Рішення № 10927294, 26.08.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.10р.Справа № 35/231-10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний

завод", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електровоз-КРП",

м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення 6 476 978,33 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача:Мальчев В.Є., начальник юр. відділу, дов. № 1721 від 16.06.2009р.

Від відповідача: Пшіченко Ю.В., адвокат, дов. від 09.08.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з Від-повідача борг за виконані роботи з ремонту електровозу - 3800100,52 грн, інфляційні втрати - 883 786,26 грн, 3% річних - 237 982,95 грн, пеню - 968 253,68 грн, штраф - 586 854,92 грн, посилаючись на невиконання Відповідачем зобов`язань за договором № 31 від 01.07.2008р.

Відповідач з позовними вимогами погоджується частково в сумі боргу 3800100,52 грн. Вважає, що річні, пеня та штраф 7% за своєю пра-вовою природою є неустойкою, а тому повинна бути застосована лише одна санкція у вигляді пені, посилається на те, що позивачем частково пропущено позовну давність щодо стягнення пені та заявив клопотання про застосування позовної давності саме щодо стягнення пені.

Позивач не погодився з доводами відповідача, вважає, що річні, пеня та штраф 7% є різними видами відповідальності, вважає, що перебіг по-зовної давності щодо стягнення пені перервався визнанням відповідачем вимог щодо пені (відповідь на претензію №1607/1-1 від 16.07.2009р.)

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, представник відповідача проти вимог частково заперечував.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року N2453-VI) в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький електро-возоремонтний завод" - виконавець (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електровоз-КРП –замовник (надалі Від-повідач) було укладено договір № 31 від 01.07.2008р. про капітальний ремонт тягового рухомого складу строком дії до 31.05.2009р., а в разі несвоєчасної оплати робіт договір автоматично продовжує свою дію до повного розрахунку за виконані роботи (п. 11.1 договору).

Відповідно до п.1.1 договору предметом договору є проведення капітального ремонту з повною заміною дротів переданого замовником виконавцю тягового агрегату перемінного струму типу ОПЕ-1А (АМ) зав. №109 (далі ТА).

Сторонами було укладено Додаток №1 до договору «Протокол узгодження цін», згідно якого визначена вартість капітального ремонту –7443181,00 грн без ПДВ, а також Додатки №2 та №3 –Специфікація та Перелік давальницьких деталей ТА.

Виконавець зобов’язався виконати капітальний ремонт ТА впродовж 120 робочих днів з моменту початку ремонту, який визначається, зокрема, підписанням акту приймання і попереднього зовнішнього огляду ТА (п. 3.1-3.2 договору).

30.07.2008р. сторонами було підписано акт передачі ТА в ремонт, а 20.03.2009р. складено акт виконаних робіт про здійснення виконавцем у повному обсязі капітального ремонту з повною заміною дротів тягового агрегату перемінного струму типу ОПЕ-1А (АМ) зав. №109, разом ціна послуг склала 8931817,20 грн з ПДВ. Також сторонами підписано ряд актів відносно приймання-передачі етапів робіт.

Отже, позивачем повністю виконані взяті на себе зобов’язання з ремонту ТА, що не заперечується відповідачем.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за дого-вором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата вико-наної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 849, 854 Цивільного кодексу України).

Умовами договору (п. 4.3-4.4) визначено, що загальна сума договору складає 8931817,20 грн з ПДВ. Замовник проводить попередню оплату капітального ремонту ТА в розмірі 50% від ціни капітального ремонту на протязі 10-ти банківських днів після підписання Акту приймання і попереднього зовнішнього огляду ТА. Наступний платіж у розмірі 40% від ціни капітального ремонту та 100% вартості додаткових робіт проводиться замовником на протязі 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами Акту про відправку з ремонту до місця призна-чення, але в будь-якому разі - до відправлення ТА з території виконавця. Кінцевий розрахунок у розмірі 10% вартості капітального ремонту проводиться замовником на протязі 5-ти банківських днів з дати підписання замовником та виконавцем Акту здачі-приймання виконаних робіт, але в будь-якому разі не пізніше ніж 30 робочих днів з дати прибуття ТА до місця призначення.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати виконаних на його замов-лення робіт виконував не належним чином, сплативши лише частково за роботи в сумі 5148175,40 грн, а саме згідно платіжних доручень: №58 від 29.08.2008р. –228175,40 грн, №65 від 10.09.2008р. –320000,00 грн, №1 від 02.02.2009р. –856542,68 грн, №1 від 02.02.2009р. –643457,32 грн, №9 від 02.03.2009р. –1000000,00 грн, №45 від 31.08.2009р. –1000000,00 грн, №51 від 01.09.2009р. - 1000000,00 грн, №11 від 14.5.2010р. –50000,00 грн та №20 від 16.06.2010р. –50000,00 грн.

Крім того, умовами п.2.1. договору передбачено, що відправка ТА з ремонту здійснюється виконавцем разом із замовником за рахунок замовника. Виконавець здійснив відправку ТА та сплатив за залізничне перевезення 16458,72 грн, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №45212141, №45211963 від 24.03.2009р., переліками ТЕХ ПД. Вказана сума відповідачем не відшкодована.

Заборгованість за ремонт ТА становить 3783641,80 грн, витрати на перевезення 16458,72 грн, що підтверджується розрахунком позивача та визнається відповідачем (відзив від 17.08.2010р., відповідь на претензію №1607/1-1 від 16.07.2009р., визнано представником в судовому засіданні).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано та в цій частині вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В договорі (п. 5.2) сторони передбачили такий спосіб забезпечення виконання зобов’язання як сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежів в разі порушення Відповідачем строків оплати, передбачених договором.

Пеня за період прострочення платежів з 14.08.2008р. по 27.09.2009р. (з врахуванням положень ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України) становитиме 968253,68 грн, що вірно розраховано позивачем.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спе-ціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосо-вується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ст. 258, 267 Цивільного кодексу України).

Відповідачем надано клопотання від 19.08.2010р. про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Позивач звернувся до суду 30.06.2010р., отже ним пропущена позовна давність щодо стягнення пені за період прострочення платежів з 14.08.2008р. по 29.06.2009р. в сумі 748487,81 грн та в цій частині вимог слід відмовити. Пеня за період прострочення платежів з 30.06.2009р. по 27.09.2009р. складає 219765,87 грн та в цьому розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Посилання позивача на переривання позовної давності судом відхиляються. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ст. 264 Цивільного кодексу України). У відповіді №1607/1-1 від 16.07.2009р. на претензію позивача не міститься однозначного визнання відповідачем заборгованості щодо пені, а лише прохання не застосувати вказані штрафні санкції.

Позивач здійснив нарахування Відповідачу штрафу в сумі 586854,92 грн, виходячи із положень ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, відповідно до якої за прострочення зобов`язання, в якому хоча б одна із сторін є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків простроченої суми зобов’язання. Суд вважає обґрунтованим розрахунок штрафу, оскільки відповідно до довідки з ЄДРПОУ від 20.06.2006р., витягу із Статуту від 17.06.2010р. підприємство належить до державної власності та єдиним засновником та акціонером Товариства є держава в особі Міністерства транспорту та зв’язку України.

Позивачем частково пропущено позовну давність щодо стягнення штрафу за період прострочення авансових платежів, разом з тим від-повідачем не заявлено про її застосування, та в суду відсутні підстави для відмови в цій частині позову. З відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 7% від прострочення платежів понад 30 днів, який вірно розрахований позивачем відповідно до умов договору про терміни оплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. 3% річних за період прострочення з 14.08.2008р. по 30.06.2010р становлять 237982,95 грн. Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за серпень 2008р. –травень 2010р. включно –880150,79 грн. Вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 3635,47 грн судом відхиляються в зв’язку з невірним арифметичним розрахунком.

Посилання відповідача, що річні є формою неустойки та не під-лягають стягненню, оскільки позивачем нарахована пеня за порушення зобов’язань суд вважає такими, що не ґрунтуються на чинному законо-давстві. За Цивільним кодексом України неустойка має дві форми –пеню і штраф. Отже, пеня, виступаючи однією із форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема форми річних. 3% річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні річні, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповіда-льності за порушення зобов’язань та в зв’язку з цим відносити до санкцій.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків. Відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати виконаного на його замовлення ремонту, чим порушив умови укладеного з позивачем договору та вище наведені приписи закону.

Зважаючи на встановлені обставини, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу за виконані роботи –3783641,80 грн, відшкодування витрат на перевезення –16458,72 грн, інфляційних втрат –880150,79 грн, 3% річних –237982,95 грн, штрафу –586854,92 грн, пені –219765,87 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 611, 625,837, 849,854 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Електровоз-КРП –50015, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, вул. Конституційна, буд. 15, код 35460076 (р/р невідомі) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонт- ний завод" –69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код 01056273 (р/р 26007000389 в Запорізькому відділенні ДФ АБ «Експрес-Банк», МФО 306964) - борг – 3 783 641,80 грн (три мільйони сімсот вісімдесят три тисячі шістсот сорок одну грн 80 коп), витрати на перевезення –16458,72 грн (шістнадцять тисяч чотириста п’ятдесят вісім грн 72 коп), інфляційні втрати –880150,79 грн (вісімсот вісімдесят тисяч сто п’ятдесят грн 79 коп), 3% річних –237982,95 грн (двісті тридцять сім тисяч дев’ятсот вісімдесят дві грн 95 коп), пеню –219765,87 грн (двісті дев’ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п’ять грн 87 коп), штраф –586854,92 грн (п’ятсот вісімдесят шість тисяч вісімсот п’ятдесят чотири грн 92 коп), витрати по сплаті державного мита –22542,00 грн (двадцять дві тисячі п’ятсот сорок дві грн 00 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 208,62 грн (двісті вісім грн 62 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЛ.П. Широбокова Рішення складено 21 серпня 2010р.