Ухвала суду № 1092591, 18.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                        К/скарга №К-18449/06                                                                                                              

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Конюшка К.В.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.                                                     

     Степашка О.І.                                                                  

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Павлунішена С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 30.11.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 р.

у справі№ 10/9/167-на

за позовом ДП «Довжоцький спиртовий завод»

до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

            ДП «Довжоцький спиртовий завод» звернулось з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кам’янець-Подільської ОДПІ, якими у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 104455 грн., на підставі п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою  Господарського суду Хмельницької  області від 30.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 р., позов задоволено.

 У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій  ставиться питання, про  скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення застосування норм матеріального та процесуального права.  

            Позивач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог  податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.10.2001р. по 30.09.2003 р. за результатами якої складено акт №938109234 23841854 від 26.12.2003р.

Перевіркою встановлено придбання позивачем 25.02.2000 р. у ТОВ «Спецмедфарм» шин автотракторних в кількості 400 шт.  на загальну суму 700000 грн., у т.ч. ПДВ 116666,67 грн.

За договором відповідального зберігання б/н від 25.02.2000 р. позивач передав, а ТОВ «Спецмедфарм» прийняло на відповідальне зберігання автотракторні шини відповідно до специфікації, в загальній кількості 400 шт. на суму 700000 грн., про що підписано відповідний акт прийому-передачі.

У 2000-2001 р. ТОВ «Спецмедфарм» провело повернення позивачу з відповідального зберігання частину автотракторних шин в кількості 141 шт. на загальну суму 256590,50 грн., у т.ч. ПДВ 42765,08 грн.

За даними бухгалтерського обліку позивача на залишку рахується 259 шт. автотракторних шин на суму 443409,49 грн., у т.ч. ПДВ 73901,58 грн., що знаходяться на відповідальному зберіганні у ТОВ «Спецмедфарм», набір взуття на суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн. у ДКП Кам’янець-Подільський завод продтоварів, мазут в кількості 20000 кг на суму 55545,60 грн., у т.ч. ПДВ 9257,60 грн. у ВАТ «Кам’янець-Подільська тютюнова фабрика», мазут в кількості 10000 кг на суму 27772,80 грн. у т.ч. ПДВ 4628,80 грн. у Кам’янець-Подільська міська шляхова дільниця.

Проведеними зустрічними перевірками вказаних суб’єктів підприємницької діяльності з питання підтвердження товарно-матеріальних цінностей на зберіганні встановлено, що товарно-матеріальні цінності на суму 626730 грн., у т.ч. ПДВ 104455 грн. у цих суб’єктів відсутні.

На підставі даних перевірки відповідачем зроблено висновок, що позивачем у вересні 2003 р. в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування за вересень 2003 р. на 104455 грн. з вартості товарно-матеріальних цінностей, які на момент проведення перевірки відсутні і при придбанні яких ПДВ включено до податкового кредиту декларації по ПДВ, у зв’язку з чим прийнято оспорювань податкове повідомлення-рішення.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що позивачем на підставі податкових накладних виданих при  придбанні шин, взуття включені суми ПДВ до податкового кредиту у періоді, коли придбавався даний товар. Придбані товарно-матеріальні цінності позивачем передано на відповідальне зберігання на підставі договорів схову, які є безстроковими, відповідальність за збереження переданих на схов ТМЦ несуть зберігачі майна.

В основу таких висновків покладено рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2002 р., яким  зобов’язано ТОВ «Спецмедфарм» повернути автомобільні шини на суму 443409,49 грн. Хмельницькому обласному державному об’єднанню спиртової та лікеро-горілчаної  продукції «Хмельницькспирт» за договорами схову б/н від 27.12.1999 р., №7 від 24.05.1999 р. та №10 від 06.05.1999 р. та яким встановлено факт передачі позивачем ТОВ «Спецмедфарм» на відповідальне зберігання  автотракторних шин в кількості 400 шт. на суму 700000 грн. за договором відповідального зберігання б/н від 25.02.2000 р.

Однак, з такою позицією  судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вони є наслідком врахування лише самого факту наявності права на віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ, не з’ясування конкретних обставин справи та незастосування системного аналізу норм Закону «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.5.1 та 7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів із банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) – в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені  податковими накладними.

Як передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного  періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наведеними нормами визначається предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань через завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, до якого, зокрема, входять обставини щодо сум податкових зобов’язань та сум податкового кредиту платника у відповідному звітному періоді, здійснення платником податку придбання товарів (робіт, послуг), витрати на які входять  до складу валових витрат або підлягають амортизації, правильності розрахунку платником суми відшкодування, що знаходиться в прямій залежності від суми ПДВ,  перерахованої платником іншому платнику податку у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено цивільно-правові угоди про передачу ТМЦ на відповідальне зберігання, зокрема,  автотракторних шин на суму 443409,49 грн., у т.ч. ПДВ 73901,58 грн., - ТОВ «Спецмедфарм», набір взуття на суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн., - ДКП Кам’янець-Подільський завод продтоварів, мазут в кількості 20000 кг на суму 55545,60 грн., у т.ч. ПДВ 9257,60 грн., - ВАТ «Кам’янець-Подільська тютюнова фабрика», мазут в кількості 10000 кг на суму 27772,80 грн. у т.ч. ПДВ 4628,80 грн., - Кам’янець-Подільська міська шляхова дільниця.

Однак дані договори не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій. Судами не враховано доводи відповідача, що ТМЦ, які передавались на відповідальне зберігання були визначені за родовими ознаками, а тому до даних правовідносин повинні застосовуватись приписи норм ст.128, 423 ЦК України.

Крім того, судами не надана оцінка доводам відповідача, що позивачем відповідно до ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щорічно проводиться інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ,  грошових коштів і документів та інших статей балансу для встановлення фактичної їх наявності і відповідності даним бухгалтерського обліку перед поданням річної бухгалтерської звітності,  за даними позивача станом на 01.10.2002 р. нестач або надлишків не виявлено. Однак згідно інвентаризаційних та дефектних описів ТМЦ позивача від 18.11.2002 р.,  йому було відомо про факти відсутності ТМЦ переданих на відповідальне зберігання.

Не зазначено в судових рішення і підстави не прийняття до уваги довідки Кам’янець-Подільської міської шляхової дільниці від грудня 2003 р. за №266, довідки директора ТОВ «Спецмедфарм» та інших доказів, які вказують на неотримання контрагентами позивача ТМЦ на зберігання.

Ненадання судами попередніх інстанцій оцінки цим доводам відповідача, унеможливлює висновок суду касаційної інстанції  про повний та об’єктивний розгляд справи.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, у зв’язку з  чим судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

           Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

 УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області  задовольнити частково.

           Постанову Господарського суду Хмельницької області від 30.11.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 р. скасувати.

           Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                               Головуючий                                                      Л.В.Ланченко 

                                 Судді                                                                К.В.Конюшко

                                                                                                           О.М.Нечитайло

                                                                                                           Н.Г.Пилипчук                                                                                                                                              О.І.Степашко                                                                                                           

Повний текст складено  20.07.2007 р.