Рішення № 109263771, 01.03.2023, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1408/22

Провадження № 2/515/128/23

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позов, з урахуванням уточнень, обгрунтований тим, що ОСОБА_2 на власній сторінці у соціальній мережі «Fасеbоок» 22 липня 2022 року здійснила допис та розповсюдила щодо нього інформацію, яка не відповідає дійсності наступного змісту: "Мені потрібна допомога, не можу знайти визначення, як назвати людину, яка лишила дітей змоги навчатися, задля власного піару, задоволення власних потреб, змоги краще пристосуватися? Мова йде про ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ). ОСОБА_6 , тобі не тисне той КАМАЗ, якого з твоєї подачі забрали в ОСОБА_7 , скоро початок навчального року, дітки які мали отримати професію водій автотранспортних засобів не зможуть отримати якісну освіту через твої амбіції. Ми розуміємо, що для перемоги це необхідно, але чому твоя особиста техніка в Картатах а не на передовій, як навчальні автомобілі?!!!!!"

Висловлювання з боку ОСОБА_2 висвітлює його у ганебному, цинічному вигляді, як особу, яка задля власного піару, задоволення власних потреб, змоги краще пристосуватися, відібрала в учбової установи автомобільний транспорт, тим самим залишила дітей без якісної освіти, через власні амбіції, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, формує думку у суспільстві про його недоброчесність, тим самим заподіює моральних страждань.

У зв`язку з вказаним просить визнати вказану інформацію недостовірною, такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію, зобов`язати ОСОБА_2 спростувати викладену і розповсюджену нею інформацію шляхом опублікування спростування на власній веб-сторінці у соціальній мережі «Fасеbоок» про те, що невідповідає дійсностіопублікована нею22липня 2022року вінтернет мережі «Fасеbоок»інформація проте,що заподачі ОСОБА_3 ,який діявзадля власногопіару,задоволення власнихпотреб,змоги кращепристосуватися,лишив змогидітей навчатисяв Татарбунарськомупрофесійно-технічномуучилищі,шляхом відібранняучбового автомобіляКАМАЗ напотреби ЗСУ.Також невідповідає дійсностідопис використанняособистої техніки ОСОБА_3 в ОСОБА_8 ,а нена передовій та стягнути з неї 5000 грн. моральної шкоди.

У відзиві на позов від 06 січня 2023 року відповідачка ОСОБА_2 заперечуючи проти вимог позивача зазначила, що дійсно 23 липня 2022 о 23:00 на своїй закритій для загалу сторінці в Інтернет мережі «Fасеbоок» сторила зазначений позивачем допис без можливості поширення, в якому виклала судження стосовно ситуації вилучення навчального автомобіля виробничого навчання КАМАЗ-4310 та причетності до цього позивача, що значно ускладнило учбовий процес в Татарбунарському професійно-технчному аграрному училищі, де вона працює на посаді майстра виробничого навчання. 24 липня 2022 року до 6-00 вона видалила свій допис. Про те, що допис було скопійовано з її сторінки та без її відома поширено на сторінці Інтернет в мережі «Fасеbоок» у групі " ОСОБА_9 не знала. 25 грудня 2022 року на своїй сторінці в Інтеренет мережі «Fасеbоок» написала допис із вибаченнями. Оскільки вона не поширювала недостовірну інформацію про позивача, таку, яка б порушила його особисті немайнові права, у задоволенні позову просить відмовити.

У відповіді на відзив на позовну заяву від 17 лютого 2023 року представник позивача ОСОБА_1 не погодився з доводами відповідача, зауважив, що поширена останньою інформація є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, оскільки містить посилання на обставини, що реально існували, проте правдивість такої інформації не знайшла свого підтвердження, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача та підлягає спростуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з викладених у позові підстав просив про їх задоволення. Зазначив, що хоча позивач й на той час працював у ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак ніякого відношення до вилучення транспортного засобу від Татарбунарського ПТАУ не має.

Відповідачка позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін процесу, дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.

23 липня 2022 року ОСОБА_2 розмістила на власній сторінці сторінці в Інтернет мережі «Fасеbоок» допис наступного змісту " ОСОБА_10 потрібна допомога, не можу знайти визначення, як назвати людину, яка лишила дітей змоги навчатися, задля власного піару, задоволення власних потреб, змоги краще пристосуватися? Мова йде про ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ). ОСОБА_6 , тобі не тисне той КАМАЗ, якого з твоєї подачі забрали в ОСОБА_7 , скоро початок навчального року, дітки які мали отримати професію водій автотранспортних засобів не зможуть отримати якісну освіту через твої амбіції. Ми розуміємо, що для перемоги це необхідно, але чому твоя особиста техніка в Картатах а не на передовій, як навчальні автомобілі?!!!!!"

Вказаний допис у подальшому було поширено на сторінці Інтернет в мережі «Fасеbоок» у групі " ОСОБА_9 ОСОБА_11 .

Вказані обставини підтверджені відповідачкою.

Відповідно до акту приймання-передачі, складеного на виконання рішення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 26 лютого 2022 року №5/А-2022, директор ДНЗ "Татарбунарське ПТАУ" ОСОБА_12 передав, а начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 , через А.Шелеста прийняв транспортний засіб КАМАЗ-4310 у межах виконання військово-транспортного обов`язку.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч.4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 278/1638/19 (провадження № 61-3525св21).

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) прийнято висновок про те, що вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Із змісту опублікованої та поширеної відповідачкою інформації вбачається, що вона не є фактичними даними, а є за своїм змістом оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки відповідача щодо зазначених в них обставин, тому такі судження не є недостовірною інформацією. Вказана інформація не містить даних про відібрання позивачем транспорту в учбової установи, як про це зазначає позивач, а інші зазначені у дописі дані неможливо перевірити, оскільки є критичною оцінкою дій.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку, що висловлювання стосовно позивача є оціночними судженнями та відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» така інформація не підлягає спростуванню, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про визнання інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати. Крім того, зміст спростування, який просить опублікувати позивач виходить за межі публікації, здійсненої відповідачкою.

Оскільки вимога позивача про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про визнання недостовірною інформації та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, яка є необгрунтованою, то підстави для задоволення даної вимоги також відсутні.

Керуючись ст.4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного судового рішення 01.03.2023.