Рішення № 109264571, 14.02.2023, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/376/22

Номер провадження 2/719/8/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Луців О.В.,

за участі секретаря Козак Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області, в порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , за підписом представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Новодністровської міської ради Чернівецької області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2022 року в суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 , за підписом представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Новодністровської міської ради Чернівецької області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначено, що з моменту розірвання шлюбу та на даний час син сторін, ОСОБА_4 , проживає разом з матір?ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її повному утриманні. 04.08.2022 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 .

Відповідач разом зі своїм малолітнім сином не проживає, участі у вихованні дитини не бере, жодного з покладених законом на батьків обов?язків ОСОБА_3 не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина, що говорить про його особисте ставлення до дитини. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами та станом здоров?я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина та не створює умов для отримання сином освіти.

При цьому жодних перешкод для спілкування батька з сином позивачкою не чиниться. Зважаючи на те, що відповідач фактично самоусунувся від обов?язків щодо сина, свідомо ними знехтував, вважає за доцільне позбавити його батьківських прав.

Додає, що така поведінка відповідача свідчить про фактичну відмову від дитини.

Крім того, протягом довгого часу ОСОБА_3 не надає згоди на виїзд дитини з матір?ю за кордон, чим порушує право та свободу вільного волевиявлення та пересування сина, а також

створює багато проблем з оформленням документів. Зі сторони матері для дитини створені всі умови для життя, навчання та цікавого дозвілля. Для розвитку дитини мати прикладає всі зусилля та можливості.

ОСОБА_4 є учнем 6-А класу Новодністровського 33СО ІІ-ІІІ ступенів, дитиною з інвалідністю з діагнозом цукровий діабет 1 типу, важка форма. Постійним лікуванням дитини займається мати разом із чоловіком ОСОБА_5 , який також прикладає максимум зусиль для того, аби хлопчик міг повноцінно лікуватись та мав все для цього необхідне. Позивач та ОСОБА_5 відвідують разом із дитиною, за потреби, сімейного лікаря, закуповують дороговартісні ліки, які щомісячно коштують понад 8 000 грн., при цьому відповідач ніяким чином не допомагає, участі у лікуванні свого сина не бере.

Разом з тим, позивач підтвердила, що жодного разу не зверталась до суду із заявою чи позовом про стягнення аліментів чи додаткових витрат на дитину, оскільки розуміла фінансову неспроможність ОСОБА_3 надавати таку допомогу. Визнала, що деколи відповідач придбавав для сина якійсь одяг, взуття, іграшки чи ліки, однак їх кількість, якість чи ціна були настільки незначними, що не покривали потреб дитини.

Також ОСОБА_1 додала в судовому засіданні, що неодноразово зверталась до відповідача з проханням провести виховні бесіди із сином, пов`язані з його поведінкою в школі, побуті чи навчанням. Визнала, що відповідач одразу реагував на її прохання та проводив такі бесіди виховного характеру, однак заперечувала, що батько цікавився навчанням дитини, не перевіряв його домашнє завдання, не робив його з ним.

Позивач підтвердила, що до вересня 2022 року їхній із відповідачем син часто навідувався до батька, щоб вигуляти собаку, яка жила у ОСОБА_3 , чи пограти з друзями, які жили по сусідству з ОСОБА_3 . ОСОБА_6 залишався ночувати у батька, коли мати затримувалась на роботі, але з кожним роком відносини між батьком та сином погіршувались і ОСОБА_3 все менш став цікавитись сином. Останнім часом син зауважує, що батько навіть при зустрічі з ним не спілкується, не вітається, не підходить до нього.

Разом з тим, Позивач підтвердила, що восени змінила номер телефона сина, нові контакти відповідачу не давала, оскільки вважає, що останній при бажанні сам може їх знайти, заперечує, що не дозволяє бачитись сину з батьком.

