Рішення № 10927759, 03.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 38/81-09

вх. № 2060/5-38

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Воронов Д.Ю., відповідача - Лагутіна В.В.,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозмаркет", м. Дніпропетровськ

до Приватної фірми "Орнатус", м. Харків

про стягнення 38694,98 грн.

та по зустрічному позову Приватної фірми "Орнатус", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозмаркет", м. Дніпропетровськ

про зобов"язання надати документ, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач по первісному позову просить суд стягнути з відповідача по первісному позову 38694,98 грн. заборгованості, з яких: 37606,96 грн. основна заборгованість, 1088,02 грн. пеня, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару по договору поставки, укладеного між сторонами 15.02.2007 року. Позов обґрунтований статтями 509, 526, 611 ЦК України та статтею 193 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Позивач за зустрічним позовом просить суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом надати товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою "Постачальника" (ТТН), податкову накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою "Постачальника", документи, які підтверджують якість поставленого товару. Позов обґрунтований статтями 526, 530, 655, 662, 663, 666, 712 ЦК України. Судові витрати просить покласти на відповідача.

03.08.2010 року до господарського суду від позивача по первісному позову надійшло клопотання в якому він просить суд стягнути з відповідача 35918,08 грн. основної заборгованості, витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу. Від стягнення пені у розмірі 1088,02 грн. та суми основного боргу в розмірі 1688,88 грн. відмовляється.

Суд долучає надане клопотання до матеріалів справи та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що відмова позивача по первісному позову від позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 1688,88 грн. та пені у розмірі 1088,02 грн. не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом.

03.08.2010 року до господарського суду від позивача по первісному позову надійшло клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи довідку про заборгованість відповідача та копію опису поштового вкладення.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 03.08.2010 року представник позивача по первісному позову підтримує позов у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує, вважає його безпідставним.

В судовому засіданні 03.08.2010 року представник позивача за зустрічним позовом підтримує зустрічний позов у повному обсязі, проти первісного позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позов від 24.04.2009 року та у письмових поясненнях, наданих до господарського суду 19.07.2010 року. Зокрема посилається на те, що в накладних зазначено підставу поставки рахунки-фактури, а також зазначено що товар оплачується за договором ХМО-000067 від 17.07.2008 року, тому посилання позивача на стягнення заборгованості за договором від 15.02.2007 року є безпідставним.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Щодо вимог позивача по первісному позову про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35918,08 грн.

15.02.2007 року між сторонами був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник (позивач по справі) зобов'язується в порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність покупця (відповідач по справі) товар, в ухваленій кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.3 договору кількість та асортимент кожної партії поставленого товару зазначаються у накладній, складеної на підставі замовлення відповідача, яка є невід'ємною частиною договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару та мають силу специфікацій до договору.

Пунктом 1.4 договору визначено, що загальна кількість товару, що належить до поставки, ухвалюється як наростаюча кількість по всіх постачаннях, здійсненим згідно оформленим накладним.

Відповідно до пункту 5.1 договору, вартість поставленого товару є договірною та зазначається у накладних на кожну партію товару. Загальна сума договору визначається як наростаюча сума по всім поставкам, здійсненим на протязі всієї дії договору (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору відповідач здійснює оплату на умовах: оплата кожні 10 (десять) банківських днів за всі реалізовані товари, починаючи з моменту поставки.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, що підтверджується копіями довіреностей на отримання товару, копіями видаткових накладних, копіями накладних на повернення товару, що долучені до матеріалів справи (томи 1-11).

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість яка, станом на 19.07.2010 року, складає 35918,08 грн.

Факт наявності боргу також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між сторонами станом на 31.08.2008 року.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача по первісному позову про те, що товар поставлявся та повинен оплачуватись за договором ХМО-000067 від 17.07.2008 року, оскільки, як пояснив позивач в судовому засіданні 03.08.2010 року, між сторонами крім договору від 15.02.2007 року ніяких інших договорів не було укладено, а відповідачем не був доведений факт існування договору ХМО-000067 від 17.07.2008 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача по первісному позову щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 35918,08 грн. заборгованості та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом надати ПФ "Орнатус" товано-0транспортну накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою "Постачальника" (ТТН), податкову накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою "Постачальника", документи, які підтверджують якість поставленого товару суду зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту прав не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача за зустрічним правом є безпідставними, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, не відповідає вимогам діючого законодавства, тому слід відмовити в задоволені зустрічного позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позовних вимог - на обидві сторони, пропорційно розміру позовних вимог, при відмові в задоволенні позову –на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 1088,02 грн. та основного боргу в сумі 1688,88 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з ПФ "Орнатус" пені у розмірі 1088,02 грн. та основного боргу в сумі 1688,88 грн.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "Орнатус" (61125, м. Харків, вул. Малом"ясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 24136224, р/р 26001016814333 у 2-му відділені ВАТ "Укрексимбанк" м. Харків, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозмаркет" (49087, м. Дніпропетровськ, вул. Широка, 225; фактична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Ушинського, 1, код ЄДРПОУ 32058046, р/р 2600030299801 в АБ "Кредит-Дніпро" м. Дніпропетровськ, МФО 305749) - 35918,08 грн. заборгованості, 359,13 грн. державного мита та 109,53 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю.

Суддя

рішення підписане 03 серпня 2010 року