Рішення № 10927681, 25.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.10                                                                                 Справа № 6/161

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державної спеціалізованої протифонтанної служби “Спеціальна воєнізована аварійно–рятувальна частина”, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛугБур”, м. Брянка - 5 Луганської області

про стягнення 50 002 грн. 34 коп.,

Суддя          : Батюк Г.М.

Секретар судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

представник позивача - не прибув;

представник відповідача - не прибув.

          Розпорядженням заступника голови господарського суду- в.о. голови суду Рябцевої О.В. з зв’язку з відпусткою судді Василенко Т.А. справу передано на розгляд судді Батюк Г.М.

Суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32440 грн. 74 коп., пені в сумі 4152 грн. 34 коп., інфляційних нарахувань в сумі 15527 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 2438 грн. 16 коп., за договором на постійне та обов’язкове профілактичне обслуговування об’єктів та окремих територій Державною аварійно-рятувальною службою № 305-С від 01.06.2006.

Позивач заявою про зменшення позовних вимог № 01/01-2230 від 29.06.2010, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 32440 грн. 74 коп., інфляційні нарахування в сумі 15125 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 2436 грн. 45 коп.

Відповідач позов визнає частково.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

ВСТАНОВИВ:

Заява позивача щодо зменшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню.

Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32440 грн. 74 коп., інфляційних нарахувань в сумі 15125 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 2436 грн. 45 коп.( з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог).

Новою ціною позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32440 грн. 74 коп., інфляційних нарахувань в сумі 15125 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 2436 грн. 45 коп.

Між Державним підприємством «Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина»Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛугБур” 01.06.2006 укладено договір на постійне та обов’язкове профілактичне обслуговування об’єктів та окремих територій Державною аварійно-рятувальною службою № 305-с (надалі Договір), відповідно до п. 1.1 якого відповідач (замовник) доручає, а позивач (виконавець) приймає на себе виконання робіт по попередженню виникнення газонафтовогопроявлень, відкритих газових і нафтових фонтанів, ліквідації нафтових і газових фонтанів, інших аварійних випадків, ситуацій при будівництві, експлуатації, капітальному ремонті свердловин та установок збору і комплексної підготовки нафти, газу та газового конденсату до транспортування.

Згідно Наказів МНС України № 693 від 26.09.2008, № 831 від 11.11.2008 Державне підприємство «Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина»реорганізовано шляхом перетворення у Державну спеціалізовану протифонтанну службу “Спеціальна воєнізована аварійно–рятувальна частина”, яка є правонаступником Державного підприємства «Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина».

Позивачем в період з березня 2007 року по серпень 2008 року виконані, а відповідачем прийняті роботи за Договором на загальну суму 32440 грн. 74 коп., що підтверджується актами виконання умов договору № 305-С від 01.06.2006, а саме: березень 2007 на суму 1970 грн. 50 коп., квітень 2007 року - 1970 грн. 50 коп., травень 2007 року - 1970 грн. 50 коп., червень 2007 року - 1970 грн. 50 коп., липень 2007 року- 1970 грн. 50 коп., серпень 2007 року - 1970 грн. 50 коп., вересень 2007року - 1970 грн. 50 коп., жовтень 2007року - 1970 грн. 50 коп., листопад 2007 року - 1970 грн. 50 коп., грудень 2007 року- 1970 грн. 50 коп., січень 2008року - 1970 грн. 50 коп., лютий 2008 року- 1970 грн. 50 коп., березень 2008 року - 1970 грн. 50 коп., квітень 2008 року- 1970 грн. 50 коп., травень 2008року - 1970 грн. 50 коп., червень 2008року - 1970 грн. 50 коп., липень 2008 року- 456 грн. 37 коп., серпень 2008 року –456 грн. 37 коп. (а.с. 16-33).

Згідно п. 3.2.6 Договору оплата за профілактичне обслуговування об’єктів підприємства аварійно-рятувальною службою здійснюється відповідачем шляхом щомісячного перерахування коштів на протязі 5 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Відповідач оплату вартості виконаних позивачем, в період з березень 2007 року по серпень 2008 року, робіт здійснив частково у сумі 7500 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 245 від 13.06.2007 –2500 грн. 00 коп., платіжне доручення № 29 від 31.01.2008 –5000 грн. 00 коп.).

У зв’язку з частковою сплатою вартості виконаних робіт, у відповідача перед позивачем склалась заборгованість в сумі 24940 грн. 74 коп. (32440 грн. 74 коп. –7500 грн. 00 коп. ).

Позивачем подано позов, яким з урахуванням зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 32440 грн. 74 коп., та нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування в сумі 15125 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 2436 грн. 45 коп.

Відповідач позов визнає частково, а саме визнає заборгованість в сумі 22 970 грн. 24 коп., інфляційні нарахування в сумі 8932 грн. 60 коп., 3% річних в сумі 1494 грн. 17 коп.

Щодо решти відповідач заперечує посилаючись на часткову сплату заборгованості у сумі 7500 грн. При цьому, зазначає, що кошти сплачені за платіжним дорученням № 245 від 13.06.2007 у сумі 2500 грн. 00 коп., відповідно до бухгалтерського обліку відповідача, зараховані за виконані роботи у квітні 2007 року на суму 1970 грн.50 коп., у травні 2007 року на суму 529 грн. 50 коп. Кошти сплачені за платіжним дорученням № 29 від 31.01.2008 у сумі 5000 грн. 00 коп., згідно бухгалтерського обліку відповідача, зараховані за роботи, що виконані у червні 2007 року на сумі 1970 грн. 55 коп., липні 2007 року на суму 1970 грн. 50 коп., та серпні 2007 року на суму 1059 грн. 00 коп.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявленої до стягнення заборгованості за виконанні позивачем роботи у березні 2007 року у сумі 1970 грн. 50 коп. (акт виконання умов договору № 305-С від 01.06.2006 за березень 2007 року), у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов’язання за договором на постійне та обов’язкове профілактичне обслуговування об’єктів та окремих територій Державною аварійно-рятувальною службою № 305-с від 01.06.2006, по сплаті виконаних позивачем робіт за період з березня 2007 року по серпень 2008 року в сумі 24940 грн. 74 коп.

Щодо заявленої позивачем заборгованості за виконанні у березні 2007 року роботи в сумі 1970 грн. 50 коп. (акт виконання умов договору № 305-С від 01.06.2006 за березень 2007року), суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявленої до стягнення заборгованості за виконанні позивачем роботи у березні 2007 у сумі 1970 грн. 50 коп., у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідач зазначає, що кошти сплачені за платіжним дорученням № 245 від 13.06.2007 у сумі 2500 грн. 00 коп., відповідно до бухгалтерського обліку відповідача зараховані за виконані роботи у квітні 2007 на суму 1970 грн.50 коп., у травні 2007 року на суму 529 грн. 50 коп. Кошти сплачені за платіжним дорученням № 29 від 31.01.2008 у сумі 5000 грн. 00 коп., згідно бухгалтерського обліку відповідача, зараховані за роботи, що виконані у червні 2007 року на сумі 1970 грн. 55 коп., липні 2007 року на суму 1970 грн. 50 коп., та серпні 2007 року на суму 1059 грн. 00 коп.

Тобто, відповідач посилаючись на дані бухгалтерського обліку, свого підприємства вважає, що кошти в сумі 7500 грн. сплачені ним за роботи виконані не у березні 2007року, а квітні - серпні 2007 року.

З цим не можна погодитись, оскільки на момент сплати 13.06.2007 за платіжним дорученням № 245, у відповідача існувала не погашена заборгованість за березень 2007 року, тому кошти сплачені за платіжним дорученням № 245 від 13.06.2007 в першу чергу слід зараховувати на погашення саме заборгованості у березні 2007року , а залишок суми –на

решту заборгованості у наступних за цим місяцем місяцями. Посилання відповідача на бухгалтерську звітність свого підприємства, яка має односторонній характер судом до уваги не приймаються.

Таким чином суд вважає, що заборгованість за виконанні позивачем роботи у березні 2007 року відповідачем сплачені. Відтак клопотання відповідача про відмову у задоволенні заявленої до стягнення заборгованості за виконанні позивачем роботи у березні 2007 року у сумі 1970 грн. 50 коп., у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, не підлягає задоволенню.

Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 24940 грн. 74 коп.:

Березень 2007 –сплачена 13.06.2007;

Квітень 2007 –частково 13.06.2007, повністю 31.01.2008;

Травень 2007 –сплачена 31.01.2008;

Червень 2007 –частково 31.01.2008, залишок боргу 382 грн.;

Липень 2007 – 1970 грн. 50 коп.;

Серпень 2007- 1970 грн. 50 коп.;

Вересень 2007 –1970 грн. 50 коп.;

Жовтень 2007 –1970 грн. 50 коп.;

Листопад 2007- 1970 грн. 50 коп.;

Грудень 2007 –1970 грн. 50 коп.;

Січень 2008 –1970 грн. 50 коп.;

Лютий 2008 –1970 грн. 50коп.;

Березень 2008 –1970 грн. 50 коп.;

Квітень 2008 –1970 грн. 50 коп.;

Травень 2008 –1970 грн. 50 коп.;

Червень 2008 –1970 грн. 50 коп.;

Липень 2008 –456 грн. 37 коп.;

Серпень 2008 –456 грн. 37 коп.

Позивачем до стягнення заявлені, нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування в сумі 15125 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 2436 грн. 45 коп.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснено не вірно, зокрема при здійсненні розрахунку не враховано сплачених відповідачем сум.

Отже, судом здійснено перерахування 3% річних та інфляційних нарахувань:

Березень 2007 –з 07.04.2007 по 13.06.2007, борг 1970,50,

3% - 10,85, інфляційні нарахування –11,82;

Квітень 2007 –з 08.05.2007 по 13.06.2007 – борг 1970,50,

3% - 5,83, інфляційні нарахування - 11, 82,

з 14.06.2007 по 31.01.2008 - борг 1441 грн.,

3% - 27,35, інфляційні нарахування –255,33;

Травень 2007 –з 08.06.2007 по 31.01.2008, борг 1970,50,

3% - 38,37, інфляційні нарахування –349,15;

Червень 2007 –з 07.07.2007 по 31.01.2008 –борг 1970,50

3% - 33,67, інфляційні нарахування –299,21

з 01.02.2008 по 01.05.2010 –борг 382 грн.,

3% - 25.72, інфляційні нарахування 150,16;

Липень 2007 – з 07.08.2007 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 161.47, інфляційні нарахування –1147,73;

Серпень 2007 –з 07.09.2007 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 156,45, інфляційні нарахування –1129,13;

Вересень 2007 –з 06.10.2007 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 151,76, інфляційні нарахування –794,81;

Жовтень 2007 –з 08.11.2007 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 146,41, інфляційні нарахування –976,93;

Листопад 2007- з 08.12.2007 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 141,55, інфляційні нарахування –913,48;

Грудень 2007 –з 11.01.2008 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 136,05, інфляційні нарахування –854,16;

Січень 2008 –з 07.02.2008 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 131,69, інфляційні нарахування –774,56;

Лютий 2008 –з 08.03.2008 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50коп.,

3% - 126,84, інфляційні нарахування –702,39;

Березень 2008 – з 06.04.2008 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 122,16, інфляційні нарахування –604,54;

Квітень 2008 –з 13.05.2008 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 116,18, інфляційні нарахування –527,11;

Травень 2008 –з 06.06.2008 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 112,31, інфляційні нарахування –495,06;

Червень 2008 –з 08.07.2008 по 01.05.2010, борг 1970 грн. 50 коп.,

3% - 107,14, інфляційні нарахування –475,49;

Липень 2008 –з 08.08.2008 по 01.05.2010, борг 456 грн. 37 коп.;

3% - 23,65, інфляційні нарахування –112,97;

Серпень 2008 –з 06.09.2008 по 01.05.2010, борг 456 грн. 37 коп.,

3% - 22,57, інфляційні нарахування –113,54,

всього, 3% річних –1798 грн. 02, інфляційних втрат - 10699 грн. 39 коп.

За таких обставин, до стягненню підлягає 3% річних в сумі 1798 грн. 02, інфляційні втрати в сумі 10699 грн. 39 коп.

З огляду на вище наведене до стягнення підлягає заборгованість у сумі 24940 грн. 74 коп., 3% річних в сумі 1798 грн. 02, інфляційні втрати в сумі 10699 грн. 39 коп. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 374 грн. 38 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 176 грн. 70 коп.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено повернення позивачу частини державного мита при зменшенні розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛугБур”, м. Брянка, Луганська область, вул. Щетиніна, буд. 2А, ідентифікаційний код 32540305, на користь Державної спеціалізованої протифонтанної служби “Спеціальна воєнізована аварійно–рятувальна частина”, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 53, ідентифікаційний код 33891246, заборгованість у сумі 24940 грн. 74 коп., 3% річних в сумі 1798 грн. 02, інфляційні втрати в сумі 10699 грн. 39 коп., державне мито у сумі 374 грн. 38 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 176 грн. 70 коп., наказ видати позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

          Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –30.08.2010.

Суддя                                                                                           Г.М.Батюк

Помічник судді                                                                                С.А. Кулешова