Ухвала суду № 109258344, 24.02.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-з/760/119/23

Справа № 760/3905/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних по заборгованості, встановленій рішенням суду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника, звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованих коштів в розмірі 14 662 759,80 грн та судові витрати.

В матеріалах справи міститься заява позивача про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить накласти арешт на:

- житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку кадастровий номер 3221085500:05:001:0096, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна: 334063832210;

- земельну ділянку кадастровий номер 3221085500:05:001:0044, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, що належать ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Свою заяву про забезпечення позивач обґрунтовує тим, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 07.02.2017 по справі №760/16478/16-ц було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на заставне майно.

Зазначається, що 29 серпня 2011 року між гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики про надання відповідачу у власність грошових коштів в сумі 3 760 000,00 грн в доларах по курсу Національного банку України на день підписання договору позики. В якості забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору, позивач і відповідач уклали між собою договори застави рухомого майна від 29.08.2011 року, зареєстровані в реєстрі за №2759 та №2756 і посвідчені приватним нотаріусом Власюк Т.М.

Предметом застави було рухоме майно: транспортний засіб марки PORSCE модель CARRERA S, тип: легковий купе - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_1 , видане ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві 14.03.2009 року, вартість предмету застави за взаємною згодою сторін становить 1 440 000,00грн. (один мільйон чотириста сорок тисяч); MERCEDES-BENZ, модель СL 65AMG, тип легковий купе-В, реєстраційний номер НОМЕР_3 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , видане ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві 27.05.2010 року, вартість предмету застави за взаємною згодою сторін становить 2 800 000,00 грн. (два мільйони вісімсот тисяч).

06 червня 2017 року вказане рішення було пред`явлено до виконання до державної виконавчої служби міста Києва.

В ході виконання було встановлено, що заставним майном ОСОБА_2 розпорядився, і як наслідок відсутня можливість на звернення стягнення на нього.

Зазначається, що оскільки відповідач не виконав та ухиляється від виконання своїх зобов`язань як за договором позики так і за рішенням суду, у позивача є всі підстави стверджувати про ймовірність передачі відповідачем наявного у нього на праві приватної власності майна третім особам з метою невиконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення боргу і невжиття вищезазначених заходів унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:

- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливість виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Позивач просить забезпечити позов шляхом накладання арешту на 3 об`єкти нерухомості, а саме:

- накласти арешт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3221085500:05:001:0096, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна: 334063832210;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3221085500:05:001:0044, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, що належать ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

При цьому позивач не надає ринкової вартості цих об`єктів, в свою чергу, суд позбавлений можливості визначити вартість кожного з цих об`єктів або загальну їх вартість самостійно.

Також не доведено співмірність застосування заходу забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами.

Позивачем надано копію інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 19.07.2018 про те, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, житловий будинок АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрований за: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (згідно з правовстановлюючим документом російською мовою) - в рівних долях на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Товарній біржі «Українська біржа «Десятинна» від 14.04.1998, №2927-1061, зареєстровано в Бюро 05.05.1998 за реєстровим №2776.

Однак суду не надано доказів того, що даний житловий будинок знаходиться у власності відповідача станом на час подання заяви про забезпечення позову, а суд позбавлений можливості отримати таку інформацію самостійно.

Враховуючи принцип диспозитивності судового розгляду, не співмірність поданої заяви про забезпечення позову до позовних вимог та те, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду не вбачаються, відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню за наведеного обґрунтування заяви.

Керуючись ст.ст.149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних по заборгованості, встановленій рішенням суду - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя Козленко Г.О.