Вирок № 109262871, 27.02.2023, Петрівський районний суд Кіровоградської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 рокусмт ПетровеСправа № 398/339/22 Провадження № 1-кп/941/36/23

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Петрове кримінальне провадження № 12021121060001440 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Знам`янка Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, військовозобов`язаного, працюючого машиністом ТЧ № 7 міста Знам`янка, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4

зі сторони захисту - захисника ОСОБА_5

зі сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 24 жовтня 2021 року близько 17 години 45 хвилин, в світлий час доби, керував автомобілем HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автодорозі державного значення М-04 Знам`янка-Луганськ-Ізварино зі сторони міста Олександрія в бік міста Знам`янка Олександрійського району Кіровоградської області.

В подальшому ОСОБА_3 , ігноруючи вимоги п.п. 1.5 та 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним,стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну .... , технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху) проявив власну необережність та недбалість, нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, грубо порушуючи вимоги п.п. 12.6 (ґ), 12.9 (б) та 12.3 Правил дорожнього руху України (п. 12.6 Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 «Початок населеного пункту», дозволяється рух зі швидкістю: ґ) ..... на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год; п. 12.9 Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12 .... ; та п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди) не зменшив швидкість, маючи змогу завчасно виявити перешкоду у вигляді пішохода, котрий здійснював перетин проїзної частини справа наліво відносно напрямку його руху, продовжував рух наближаючись до села Веселе Олександрійського району Кіровоградської області.

В результаті невиконання водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 12.6 (ґ), 12.9 (б) та 12.3 Правил дорожнього руху України, на 26 км. + 540 м. автодороги державного значення М-04 Знамянка-Луганськ-Ізварино, села Веселе Олександрійського району Кіровоградської області, останній допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , котрий в цей час здійснював перетин проїзної частини справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 238 від 30.12.2021 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден та гематом обличчя, грудної клітини, живота, лівого стегна; рани лівого ліктя, рани лівої здухвинної ділянки в комплексі з переломом клубової кістки; закритої травми черевної порожнини та заочеревного простору: розрив селезінки, розрив брижі сигмовидної кишки, заочеревної гематоми в сукупності з явищами внутрішньочеревної кровотечі; перелому нижньої щелепи зліва; відкритого перелому обох кісток лівої гомілки; переломів тіла грудини, лівої лопатки, ребер справа та зліва, які в комплексі з ознаками шоку відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, надав показання, якими фактичних обставин справи, викладених у обвинувальному акті, не оспорював, пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин у спосіб, час та за обставин, зазначених у обвинувальному акті, не врахував дорожньої обстановки, не був уважним, що стало причиною ДТП, щиро розкаявся у скоєному.

Потерпілий від кримінального правопорушення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєю заявою прохав проводити розгляд справи без його участі, підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник потерпілого у судовому засіданні підтримала заявлені потерпілим позовні вимоги, фактичних обставин справи не оспорювала.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, згідно із приписамист.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Так, відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України є тяжкий злочин, який характеризується необережною формою вини.

Наслідком вчиненого кримінального правопорушення є заподіяння ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, перебування потерпілого тривалий час на лікуванні.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, що виражається у визнанні винуватості в обсязі пред`явленого обвинувачення та відвертому визнанні своєї провини, а також часткове добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Обираючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, раніше не судимий, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, а також дані досудової доповіді , відповідно до яких орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі, приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та що йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений є водієм і призначення додаткового покарання може призвести до втрати останнім можливості отримувати заробітну плату, забезпечувати свою сім`ю, а також відшкодовувати потерпілому заподіяну шкоду.

Суд вважає, що дане покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Представником потерпілого ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до

ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА», в якому застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Зокрема представник потерпілого прохала стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» 64546 грн. 32 коп. у відшкодування заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди та 13000 грн. 00 коп. моральної шкоди, а з ОСОБА_3 - 187000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди обвинувачений визнав частково на суму 10000 грн. та у відшкодування вказаної шкоди ним було передано потерпілому 8000 грн. і 10150 грн. відповідно.

Представник ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» надав до суду відзив на позовну заяву у якому прохав суд відмовити у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» у повному обсязі, з тих підстав, що цивільно правова відповідальність ОСОБА_3 не настала, оскільки станом на день подання відзиву відсутній вирок суду про визнання останнього винним у вчиненні ДТП. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язковою умовою отримання страхового відшкодування є звернення потерпілої особи чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, до Страховика із повідомленням, заявою на виплату страхового відшкодування, доданими до неї належними документами, а також виконання інших дій, передбачених Законом. Окрім того, із заявленої суми витрат на відшкодування заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди - 64546 грн. 32 коп., лише 58527 грн. 89 коп. є обґрунтовані та документально підтверджені закладом охорони здоров`я витрати на лікування, оскільки решта витрат не узгоджується з вимогами ст.24 Закону. А відповідно ст.26-1 Закону Страховиком відшкодовується потерпілому, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. А тому, у разі встановлення цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_3 та отримання Страховиком заяви про страхове відшкодування від ОСОБА_6 , страхове відшкодування для останнього повинно бути визначене таким чином: 58527 грн. 89 коп. ? 5 % = 61349 грн. 28 коп.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вважає за необхідне зазначити про таке.

За змістом ст.128 КПК України особа, якій злочином завдано майнової та/або немайнової (моральної) шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого.

Частиною першою ст.129 КПК України визначений обов`язок суду розв`язати цивільний позов у випадку ухвалення обвинувального вироку шляхом задоволення цивільного позову повністю або частково чи відмови в позові в залежності від доведеності підстав і розміру позову.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до полісу страхування № АР/5709282 від 11.09.2021 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечено транспортний засіб "HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_1 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн. Страхувальником за даним полісом є ОСОБА_7 , а страховиком - ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

У відповідності до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілої особи про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов`язковим.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 липня 2018 року в справі №7551800615-ц сформувала висновок щодо правильного застосування норм права, яка звучить так, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У даному випадку, судом визнано доведеним, що внаслідок дій цивільного відповідача стороні позивача було завдано тілесні ушкодження, які призвели до втрати працездатності та тривалого і вартісного лікування, обумовили до додаткових витрат, викликаних необхідністю особливого харчування, придбанням ліків, та особливостями стороннього догляду, тощо.

Указані витрати слід стягувати не з обвинуваченого (страхувальника), а з Страхової компанії у ракурсі позиції ВП ВС в постанові від 4 липня 2018 року в справі №7551800615-ц, адже покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування.

Щодо питання моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У той же час, як роз`яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до вимог ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Як роз`яснено в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Ґрунтуючись на природно-правових засадах розумності й добросовісності, суд бере до уваги вразливість становища позивачів, ступінь важливості для їх предмета спору та, відповідно, необхідність вияву суб`єктами правозастосування особливої сумлінності при розгляді справи цієї особи.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 року в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

За таких обставин суд, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин (життєвої ситуації обвинуваченого), виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підставі викладеного суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди з ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» підлягає частковому задоволенню, на суму 58 427 грн. 89 коп., оскільки саме вказана сума документально підтверджується копіями наданих представником потерпілого документів щодо витрат на лікування потерпілого у закладі охорони здоров`я.

Що стосується стягнення заподіяної моральної шкоди, то в цій частині позов підлягає частковому задоволенню на суму 100000 грн. 00 коп., при цьому суд враховує глибину, тяжкість та тривалість страждань потерпілого і його близьких.

А тому з ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» необхідно стягнути

2921 грн. 39 коп. моральної шкоди (58 427,89 * 5 % = 2921,39 ), а з ОСОБА_3 - 78928 грн. 61 коп., оскільки та як вбачається з розписки матері потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_9 від 25.10.2021 року та квитанції від 29.09.2022 року, обвинуваченим ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди було передано потерпілому 8000 грн. та 10150 грн.

Згідно ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи, що автомобіль «HYUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.10.2021 року накладено арешт з позбавленням права користування та розпорядження ним, з метою збереження речових доказів, суд вважає, що з метою вирішення його долі арешт накладений в ході досудового слідства слід скасувати.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не обиралися.

Долю речових доказів та питання процесуальних витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 374 КПК України.

Керуючись ст ст. 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з двохрічним іспитовим строком, поклавши на нього згідно ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 68850 грн. 00 коп.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_6 заподіяну внаслідок ДТП матеріальної шкоду в розмірі 58 427 грн.89 коп. та моральну шкоду в розмірі 2921 грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів:

1201 грн. 34 коп. за проведення інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/112-21/9256-ІТ від 04.11.2021 року;

2402 грн. 68 коп. за проведення інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/112-21/9257-ІТ від 09.11.2021 року;

1029 грн. 66 коп. за проведення інженерно-транспортної експертизи № 4866/21-27 від 22.11.2021 року;

2745 грн. 76 коп. за проведення інженерно-транспортної експертизи № 5569/5570/21-27 від 10.01.2022 року.

Накладений ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.10.2021 року арешт на автомобіль "HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , з позбавленням права користування та розпорядження ним, - скасувати.

Речові докази:

автомобіль "HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнаний речовим доказом, на який ухвалою Олександрійського міськрайонного суду було накладено арешт та який зберігається за адресою: АДРЕСА_2 (постанова про визнання та приєднання речових доказів від 25.10.2021 року, Ухвала Олександрійського міськрайонного суду про накладення арешту від 27.10.2021 року) - повернути ОСОБА_3 ;

двадцять два аркуша копії медичної картки стаціонарного хворого № 7413 на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12021121060001440 (постанова про визнання та приєднання речових доказів від 01.12.2021 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

один оптичний диск DVD-R 4,7GB/120min. під назвою «hр» з відеофайлом під назвою «0-02-0a-9ccbdda0b50bbfabca07da0ac660d00d7eb01c0b488936db9ee415e4c89lc8f2_693f20747b564 сс0», який зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12021121060001440 (постанова про визнання та приєднання речових доказів від 27.11.2021 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Петрівський районний суд Кіровоградської області, шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1