Рішення № 109271313, 28.02.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/59/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика",

до відповідача: Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради,

про стягнення заборгованості в сумі 721 295 грн 27 к., з них: 648 019 грн 11 к . - інфляційні втрати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 , 73 276 грн 16 к. - 3% річних за період 12.01.2022 по 12.01.2023

за участю:

від позивача: Мусатенко В.С.

від відповідача: Устинський А.В.

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 721 295,27 грн., з них: 648 019,11 грн. - інфляційні, 73 276,16 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №360/2020/58 про закупівлю товарів за бюджетні кошти від 30.06.2020 , що встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/46/21 від 30.03.2021, яке набрало законної сили. З огляду на не виконання рішення суду , позивачем нараховано відповідачу інфляційні збитки за період з 12.03.2021 по 31.12.2021 у розмірі 648 019 грн 11к. та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 12.01.2022 по 12.01.2023 у розмірі 73 276 грн 16к.

Ухвалою від 17.01.2023 Господарський суд Івано-Франківської області вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 07.02.2023.

В судовому засіданні 07.02.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.02.2023.

16.02.2023 відповідачем по справі подано до суду відзив на позов та клопотання про поновлення терміну подачі відзиву (вх.№ 2589/23) . Клопотання мотивовано неотриманням відповідачем позовної заяви. На доказ неотримання позовної заяви надав суду Трекінг відстеження поштового відправлення, з якого вбачається повернення позовної заяви з додатками до неї відправнику (позивачу по справі) за закінченням встановленого терміну зберігання.

Щодо відзиву на позовну заяву та клопотання про про поновлення терміну подачі відзиву, то суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 17.01.2023 суд надав (визначив) термін подачі відповідачем документально-обґрунтованого відзиву на позов та всіх письмових доказів, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 03.02.2023, зазначивши разом з тим, що вказаний термін не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як встановлено судом, ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.01.2023 відповідач по справі отримав 23.01.2023, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення № 76501 0264225 2, яке долучене до матеріалів справи. Отже термін подачі відзиву на позов завершився 07.02.2023.

В спірному випадку відзив на позов подано до суду 16.02.2023, про що свідчить відмітка Господарського суду Івано-Франківської області на першій сторінці відзиву на позов. Наведене свідчить про пропуск відповідачем по справі терміну подачі відзиву.

Посилання відповідача, як на поважність причин пропуску терміну подачі відзиву на позов, на неотримання позовної заяви , суд вважає безпідставними, оскільки з урахуванням приписів процесуального закону, сторона у справі не позбавлена права на ознайомлення з матеріалами справи та подачі заперечень щодо них, знаючи про відкриття судом провадження у справі щодо нього.

За наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку подачі відзиву у даній справі. Отже, відзив на позов подано відповідачем з пропущенням строку без поважних причин.

У відповідності до ч.9 ст. 165 та ч.2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

24.02.2023 позивачем по справі подано до суду клопотання (3021/23 від 24.02.2023), в якому останній зазначає про допущення ним описки у позовній заяві, зокрема у прохальній частині позовної заяви щодо зазначення періоду нарахування інфляційних збитків, зокрема зазначив період "з 12.03.2021 по 31.12.2021", в той час як фактично періодом нарахування є - з 01.01.2022 по 31.12.2022 , про що позивачем зазначено у мотивувальній частині позовної заяви та у відповідному розрахунку його (інфляційних втрат) нарахування.

Вказане клопотання, суд розцінює як заяву про описку до позовної заяви, яка стосується лише виправлення описки щодо самого періоду нарахування інфляційних втрат, вказана описка не змінює ні предмет ні підставу позову.

За наведеного, суд приходить до висновку про прийняття вказаної заяви.