З огляду на зазначене, просить задоволити позовні вимоги та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 . В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_7 уточнила позовні вимоги шляхом відмови від стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 07.12.2022р. відкрито загальне позовне провадження по справі, надано учасникам справи строк для подачі заяв по суті та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.01.2023р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 лютого 2023р. о 10 год. 00 хв.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що у 2017 році було розірвано шлюб із позивачем. Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_4 , 2010 року народження, який хворіє з першого класу важкою формою цукрового діабету. Зазначив, що має мінливі заробітки, оскільки ще в період спільного проживання із ОСОБА_1 у нього була виявлена пухлина головного мозку, яка була пізніше прооперована. Важка операція, реабілітаційний період та епілептична хвороба не давали можливості ОСОБА_3 тривалий час працювати чи влаштуватись на будь-яку роботу. Відповідач підтвердив, що немає офіційних доходів та проживає разом із своєю матір`ю-пенсіонеркою. Сторони підтвердили, що до 2014 року ОСОБА_3 мав інвалідність ІІ групи та відповідну пенсію по інвалідності, яку він втратив, оскільки не пройшов повторно медкомісію.

ОСОБА_3 пояснив, що влітку має певні підробітки, так як займається рихтуванням автомобілів. Всі отримані доходи відповідач витрачає на придбання для сина ОСОБА_8 певного одягу, взуття, лікарських препаратів, іграшок, комп`ютерної техніки. Додав, що при будь-якій фінансовій можливості намагається допомогти дитині, хоча визнає, що остання перебуває на повному утриманні матері. Разом з тим, показав, що після розлучення сторони домовились, що через важку фінансову ситуацію відповідача позивач несе витрати на лікування сина та придбання йому ліків, а ОСОБА_3 - на одяг та взуття.

ОСОБА_3 повністю заперечує той факт, що не приймає участі у вихованні дитини, оскільки до вересня 2022 року постійно спілкувався із сином, проводив з ним час, робив домашнє завдання, перевіряв уроки, цікавився його навчанням. Відповідач додав, що одного разу намагався поспілкуватись із класним керівником сина, коли той навчався ще в молодшій школі, проте позивач наполягла, щоб ОСОБА_3 цього не робив та не ускладнював життя дитині.

Зауважив, що ОСОБА_8 майже все літо 2022 року був у відповідача, часто залишався ночувати у нього, грався з друзями та почував себе щасливим. Деколи ОСОБА_8 ходив разом з ОСОБА_3 допомагати йому у гаражі з машинами, декілька разів на тиждень приходив до відповідача, щоб вигуляти собаку, яку придбала позивач для сина і віддала її жити у ОСОБА_3 . У батька із сином були нормальні дружні відносини, поки позивач не вийшла заміж в кінці серпня 2022 року за ОСОБА_5 . Після цього, син змінив номер телефону, перестав приходити до батька. ОСОБА_3 вважає, що позивач забороняє сину відвідувати батька і всіляко налаштовує дитину проти відповідача.

Відтак, ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає його надуманим та безпідставним.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, виконавчий комітет Новодністровської міської ради Чернівецької області як орган опіки та піклування, 31.01.2023 року подала письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, щодо суті позовних вимог зауважила, що виклала свою позицію у висновку від 09.11.2022 року.

Малолітній свідок ОСОБА_4 , який був допитаний в присутності шкільного психолога ОСОБА_9 , пояснив, що йому 12 років, він навчається у 6-ому класі, проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 та її новим чоловіком ОСОБА_10 . До вересня 2022 року свідок приблизно через день ходив до батька в гості, щоб вигуляти песика на прізвисько « ОСОБА_11 », якого свідку придбала мати, однак цей песик жив у батька ОСОБА_3 . Деколи ОСОБА_8 залишався ночувати у батька, однак зауважив, що побоюється останнього, тому що він на нього постійно кричить. Заперечував, що ОСОБА_3 застосовував до свідка фізичне насильство, з вересня 2022 року не бажає спілкуватись з батьком, оскільки він в серпні 2022 року сильно посварився з матір`ю та образив її. Підтвердив, що деколи батько придбавав йому певні речі та взуття, однак вони йому не подобаються. Пояснив, що відповідач деколи дарував йому подарунки на Новий рік, однак жодного разу не дарував на день народження.

Свідок заперечив, що робив уроки з батьком, що він перевіряв домашнє завдання чи цікавився навчанням. Свій страх перед батьком свідок пояснив тим, що батько може змушувати його йти працювати в гараж, що свідку не подобається, висловлювати своє незадоволення тим, як свідок допомагає батькові у гаражі.

