Рішення № 109263929, 28.02.2023, Зміївський районний суд Харківської області

183/8361/22

2/621/295/23

РІШЕННЯ

іменем України

28 лютого 2023 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

судді - Бібіка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сосницької К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2022 представник ТОВ "Ріальто" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 210612-37885-2 від 12.06.2021 у розмірі 7320,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до кредитного договору № 210612-37885-2 від 12.06.2021, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку емітовану АТ "Універсал банк" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,2% від суми кредиту за кожен день користвання та 4% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЗУ "Про електронну комерцію". При укладенні договору строни керувалися ч. 1 ст. 534 ЦК України.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 31.01.2023 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач просив розгляд справи проводити за відсутності представника, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За положенням ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 210612-37885-2 від 12.06.2021, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку емітовану АТ "Універсал банк" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,2% від суми кредиту за кожен день користвання та 4% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЗУ "Про електронну комерцію".

При укладенні договору строни керувалися ч. 1 ст. 534 ЦК України.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,2 % від суми кредиггу за кожен день к ристування.

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 30 днів.

Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Згідно п. 3.3. кредитного договору, у разі порушення строків повернення кредиту, встановленим п. 1.3. Кредитного договору, позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 4% від суми несвоєчасного повернутого кредиту за кожен день користування кердитом понад встановлений строк.

Станом на 21.11.2022 року заборгованість складає 7 320,00 гривень, яка складається з: 2 000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 1 320,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,2% за кожен день користування кредитом за період з 12.06.2021 року по 12.07.2021 року (включно); 4 000,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 13.67.2021 року по 31.08.2021 року (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.

За змістом ст. 6 вказаного Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронногодокументу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, абз.2 частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Отже, належними і допустимими доказами по справі підтверджується факт укладення між сторонами спірного правочину, погодження ними всіх його істотних умов, а також виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку за реквізитами, зазначеними відповідачкою ОСОБА_2 , а також факт невиконання позивачкою умов щодо повернення суми позики.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняться у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України)

Відповідно до вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний повернути отриману суму позики згідно з умовами укладеного Договору.

Крім того, на підставі положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути суму сплаченого судового забору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" (код ЄДРПОУ 43492595, місце знаходження: м. Київ, вул. Бульвар Вацлава Гавела, 4) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за договором позики № 210612-37885-2 від 12.06.2021 у розмірі 7320 (сім тисяч триста двадцять) грн 00 коп, яка складається з: 2000 (дві тисячі) грн 00 коп - заборгованість за кредитом; 1320 (одна тисяча триста двадцять) грн 00 коп - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,2% за кожен день користування кредитом за період з 12.06.2021 року по 12.07.2021 року (включно); 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 13.67.2021 року по 31.08.2021 року (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 28.02.2023.

Суддя: