Рішення № 109277009, 23.02.2023, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1704/21

Провадження № 2/390/74/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2023 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - суддіКвітки О.О.,

при секретарі Міхневич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк», банк, позивач), яке є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк», звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16 липня 2012 року у розмірі 63399,65 грн станом на 18.11.2021, з яких 52015,86 грн заборгованість за тілом кредита та 11383,79 грн заборгованість за простроченими відсотками, а також судові витрати у розмірі 2270 грн.

Рух справи.

15.12.2021 справа надійшла до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

01.06.2022 ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області (суддя Гершкул І.М.) провадження по цивільній справі відкрито.

01.12.2022 ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області прийнято справу до провадження суддею Квіткою О.О..

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 16.07.2012. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши кредит у передбаченому розмірі, а у відповідача у зв`язку із порушенням зобов`язань за договором станом на 18.11.2021 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 63399,65 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

У відповіді на відзив від 13.02.2023 представник позивача зокрема зазначив, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У цій заяві зазначено, що підписавши цю заяву відповідач ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам. Окрім того, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заяві про приєднання. Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку Договорі банківського обслуговування в цілому. Тобто у цьому випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: заяві позичальника, умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах. Отже, договір укладається у письмовій формі. На підставі поданої заяви, що разом з Умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач в заяві. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 16.07.2012, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна», що засвідчила особистим підписом. До позовної заяви долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 27,60 % на рік, вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто сторонами при укладенні договору були досягнуті істотні умови договору. З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із вказаної виписки вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Щодо посилання відповідача на постанову ВС по справі №342/180/17, то розглядаючи цю справу суд зазначив, що якщо Умови та правила надання банком кредиту, зокрема й умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі умови та правил надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником. Тобто при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо. Отже, при розгляді справи №390/1704/21 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності доданих банком до позовної заяви Умов та правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. Позивачем надавалися наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, додані до позовної заяви, виписка по рахунку, довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу, які підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. У постанові від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатися обґрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. У постанові від 28.03.2019 у справі № 428/2873/17 ВС зробив висновок, що підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору; приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком; саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.

Також надав фото клієнта з картою, виписку по картрахунку, які є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже отримав картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка.

Також зауважує, що згідно із виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Її представник адвокат Нофенко Ю.В. подала до суду клопотання, в якому просила провести судове засідання без її участі, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі. У своєму відзиві від 18.01.2023 представник відповідача зокрема зазначила, що 16.07.2012 відповідач приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови та правила) з метою укладення кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом, який розмір кредитного ліміту було встановлено ні в позовній заяві, ні в документах, доданих до неї не зазначено. Однак вказано, що у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 51500 грн. На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» додано до позову розрахунок заборгованості за договором №б/н від 16.07.2012, копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил, витяг з Умов та правил, розміщеного на сайті банку в розділі «Умови та правила», виписку за договором №б/н з 16.07.2012 23.11.2021. Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, а саме видачі банком картки, зі встановленим кредитним лімітом, та коштів по ній. Розрахунок заборгованості за договором, доданий до позову, не є доказом дії договору щодо користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, оскільки відсутні взагалі докази відкриття відповідачу такого рахунку. Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2020 по справі №703/3063/18 прийшов до висновку, що у зв`язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу відповідачу. Також анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на умовах, обумовлених у позові. Крім того, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Копія-заяви не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміт, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. АТ КБ «Приватбанк» не надало доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу та процентів відповідачу неможливо, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 27.03.2020 по справі 703/3063/18. Наданий позивачем витяг з Умов та правил, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.07.2012 шляхом підписання анкети-заяви. Відтак, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримало вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16.07.2012 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 03.07.2019 в справі №342/180/17. За таких обставин вважає, що вимога про стягнення з відповідача 52015,86 грн заборгованості за тілом кредиту та 11383,79 заборгованості по відсоткам задоволенню не підлягає.

Обставини справи, зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подано до ПАТ КБ «Приватбанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, чим виявлено бажання приєднатися до Умов та Правил надання банківських послуг. Вказана заява містить лише анкетні дані відповідача та його контактну інформацію. У анкеті-заяві бажаний кредитний ліміт не визначено, не зазначено процентну ставку та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, заява не містить даних про видачу кредитної картки, її виду, номеру та строку дії (а.с.23)

Також позивачем надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 24-25). На вказаному витягу відсутній підпис відповідача, як і на Умовах та правилах надання банківських послуг (а.с. 25-50).

У розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16.07.2012, укладеного між банком та ОСОБА_1 зазначено, що станом на 29.02.2016 заборгованість за кредитом становить 7950 грн, а за процентами 257,07 грн, разом 8207,07 грн (а.с. 6-10). У розрахунку станом на 30.06.2019 вказано, що заборгованість за тілом кредита становить 47740,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками 1687,11 грн, загальна заборгованість 49427,11 грн (а.с. 11-17). У розрахунку станом на 18.11.2021 вказано, що заборгованість за тілом кредита становить 52015,86 грн, заборгованість за простроченими відсотками 11383,79 грн, загальна заборгованість 63399,65 грн (а.с. 18-20).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що з 16.07.2012 по 26.11.2020 кілька разів відбувалася зміна кредитного ліміту (а.с. 21). У довідці АТ КБ «Приватбанк» зазначено, що між ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано кредитні картки 16.07.2012, 19.04.2013, 02.04.2014, 30.03.2016, 06.03.2018, 26.03.2019 (а.с.22).

З виписки від 23.11.2021 за договором № б/н за період з 16.07.2012 23.11.2021 видно операції по карткам, які були оформлені на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 60-104).

Згідно із довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Кіровоградській області та довідки старости Покровського старостинського округу Первозванівської сільської ради від 31.05.2022 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 115, 122).

Релевантні джерела права.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договірукладається уписьмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ізч.1ст.633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Висновки Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Українивід 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) суд звертає увагу на те, що у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже, зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника від 14 вересня 2006 року, містить розбіжності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17, зокрема зазначено, що за змістом статті 634цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 лютого 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайта позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові ВерховногоСуду Українивід 11березня 2015року (провадженняN6-16цс15)і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободвід 04листопада 1950рокупринципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вказані обставини правильно встановлені судами попередніх інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ "ПриватБанк" штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, де суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2229,77 грн. (процентна складова) у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 18 лютого 2011 року, вказавши, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Оцінка доказів.

Із наданої банком інформації неможливо встановити, який саме кредитний продукт обрав відповідач та з умовами якого погодився, у заяві позичальника від 16.07.2012 процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.07.2012 та виписки, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд зазначає, що використання наведених тарифів є можливим лише за умови, що в анкеті-заяві зазначено про те, яку конкретно карту (тип кредитного продукту) отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та виходячи з чого має орієнтуватися суд під час розгляду справи.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду Українивід 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачемПравила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Судом встановлено, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 липня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, із наявної в матеріалах справи копії анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо дійти висновку, що ця анкета-заява містить істотні умови властиві для такого типу договору, адже з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява, у якій міститься підпис позивача, стосується лише його наміру приєднатися доУмов таПравил наданнябанківських послугу Приватбанку. Інші надані банком документи містять лише загальну інформацію щодо умов надання банківських послуг у ПриватБанку. Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження ОСОБА_1 будь-якого розміру відсоткової ставки за договором від 16.07.2012.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що позичальник підписав документ, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів, як відсотки, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також суд враховує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16 липня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Представник відповідача у своїх запереченнях на позов на обґрунтування висновків щодо недоведеності факту укладання між сторонами кредитного договору послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18.

Суд звертає увагу, що процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, полягають у тому, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати КЦС - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів КЦС.

Зважаючи на викладене, суд застосовує при вирішенні вказаної справи правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17.

Суд враховує наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 18.11.2021, адже ним окрім інших сум, заявлених до стягнення з відповідача, було визначено і заборгованість по тілу кредиту в сумі 52015,86 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , оскільки кошти, які нею були фактично отримані не повернуті банку.

Таким чином, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Розподіл судовихвитрат

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Оскільки позивачем, щоб звернутися із позовом до суду, сплачено мінімальний розмір судового розміру для юридичної особи, то він підлягає стягненню із відповідача в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 207, 526, 549, 551, 611, 625, 626,628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 235, 258-260, 263-265, 272, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.07.2012, в сумі 52015 (п`ятдесят дві тисячі п`ятнадцять) грн. 86 (вісімдесят шість) к., з них: заборгованість за тілом кредиту 52015,86 грн, а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн - сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1Д, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 ;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області О.О. Квітка