ОСОБА_4 показав, що розуміє той факт, що його мати бажає позбавити батьківських прав відповідача, свідок бажає цього, не заперечує, стверджує, що батько ним не цікавиться взагалі, ні його навчанням, ні вихованням. Додав, що часто бачив відповідача у стані алкогольного сп`яніння, йому соромно перед своїми друзями за те, що батько випиває і має неохайний вигляд. Підтвердив, що позивач бажає позбавити батьківських прав відповідача, щоб вивезти свідка на лікування за кордон.

Свідок ОСОБА_12 , яка являється матір`ю відповідача, показала, що проживає разом із відповідачем в одній квартирі, ОСОБА_4 є її єдиним онуком. Її син ОСОБА_3 перебуває у важкому фінансовому становищі, має мінливі доходи, в основному влітку, а взимку свідок із сином живуть на її пенсію. Як тільки відповідач мав фінансову можливість, він придбавав сину щоквартально ліки, речі, а саме кросівки, нижню білизну, шорти, футболки, куртки, головну убори, купив ноутбук, іграшки. Заперечувала, що відповідач постійно кричить на сина, зауважила, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_8 гарні відносини батька та сина, відповідач постійно цікавився успіхами дитини у школі, допомагав робити йому уроки, перевіряв домашнє завдання, спілкувався постійно з ним. Павлович ОСОБА_8 часто приходив до батька в гості, ночував у нього, почував себе щасливим, постійно наголошував на цьому, просив у батька, щоб той взяв його допомагати у гараж. Вважає, що дитина з вересня 2022 року не навідує її та відповідача, тому що ОСОБА_8 забороняє мати, яка налаштовує сина проти батька. Коли ОСОБА_8 був меншого віку, то батько колов йому інсулін, цікавився у матері типом та режимом харчування дитини, поки онук не став старше і почав сам колоти собі ліки.

Свідок категорично заперечує, що ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями, так як останній важко хворий, йому не можна випивати, син має охайний вигляд.

Свідок додала, що досить тривалий час після розлучення сторін вона допомагала по догляду за онуком ОСОБА_8 на прохання самої позивачки, зокрема, носила перекуси до школи, певні речі, дивилась за ним, займалась вихованням ОСОБА_4 . Пізніше ситуація змінилась.

Свідок ОСОБА_13 , яка являється класним керівником ОСОБА_4 , пояснила, що ОСОБА_14 є учнем із середнім рівнем знань, має достатньо друзів, в міру комунікабельний, вихований, толерантний. Дитина є не проблемною, хоча свідку відомо, що ОСОБА_8 має інвалідність через захворювання на цукровий діабет. ОСОБА_13 відомо, що батьки ОСОБА_15 розлучені і хлопчик проживає з матір`ю та вітчимом. Свідок підтвердила, що ОСОБА_1 дуже активно займається вихованням сина, вона постійно цікавиться навчанням сина, піклується про нього. Зі слів матері, свідку відомо, що ОСОБА_14 майже все літо 2022 року був у свого батька та бабусі.

ОСОБА_13 зауважила, що ОСОБА_14 у розмові із свідком не дуже охоче говорив про свого батька, однак із задоволенням розповідав про вітчима. Про участь відповідача у вихованні та утриманні ОСОБА_15 свідку відомо лише зі слів матері. Свідок також підтвердила, що дитиною займається шкільний психолог, через постійні сварки батьків хлопчика.

Свідок ОСОБА_16 , яка працює вчителем ЗЗСО ІІ-ІІІ ступенів і була класним керівником ОСОБА_4 в 5-ому класі, пояснила, що ОСОБА_14 є звичайним учнем, свідку відомо про захворювання хлопця, однак він не відноситься до категорії учнів, якому приділялась би особлива увага через сімейні проблеми. ОСОБА_16 жодного разу не бачила у школі відповідача, його контактних даних, телефона у неї не було, тому що при заповненні анкетних даних одним із батьків, а саме, матір`ю ОСОБА_15 , вона не вказала дані про батька дитини. Вчитель контактувала лише з позивачем. Поведінка дитини, її стан протягом останніх двох років не змінилась.

Свідок ОСОБА_9 , яка працює шкільним психологом, показала, що займається із ОСОБА_17 з 5-ого класу за ініціативи його матері. Так, восени 2021 року ОСОБА_1 звернулась до свідка іх проханням поспілкуватись із ОСОБА_8 , оскільки він хворіє на цукровий діабет, має певну тривожність. Свідок охарактеризувала хлопчика як дуже тривожного, не дуже комунікабельного, здатного до порушення поведінки з метою привернення уваги до себе оточуючих.

Також ОСОБА_9 додала, що дитини жалілась на постійні сварки між батьками, що мало негативний ефект на емоційний стан ОСОБА_8 . Підтвердила, що хлопчик раніше спілкувався з батьком, однак з осені 2022 року, коли розпочався процес підготовки документів для звернення до суду з метою позбавлення відповідача батьківських прав, зі слів ОСОБА_8 , останній не бажає спілкуватись з батьком, тому що він не достатньо ним цікавиться.

Зауважила, що хлопчик говорить, що боїться йти до суду, тому що батько може кричати на ОСОБА_8 , однак заперечила факт застосування до дитини зі сторони батька фізичного насильства. Свідок вважає, що побоювання дитини може бути наслідком не зовсім коректної поведінки матері, яка розповідала сину про попередні судові засідання та суб`єктивне сприйняття поведінки відповідача.

На думку ОСОБА_9 , оцінка ОСОБА_8 зовнішнього вигляду батька є особливостями вікового розвитку дитини. При цьому, дитина соромиться свого батька через можливо сформований у неї образ батька, якому не відповідає поведінка та вигляд відповідача.

Свідок ОСОБА_18 показала, що живе по сусідству з відповідачем та його матір`ю і знає їх дуже давно, товаришує. Ще під час спільного проживання сторін останні постійно сварились, особливо позивачка, ОСОБА_1 дуже часто кричала на відповідача та сина. Після того як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розлучились їхній син ОСОБА_8 досить тривалий час жив з батьком і бабусею.

Зауважила, що відповідач постійно піклується про свого сина, свідок бачила, що ОСОБА_14 дуже часто приходить до батька та бабусі, які ним весь час опікуються. Відповідач намагається всі зароблені кошти витрачати на харчування сина, придбання йому одягу, іграшок, ліків. Додала, що ОСОБА_8 дуже гарно спілкується з батьком, ОСОБА_18 ніколи не чула між ними сварок, син майже все літо 2022 року знаходився у відповідача і його матері. Останні постійно слідкували за режимом його харчування, дитина виглядала щасливою та радісною, коли була з батьком. Свідок заперечила, що відповідач зловживає алкогольними напоями, пояснила, що через захворювання ОСОБА_3 йому заборонено вживати алкоголь, тому він не палить та дозволяє собі випити лише на свята до півсклянки вина, завжди виглядає охайно.

Свідок ОСОБА_19 , який являється батьком позивача, пояснив, що ОСОБА_14 не бажає спілкуватись із своїм батьком, який, зі слів свідка, часто перебував у стані алкогольного сп`яніння. Свідок не міг згадати, чи придбавав відповідач сину одяг, речі, іграшки, медикаменти. На думку ОСОБА_19 , ОСОБА_3 не приділяє достатньо уваги своєму сину, не утримує його, не цікавиться його життям, погано виконує свої батьківські обов`язки. Свідок зауважив, що часто допомагав фінансово сторонам і продовжує допомагати позивачу, проте ОСОБА_3 прикладає мало зусиль, щоб допомогти ОСОБА_1 утримувати сина і лікувати його.

Свідок ОСОБА_20 , що є близькою людиною та другом сім`ї відповідача і його матері, показав, що знає ОСОБА_3 досить тривалий час. Зазначив, що відносини між батьком та сином є дуже добрі, відповідач із самого народження постійно піклувався про ОСОБА_8 , купляв речі, іграшки, подарунки, влаштовував дні народження. Коли сторони розлучились ОСОБА_14 дуже часто гостював у батька, який всі зароблені кошти витрачав на сина, придбавав в тому числі медикаменти. Відповідач зараз перебуває у важкому фінансовому становищі, має проблеми із здоров`ям, однак батько із дитиною постійно спілкувався до вересня 2022 року. ОСОБА_8 постійно просився до батька допомагати йому у гаражі, приходив вигулювати собаку. Між сином та батьком свідок жодного разу не чув сварок, дитина почувалась та виглядала щасливою.