27.02.2023 позивачем по справі подано відповідь на відзив (вх. № 3133/23 від 27.02.23).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням клопотання про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви (3021/23 від 24.02.2023) та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити , мотивуючи тим, що Торгова Палата України Листом 2024/02.0-7.1 від 28.02.202 засвідчила факт введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, як форс-мажорну обставину, яка триває до офіційного закінчення воєнного стану. Вказана обставина, на думку представника відповідача, з урахуванням приписів ст. 617 ЦК України звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання по спірному договору. Крім того, представник відповідача посилається на відсутність бюджетного фінансування для виконання рішення суду у справі №909/46/21

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

При розгляді справи, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вислухавши представників сторін, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Господарський суду Івано-Франківської області, за наслідками розгляду позову ТОВ "Науковий Центр "Європейська Дидактика" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 3543774,39 грн заборгованості, в зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, які виникли на підставі договору №360/2020/58 від 30.06.2020, виніс у справі №909/46/21 рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з Департаменту освіти та науки Івано - Франківської міської ради на користь ТОВ "Науковий центр "Європейська дидактика" суму боргу у розмірі 3235865,00 грн., 86878,58 грн - пені, 177652,20 грн - інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 43243,45 грн - та сплаченого судового збору у розмірі 53154,59 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 22.04.2021, відповідно на його виконання судом видано наказ від 26.04.2021.

03.06.2021 платіжним дорученням № 3 відповідачем перераховано на рахунок позивача 450 000 грн. Платіжним дорученням 4 від 03.06.2021 відповідачем перераховано також кошти в сумі 350 000 грн.

Таким чином, сума боргу за договором про закупівлю товарів за бюджетні кошти №360/2020/58 від 30.06.2020 з 04.06.2021 залишилась не погашеною в розмірі 2 435 865,00 грн.

12 січня 2022 року позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення інфляційних збитків за спірним договором в розмірі 209 992,56 грн за період з 12.03.2021 по 31.12.2021 та 3% річних за користування грошовими коштами за період з 12.03.2021 по 11.01.2022 у розмірі 66 786,96 грн і 4 151,69 грн судового збору.

За результатами розгляду позовних вимог рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2022 у справі 909/35/22 позовні вимоги задоволено.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ від 28.06.2022.

Станом на момент звернення позивачем із даним позовом до суду (12.01.2023) відповідач не виконав решту рішення суду у справі №909/46/21 . Борг за поставлений товар становить 2 435 865,00 грн .

Вказана обставина зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане, визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. В розумінні положень наведеної норми, позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд встановив факт невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо сплати частини заборгованості в сумі 2 435 865 грн 00к., встановленої рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2021 у справі №909/46/21 та дійшов висновку про правомірність покладення позивачем на відповідача додаткових юридичних обов`язків, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості за прострочення виконання грошового зобов`язання інфляційних втрат складають за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 в сумі 648 019,11 грн. та 73 276,16 грн. - 3% річних за період 12.01.2022 по 12.01.2023.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, прийшов до висновку про арифметично вірне їх нарахування та таких, що підлягають до задоволення.

Щодо твердження представника відповідача в судовому засіданні про неможливість виконання зобов`язання (рішення суду від 30.03.2021 у справі №909/46/21) в частині погашення заборгованості в сумі 2 435 865 грн 00к. із посиланням на форс-мажорні обставини, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану з 24.02.2022, то суд не приймає до уваги, оскільки ніяким чином та належними доказами відповідачем по справі не доведено, що саме такі обставини (воєнний стан на території України) утруднили виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Відповідно до положень ст. 617 ЦК України "Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання" та ч.2 ст. 218 ГК України "Підстави господарсько-правової відповідальності" саме по собі існування форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення особи від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань.

Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для виконання рішення суду у справі №909/46/21 також судом не приймається, оскільки відсутність коштів, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.2018 у справі №12-46гс18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

В порушення зазначених вище приписів, відповідач по справі належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 721 295 грн 27 к., з них: 648 019 грн 11 к . - інфляційні втрати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 , 73 276 грн 16 к. - 3% річних за період 12.01.2022 по 12.01.2023 задовольнити.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради (вул. Кардинала Любомира Гузара, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 40312499) на користь ТОВ "Науковий центр "Європейська дидактика" ( вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 40072264, НОМЕР_1 в АТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805) - 721 295 грн 27 к. (сімсот двадцять одна тисяча двісті дев`яносто п`ять гривень двадцять сім копійки), з них: 648 019 грн 11 к. (шістсот сорок вісім тисяч дев`ятнадцять гривень одинадцять копійок) - інфляційні втрати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, 73 276 грн 16 к. (сімдесят три тисячі двісті сімдесят шість гривень шістнадцять копійки) - 3% річних за період 12.01.2022 по 12.01.2023 та 10 819 грн 44к. (десять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень сорок чотири копійки) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.03.2023

Суддя О. М. Фанда