Постанова № 109277189, 28.02.2023, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/300/23

Провадження № 3/639/302/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 лютого 2023 року суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Макаров В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який тимчасово не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

12 січня 2023 року о 21 годині 30 хвилин по пров. Бузковий, 9 в м. Харкові водій ОСОБА_1 керував автомобілем GEELY MR-7151A, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку у закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки в присутності двох свідків.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Ейбатов З.М. надали суду письмові пояснення щодо скоєного правопорушення, просили суд закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали про адміністративні правопорушення, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.ст. 251, 252КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судовим розглядом встановлено, що 12 січня 2023 року о 21 годині 30 хвилин по пров. Бузковий, 9 в м. Харкові водій ОСОБА_1 керував автомобілем GEELY MR-7151A, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку у закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки в присутності двох свідків.

Внаслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 226457 від 12.01.2023 року.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.01.2023 року;

- рапортом працівника поліції.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є:

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці;

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідність.

Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність таких ознак могли б бути спростовані лише шляхом огляду його на стан сп`яніння.

Працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від якого він відмовився.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів.

Доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки автомобіля та вони не назвали йому причин зупинки, не спростовують висновків про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України.

Посилання у письмових запереченнях на постанову Верховного Суду від 15 березня 2019 року (справа №686/11314/17), суд відхиляє, так як у них наводиться нерелевантна практика Верховного Суду, оскільки в ній йде мова про розгляду посадовою особою уповноваженого підрозділу Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів.

На відміну від вимоги про пред`явлення документів, серед інших - реєстраційного документу на транспортний засіб, вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу.

Отже правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.03.2019 року (справа №686/11314/17), з посиланням на вимоги ч.1 ст.126 КУпАП, стосується іншої правової ситуації.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством апелянтом не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять постанови поліцейського про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, не спростовуються матеріалами справи, проте досліджений судом відеозапис містить оголошення співробітником патрульної поліції ОСОБА_1 вказаної постанови, роз`яснення її змісту, строку та порядку сплати штрафу, порядку оскарження.

Також на відеозапису з камери працівника поліції з якого вбачається, що працівник поліції після отриманої відповіді ОСОБА_1 щодо відмови від проходження огляду в медичному закладі роз`яснює йому, що у такому випадку на нього буде складено протокол та притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду, оскільки ОСОБА_1 буде порушено п.2.5 ПДР України.

Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

З довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області вбачається, що ОСОБА_1 16.07.2020 року отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідомим ігноруванням ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Жодних вагомих причин, які б унеможливлювали виконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР, тобто ставили суб`єктивний фактор над суспільним, матеріали справи не містять, не надано їх було й під час апеляційного розгляду.

Доводи сторони захисту щодо того, що свідки, які засвідчили оформлення протоколу, приїхали до місця події на поліцейському автомобілі, їм не було належним чином зазначено про сутність порушення, не встановлені їхні особи, не мають суттєвого значення для розгляду справи, в той же час письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 іншими матеріалами справи не спростовані, клопотань про їх виклик до суду не надходило.

Доводи захисту щодо неможливості визнання в якості доказу рапорта співробітника поліції Болгова А. від 12.01.2023 року спростовуються наступним.

Відповідно до вказаного рапорту (а.с. 7), під час патрулювання 12.01.2023 року о 21-30 год. по пров. Бузковому в м. Харкові був зупинений автомобіль Geely під керуванням ОСОБА_1 . При спілкуванні у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку в закладі охорони здоров`я водій відмовився.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами у справі можуть бути, в тому числі, інші документи, які мають будь-які фактичні відомості щодо винності даної особи.

Зокрема, в цьому рапорті зазначено, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Тобто працівники поліції зафіксували, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем та, як водій, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки, а також у медичному закладі.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції під час їх спілкування з ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що відомості, які зафіксовані в рапорті працівника поліції є об`єктивними та відповідають дійсності, узгоджуються з іншими доказами, а тому заслуговують на увагу, тому до таких доводів суд ставиться критично.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку за принципом «поза розумним сумнівом» про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Положеннями ст.38КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 226457 від 12.01.2023 року подія правопорушення мала місце 12.01.2023 року. На момент розгляду справи судом строки, передбачені ст.38КУпАП не закінчилися.

Відповідно до ст.33КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а саме те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників, а тому на переконання апеляційного суду застосування такого виду адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI зі змінами та доповненнями суд стягує з правопорушника судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.130, 247,279,283,284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) на користь держави (отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 536,80 гривень.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 місяці.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова.

Суддя В.О.Макаров