Свідок заперечив, що відповідач зловживає алкогольними напоями, зауважив, що ОСОБА_3 дуже рідко на свята дозволяє собі випити малу кількість алкоголю. ОСОБА_20 бачив, як відповідач робив разом із сином уроки, перевіряв їх, так само участь у вихованні ОСОБА_15 приймала його бабуся ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_21 , яка являється близькою подругою матері відповідача, зазначила, що після розлучення сторін ОСОБА_12 дуже допомагала ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вихованні сина, зокрема, забирала зі школи, приносила обіди, робила уроки. Свідок зауважила, що між відповідачем та його сином дуже гарні відносини, вони не сваряться, ОСОБА_3 постійно піклується про сина. ОСОБА_21 часто навідувалась у гості до відповідача, оскільки була соціальним працівником. Павлович ОСОБА_8 часто ночував у батька, почував себе щасливим, доглянутим. Відповідач цікавився навчанням дитини, перевіряв уроки, робив їх разом з дитиною. Придбавав сину речі, медикаменти, продукти, іграшки.

Свідок заперечила, що ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями, вона жодного разу не бачила відповідача напідпитку чи в неохайному вигляді. Приблизно в кінці 2022 року чи на початку 2023 року ОСОБА_21 зустріла у церкві ОСОБА_15 та поцікавилась, чому він перестав навідувати бабусю та батька, на що дитина відповіла свідку, що мати забороняє йому бачитись з відповідачем.

Заслухавши представника позивача, сторін, покази свідків, дослідивши надані письмові докази, суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 27.04.2017 року (а.с. 9) був розірваний.

У шлюбі у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого записаний відповідач ОСОБА_3 ,що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новодністровського міського управління юстиції Чернівецької області (а.с. 8).

04 серпня 2022 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, виданим Сокирянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністарства юстиції (м. Івано-Франківськ) 04.08.2022 року Серія НОМЕР_2 (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки Новодністровської міської ради №1854 від 07.09.2022 року, виконавчого комітету Новодністровської міської ради Чернівецької області №100 від 05.09.2022 року (а.с.11-12), сторони разом із сином зареєстровані за однією адресою, за місцем реєстрації позивача будь-яких скарг на її поведінку не надходило.

Відповідно до акту обстеження сім`ї від 14.09.2022 року, акту обстеження умов проживання від 12.10.2022 року (а.с. 16, 17) ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 проживають разом за адресою - АДРЕСА_1 , дану однокімнатну квартиру винаймає позивач, у помешканні чисто, прибрано, є місце для сну, відпочинку, підготовки уроків дитини. ОСОБА_14 забезпечений одягом та взуттям по сезону, їжа приготована, в холодильнику достатньо продуктів. ОСОБА_22 перебуває на утримані матері, хворіє, потребує додаткових витрат на медикаменти.

Судом встановлено, що у вересні 2017 року ОСОБА_14 важко захворів, у зв`язку з чим 07.12.2017 року йому було поставлено діагноз «цукровий діабет важка форма, вперше виявлений». У зв`язку з цим, 18.12.2017 року ОСОБА_14 отримав статус дитини інваліда, дитина потребує постійного лікування, проходження імунотерапії, спеціального режиму харчування. Дані обставини підтверджуються копією посвідчення серії НОМЕР_3 , заключенням ЛКК Обласної клінічної лікарні №164/563 від 07.12.2017 року, витягом з історії хвороби №2561 (а.с. 14-15, 104-105).

Також, згідно медичних документів, а саме, виписки із історії денного стаціонару за 2014 рік, виписки Вінницької обласної психоневрологічної лікарні за 2014 рік №4001, витягу з медичної картки стаціонарного хворого №4488, виписки з історії хвороби №1351 за 2013 рік (а.с. 101-103, 106) та пояснень сторін ОСОБА_3 з 14-річного віку перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, оскільки хворіє на епілепсію. У 2012 році у відповідача виявили доброякісні пухлини головного мозку, які в подальшому були прооперовані, однак ОСОБА_3 тривалий час лікувався, проходив обстеження, не міг повноцінно працювати.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що постійно купує ліки для підтримання стабільного стану здоров`я та уникнення епілептичних нападів. ОСОБА_3 не забезпечується державою даними медикаментами безкоштовно, у зв`язку з чим постійно витрачає на них кошти. Без придбання цих ліків у ОСОБА_3 з`являються напади епілепсії, при цьому він зауважив, що син жодного разу не бачив нападів епілепсії у батька, так як останній робив все можливе для цього.

Згідно довідки Новодністровського відділу ДВС у Дністровському районі Чернівецької області №569/234-36 від 08.09.2022 року (а.с.18) та пояснень самих сторін із відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_4 аліменти не стягуються.

При цьому, ОСОБА_1 працює з 2014 року по сьогоднішній день на посаді пекаря та отримує дохід у розмірі мінімальної заробітної плати, що підтверджується довідками про доходи, витягом з реєстру застрахованих осіб Форма ОК-5 (а.с. 21-22, 83-86).

На даний час згідно характеристики директора школи та практичного психолога, довідки ЗСО ІІ-ІІІ ступенів від 16.09.2022 року №48 (а.с. 19-20) ОСОБА_4 є учнем 6-А класу Новодністровського ЗЗСО ІІ-ІІІ ступенів, за місцем навчання характеризується позитивно, а саме, є комунікабельним, щирим у спілкуванні, врівноваженим, працелюбним, інколи дуже емоційним, дотримується режиму дня, реагує на похвалу чи оточуючих, має характер, проте реагує вразливо на життєві явища, особливо стосунки між батьками. При цьому, вихованням ОСОБА_8 займається мама, постійно підтримує тісний зв`язок з класним керівником, батько, зі слів позивача, у вихованні сина участі не бере. Відповідач жодного разу не приходив до школи, не телефонував, класний керівник спілкується тільки з мамою.

09 листопада 2022р. Виконавчим комітетом Новодністровської міської ради Чернівецької області як органом опіки та піклування надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , який 09.11.2022 року затверджено рішенням виконавчого комітету Новодністровської міської ради №166/24 (а.с. 23-24).

Враховуючи положення ст.ст.10-13 ЦПК України, при вирішенні спору в межах заявлених вимог та відповідно до встановлених обставин справи на підставі доказів сторін суд застосовує закони України, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-12 від 27.02.1991р. та набрала чинності для України 27.09.1991р., (надалі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У 6 принципі Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної асамблеї ООН від 20.11.1959р., учасником якої є Україна, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналогічні норми закріплені у Сімейному кодексі України, зокрема, згідно ч.ч. 1-5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції вказано, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства», діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 165 СК України мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України», § 54, § 58 зазначено, що вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (пункт 49 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та пункт 47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до ст. 11Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» (Заява №39948/06 від 18.12.2008 року, суд звертає увагу, що для батьків та дитини «бути разом» є елементом сімейного життя, та внутрішні засоби, які їм перешкоджають є елемент втручання в право. «…Там, де є очевидні сімейні зв`язки з дитиною, держава повинна діяти так, щоб ці зв`язки розвивались і дотримувались законні гарантії, які б дозволяли дитині бути частиною сім`ї, навіть якщо батьки не проживають разом…».

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення може виникнути необхідність врахування низки чинників, зокрема: чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням («Савіни проти України», № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Тобто вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним.

Позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав не відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції.

У цій справі відсутні виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Відповідно до правил частини 6 статті 19 СК України суд не погоджується з висновком №166/24 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , оскільки він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини на можливість збереження сімейних зв`язків, так як у матеріалах справи відсутні дані про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо сина, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками. Відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

У наданому висновку відсутні дані про умисне ухилення батька від виконання батьківських обов`язків з утримання дитини, об`єктивно не визначено ставлення батька до дитини, не зазначено, чому саме позбавлення батьківських прав відповідача піде на користь інтересам дитини.

Окрім того, відповідач не був заслуханий органом опіки та піклування, хоча ОСОБА_3 вивляв бажання надати органу опіки та піклування свої пояснення. В обґрунтуванні висновку не зазначено, чи вживались органом заходи для повідомлення батька про розгляд питання про позбавлення його батьківських прав. Висновки та обставини, викладені у висновку, у більшості вказані зі слів матері, а тому суд відхиляє такий висновок, вважаючи його недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини.

Європейським судом з прав людини при вирішенні справи № 39948/06 «Савіни проти України» в пунктах 49-52 рішення від 18 грудня 2008 року зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), №40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

За наведених обставин, суд вважає, що доводи позивача в обгрунтування вимоги про позбавлення батьківських прав, що є крайнім заходом впливу, є непереконливими, внаслідок того, що позивачем не доведено, що зі сторони відповідача має місце свідоме нехтування та злісне ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки ОСОБА_1 визнала, що ОСОБА_3 немає фінансової спроможності більше допомагати сину, він купує йому деякі речі, одяг, іграшки, медикаменти. Цінність, кількість таких речей, джерело походження коштів для їх придбання не свідчать про втрату батьком інтересу до виховання та утриманні дитини, з огляду також на важке матеріальне становище відповідача.

Суд звертає увагу, що позивач не бажала звертатись до суду про стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат на лікування дитини чи аліментів на її утримання через його фінансову неспроможність та наявність певних домовленостей щодо забезпечення сина, тобто ОСОБА_1 з моменту розлучення і до дня звернення з позовом до суду не заперечувала стосовно перебування сина лише на її утриманні та незначній фінансовій участі відповідача. А тому доводи позивача про самоусунення батька від матеріального утримання дитини є необґрунтованими. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Суд також критично відноситься до показів малолітнього свідка ОСОБА_4 щодо небажання останнього спілкуватись із батьком, оскільки, як вказала сама дитина, її відношення до відповідача ґрунтується на відчутті образи на батька через його ставлення до матері, а саме їх постійні сварки. При цьому, суд вважає надуманими показання ОСОБА_4 щодо побоювання ним свого батька, так як такі відчуття, зі слів самого свідка, продиктовані не проявами агресії чи фізичного насильства зі сторони відповідача, а словесним невдоволенням батька поведінкою сина.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Такі висновки суду сформульовані у Постанові ВС у складі КЦС від 29.04.2020 року справа № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20).

Окрім того, ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) зазначив, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, суд вважає, що неврахування думки малолітнього ОСОБА_4 щодо позбавлення його батька батьківських прав є виправданим з огляду на його вік, до того ж, як слідує із пояснень дитини та позивача, ціллю позбавити ОСОБА_3 батьківських прав є безперешкодний виїзд матері та дитини за кордон. При цьому, дитина перестала спілкуватись з батьком з вересня 2022 року через заборону матері, що підтверджується показами свідка ОСОБА_21 .

Суд також не погоджується із тим, що відповідач повністю відмовився від участі у вихованні ОСОБА_15 , оскільки показами свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , поясненнями ОСОБА_3 дані обставини повністю спростовуються. Свідки підтвердили, що відповідач є турботливим батьком, піклується про сина, цікавиться ним, навчанням, успіхами, перевіряє уроки, витрачає всі зароблені кошти на дитину.

Поведінка ОСОБА_3 під час розгляду справи та до звернення ОСОБА_1 до суду свідчить лише про стійке бажання батька і надалі займатись вихованням дитини, її розвитком, брати участь у житті сина, підтримувати його.

При цьому, суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 в частині участі батька у вихованні дитини та прояву інтересу до її навчання, так як дані обставини свідками сприймались не особисто, а зі слів матері чи сина, натомість лише факт того, що ОСОБА_3 жодного разу не відвідував школи чи не спілкувався з вчителями не свідчить про відсутність у відповідача інтересу до начання дитини.

Також суд вважає неспроможними доводи ОСОБА_1 щодо психічного стану відповідача, який, на думку позивача, може становити небезпеку для дитини в майбутньому через агресивний стан ОСОБА_3 , з огляду на те, що такі доводи позивача є лише її припущеннями і не мають під собою жодного обґрунтування.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з повною відмовою в задоволенні позову витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають і покладаються на нього.

На підставі ст.ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-12 від 27.02.1991р. та набрала чинності для України 27.09.1991р., Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної асамблеї ООН від 20.11.1959р., ст. 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 19, 135, 150, 155, 164, 165, 180, Сімейного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст. 2-4, 7-13, 17-19, 76-82, 89, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282, 288-289, 352, 354-355, п. 3 Прикінцевих положень, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ), за участю Виконавчого комітету Новодністровської міської ради Чернівецької області як органу опіки та піклування (адреса місця знаходження: Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», адмінбудівля, код ЄДРПОУ 33330163) про позбавлення батьківських прав відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя