Рішення № 109268507, 01.02.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3453/22

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

01 лютого 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2022 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, зазначивши, що 20 січня 2017 року року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду №С10.220.72045 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, за якою банк надав відповідачу грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. строком до 20 січня 2021 року, із встановленою процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 24,00 % річних. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, відкривши позичальнику поточний рахунок № НОМЕР_1 . Проте позичальник умови договору належним чином не виконував та невчасно сплачував кредитні кошти, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 03 грудня 2020 року склала 179 502,86 грн., із яких: заборгованість за основним боргом - 50 000,00 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 108378,76 грн.

03 грудня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК Профіт Капітал» укладено договір факторингу№12/90, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФК Профіт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за договором, укладеним із ОСОБА_1 .

Станом на 03 грудня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за договором №С10.220.72045 у розмірі 179 502,86 грн. залишилася не погашеною, а тому ТОВ «ФК Профіт Капітал» у відповідності до ст. 625 ЦК України нараховано на прострочену суму 3% річних, що склало 5127,84 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 15 996,26 грн.

З підстав стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся із даним позовом до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2692,54 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2022 року головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою судді від 21 червня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, відповідачу надано строк для подачі відзиву, а позивачу - відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 січня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С10.220.72045 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Відповідно до п. 2 вказаної угоди банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну карту MasterCard World терміном дії 2 роки з моменту її випуску.

Відповідно до п. 3 угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відповідної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн. (п.п.3.1. договору); ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 50 000,00 грн. (п.п. 3.2. договору); процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00 % річних (п.п. 3.3. договору).

Відповідно до умов угоди банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 50 000,00 грн. строком до 20 січня 2021 року, а позичальник, відповідно, зобов`язується повернути його разом з іншими платежами (відповідно до тарифів банку, які розміщені на сайті банку за адресою: wvvw.ideabank.ua ) згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.4 угоди підписанням угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з типовим графіком і розрахунком сукупної вартості кредиту.

Відповідно до п.п.5.1 угоди клієнт ознайомлений з умовами договору, що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на інтернет-сторінці банку за електронною www.ideabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний.

Відповідно до п.п. 5.3. угоди банк перед укладенням угоди повідомив позичальнику в належній формі та в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомлений із тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної угоди йому вручено банком при підписанні даної угоди; умови даної угоди та договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам.

Встановлено також, що банк свої зобов`язання за укладеною угодою про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 та надавши кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного в п.п. 3.1. договору.

Разом із цим, позичальник умови угоди належним чином не виконував та невчасно сплачував кредитні кошти, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 03 грудня 2020 року становила 179 502,86 грн., у тому числі: заборгованість за основним боргом - 50 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 108378,76 грн.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зважаючи на приписи п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На момент розгляду справи відповідач не надав до суду доказів сплати ним заборгованості у вищезазначеному розмірі, а також будь-яких доказів, які б підтверджували невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору.

Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований.

З огляду на наведене, суд вважає доведеним факт наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за угодою №С10.220.72045 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, укладеною між ним та ПАТ «Ідея Банк».

Матеріалами справи також підтверджується, що 03 грудня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу №12/90.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору AT «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження AT «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених договором факторингу.

Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед AT «Ідея Банк, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору факторингу права вимоги, строк платежів по котрим настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому, вважаються такими, що перейшли від AT «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов`язань передбачених договором факторингу, щодо розрахунків (п. 4.1.).

ТОВ «ФК «Профіт Капітал» свої зобов`язання за договором факторингу виконало в повному обсязі, перерахувавши на користь AT «Ідея Банк» 200 000,00 грн. гарантійного внеску згідно договору про участь в торгах від 05 жовтня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 19 жовтня 2020 року.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що до нього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , як до боржника за угодою №С10.220.72045 від 20 січня 2017 року.

При вирішенні даного спору судом також враховуються положення статті 611 ЦК України, якими передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за угодою №С10.220.72045 від 20 січня 2017 року не виконує.

Згідно з розрахунком позивача сума 3% річних, нарахованих ним на прострочену суму заборгованості відповідача, склала 5127,84 грн., а інфляційні втрати - 15 996,26 грн.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано, а тому він приймається судом як належний.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за угодою №С10.220.72045 від 20 січня 2017 року у загальному розмірі 158 378,76 грн, у тому числі 50 000,00 грн. заборгованості за основним боргом та 108378,76 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, а також 5127,84 грн. 3% річних 15 996,26 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у справі, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням №9242 від 14 січня 2022 року позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2692,54 грн.

Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Така позиція закріплена і у п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у яких судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Як вбачається із матеріалів справи, 29 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» укладено договір про надання правової допомоги №28092021-1.

За умовами п.3.1 договору про надання правової допомоги, що полягає у вчиненні об`єднанням дій, передбачених п. 1.1.1 цього договору, клієнт сплачує на користь об`єднання винагороду у розмірі 2000 гривень.

Згідно акта прийому-передачі наданої правової допомоги від 18 жовтня 2021 року АО «Правовий діалог» виконано підготовку та подачу 443 позовних заяв, в тому числі і позовної заяви до ОСОБА_1 , за що «ФК «Профіт Капітал» сплатило АО «Правовий діалог» кошти в сумі 886000 грн. в розмірі по 2000 грн. за кожну позовну заяву, відповідно до платіжного доручення № 9641 від 05 липня 2022 року.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, складності виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій, значимості таких дій у справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за угодою №С10.220.72045 від 20 січня 2017 року в загальному розмірі 179 502,86 грн., у тому числі:

- 50 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту;

- 108 378,76 грн. заборгованості за відсотками;

- 5127,84 грн. 3% річних за користування кредитом;

- 15 996,26 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» судовий збір у розмірі 2692,54 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39992082;

- відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. О. Ковбасюк