Рішення № 109271447, 16.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2023Справа № 910/6825/22

За позовомПриватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12"простягнення 1 426 947,43грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Клименко Я.М.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/6825/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" про стягнення 879 796,47 грн боргу за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, пені в розмірі 149 314,24 грн, інфляційних втрат в розмірі 163 394, 73 грн, 3% річних в розмірі 16 824,94 грн.

15.09.2022 до суду звернувся позивач із заявою про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 097 413,52 грн, пеню в розмірі 149 314,24 грн, інфляційні втрати в розмірі 163 394,73 грн та 3% річних в розмірі 16 824,94 грн.

Враховуючи те, що дії позивача зі збільшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням нової ціни позову - 1 426 947,43 грн.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 19.01.2023.

01.12.2022 позивач у письмовій заяві повідомив про зміну місцезнаходження та найменування відповідача на наступні - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (49031, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, 59) (далі також - відповідач). Тому суд оголосив перерву в судовому засіданні 19.01.2023 до 16.02.2023 з метою належного повідомлення відповідача про наступне судове засідання з урахуванням вказаних змін.

02.02.2023 позивачем подано клопотання про залучення доказів понесення судових витрат.

Крім того, 15.02.2023 позивач письмово звернувся до суду із заявою про виклик керівника відповідача в судове засідання для надання пояснень щодо зміни найменування та адреси відповідача.

Безпосередньо в судовому засіданні 16.02.2023 представник позивача надав усні пояснення по справі та стосовно заявлених ним раніше клопотань.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 16.02.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За результатами розгляду клопотання про виклик керівника суд дійшов наступних висновків.

Дані стосовно набуття відповідачем статусу "Дефолтний" датовані ще 10.05.2022, а позовну заяву у цій справі подано до суду 28.07.2022. Крім того, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань того, як саме виклик керівника відповідача вплине на своєчасність, всебічність та повноту розгляду справи. Тож, суд не вбачає підстав для виклику керівника відповідача та відмовляє позивачу в задоволенні заяви.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд зауважує, що ухвали суду у даній справі були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно зі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" здійснює ліцензійну діяльність з розподілу електричної енергії на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 13.11.2018 № 1411.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 були затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).

В силу пункту 2.1.15 ПРРЕЕ, договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (на дату винесення рішення по справі ТОВ "Квінтіс Пром 12") підписано заяву-приєднання від 05.02.2020 № б/н до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що свідчить про укладення між позивачем (оператор системи розподілу) та відповідачем (постачальник) такого договору (далі - також договір).

Відповідно до пункту 2.1 договору оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи розподілу в електронному вигляді. Оператор системи розподілу забезпечує надання послуг з розподілу (передачі) в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб`єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключенням та підключенням споживачів.

Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника, та інших послуг оператора системи розподілу згідно з порядком розрахунків, який є додатком 2 до цього Договору (пункт 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна послуг з розподілу визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим Регулятором.

За умовами пунктів 3.3, 3.4 Договору розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць. Оплата (придбання) послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.

Відповідно до пункту 4.1 Договору до обов`язків оператора системи розподілу належить виконання умов цього Договору та надання постачальнику недискримінаційного доступу до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи розподілу з метою постачання електричної енергії споживачам; відображення інформації, передбаченої главою 3 цього Договору, та суми, що підлягають сплаті за надання послуг з розподілу електричної енергії постачальником, на особовому рахунку споживача постачальника; забезпечення утримання електричних мереж в належному стані для задоволення потреб споживача постачальника в електричній енергії; здійснення розподілу електричної енергії споживачу постачальника із дотриманням показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; надання постачальнику інформації про послуги, пов`язані з розподілом електричної енергії, та про терміни обмежень і відключень; надання постачальнику інформації про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до введення її в дію; повідомлення постачальника про зміну споживачем електропостачальника; обмеження розподілу за об`єктами споживачів постачальника на час і дату, визначену у вимозі постачальника про обмеження (відключення) відповідного об`єкта споживача; надання постачальнику необхідної інформації для виконання останнім зобов`язань за договором постачання.

Згідно з положеннями пункту 4.2 Договору постачальник зобов`язується: виконувати умови цього Договору; здійснювати придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) оплату (придбання) послуг з розподілу електричної енергії забезпечує постачальник, та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього Договору; повідомляти оператора системи про технічні характеристики (умови) комерційних пропозицій постачальника; надавати оператору системи інформацію в порядку та у строки, передбачені Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період до дати початку дії нового ринку електричної енергії, затвердженим Регулятором.

Цей Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.1 Договору).

У додатку 2 до Договору визначено порядок розрахунків між сторонами.

Так, відповідно до пункту 3 додатку № 2 до Договору, оператор системи розподілу надає постачальнику рахунок для оплати планової вартості послуг з розподілу на розрахунковий період по групі споживачів, які обрали спосіб оплати послуг з розподілу постачальником на електронну пошту постачальника (або за письмовим зверненням постачальника іншим прийнятним для сторін засобом комунікації) до 12-ї години дня 22 числа місяця, що передує розрахунковому, в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи оператора системи розподілу.

Постачальник до 25 числа місяця (включно), що передує розрахунковому періоду, здійснює попередню оплату вартості послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 100 % обсягу електроенергії, що підлягає розподілу, розрахованого у відповідності до пункту 5.1 цього Додатку, на поточний рахунок оператора системи розподілу. Датою здійснення оплати за виставленими оператором системи розподілу постачальнику платіжними документами є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок оператора системи розподілу (пункт 5.6 додатку № 2 до Договору).

Відповідно до пункту 5.9 додатку № 2 до Договору остаточний розрахунок за надані послуги постачальник здійснює в розрахунковому місяці на підставі акта наданих послуг з розподілу електричної енергії, отриманого від оператора системи розподілу до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, складеного за формою 1, що додається до цього Додатка.

Згідно з пунктом 7 Додатку № 2 до Договору сума, яка була сплачена постачальником понад повну поточну оплату вартості розподілу електричної енергії за розрахунковий місяць, зараховується оператором системи розподілу, як погашення заборгованості за послугу з розподілу електричної енергії, з найдавнішим терміном її виникнення, з урахуванням ПДВ. У випадку відсутності простроченої заборгованості сума, яка була сплачена постачальником в розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, зараховується оператором системи розподілу як авансовий платіж на наступний розрахунковий період.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" зазначало, що за отримані послуги з постачання електричної енергії за період з 01.09.2021 по 01.01.2022 відповідач не розрахувався своєчасно та в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 1 097 413, 52 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, наведених позивачем доводів жодним чином не спростував.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про постачання електричної енергії.

За ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за отриману електричну енергію за період з 01.09.2021 по 01.01.2022 на загальну суму 1 097 413,52 грн. Так, до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог додано акти розподілу, рахунки, акти надання послуг з розподілу електричної енергії зі спірний період.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" умов цього правочину.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 16 824,94 грн, інфляційні втрати в розмірі 163 394, 73 грн та пеню в розмірі 149 314,24 грн за загальний період з 15.10.2021 по 27.07.2022.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 16 824, 94 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 163 394,73 грн підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 149 314,24 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 6.6 Договору, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує оператору системи розподілу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем з невірним визначенням періодів нарахування пені.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 149 314,24 грн пені підлягають частковому задоволенню на суму 109 633,63 грн з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач заявив про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2020 між ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" (як клієнтом) та Адвокатським об`єднанням "Перший Радник" (як виконавцем) було укладено договір про надання правової допомогу № 308-20. Згодом, сторони також підписали додаткові угоди до вказаного договору з метою, зокрема, з метою продовження строку дії договору.

Крім того, відповідно до п.п. 3.1., 3.3. Додаткової угоди № 3 від 28.04.2021 до договору, приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за цим договором. Враховуючи складність справи, значення справи для клієнта, часу витраченого адвокатом на надання послуг сторони відображають в Акті наданих послуг опис наданих послуг, та їх загальну вартість (розмір гонорару).

Розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін. Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній справі може визначатися погодинно або у фіксованому розмірі. Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа) про що складається відповідний Акт наданих послуг (п.п. 4.2.-.4.4 Додаткової угоди № 3 від 28.04.2021 до договору).

На підтвердження розміру понесених витрат позивачем надані наступні документи (копії):

- акт надання послуг № 25 від 01.02.2023;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Іваненко І.П.;

- витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України щодо адвоката Іваненко І.П.;

- Додаткова угода № 6 від 19.12.2022 до договору № 308-20 від 15.04.2020 про надання правової допомоги;

- договір про надання юридичних послуг від 15.04.2020 № 308-20 з додатками 2, 3 та 4;

- копія довіреності на право підпису позовної заяви.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі № 826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

Дії представника позивача відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання документів у справі, є обґрунтованим.

Надаючи оцінку співмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та з урахуванням ціни позову у справі, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 24 304,79 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (49031, м. Дніпро пр. Поля Олександра, 59; код ЄДРПОУ 34933742) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, код ЄДРПОУ 41946011) заборгованість в розмірі 1 097 413,52 грн, інфляційні втрати в розмірі 163 394,73 грн, 3% річних в розмірі 16 824,94 грн, пеню в розмірі 109 633, 63 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 304,79 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 20 809,00 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко