Постанова № 10924896, 26.07.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 липня 2010 р. № 2-а- 8250/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача Яворського А.Р.,

відповідача Компанійця С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 22.06.2010 року за № 0001631702/0.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова №0001631702/0 від 22.06.2010 року за затримку на 183-360 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 17 247,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 8623,50 грн. за платежем: податок з підприємств і організацій - власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, надав аналогічні обставинам справи пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

07.06.2010 року головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Курною Н.В. у відповідності з п.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. №509-ХІІ зі змінами та доповненнями проведена документальна невиїзна перевірка своєчасності сплати суми узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів за 2009 рік Державним підприємством "Харківський завод транспортного устаткування" (далі за текстом ДП "ХЗТУ", якою встановлено, що підприємством в порушення ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 року №1963-ХІІ зі змінами та доповненнями, несвоєчасно сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів за 2009 рік.

За результатами перевірки складено акт №5030/172/14309764 від 07.06.10 року.

На підставі акту перевірки №5030/172/14309764 від 07.06.2010 року начальником ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0001631702/0 від 22.06.2010 року.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

В судовому засіданні було встановлено і не заперечувалось відповідачем, що ДП "ХЗТУ" узгодило суму податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів на 2009 рік розрахунками суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів: №8633 від 24.02.2009 року, №8638 від 24.02.2009 року, а також уточненими розрахунками 24.02.2009 року за №8639, від 09.07.2009 року за №49251.

У відповідності до зазначених розрахунків позивачем платіжними дорученнями: №60 від 14.04.2009 року призначення платежу - податок з власників транспортних засобів та самохідних шасі за 1 квартал 2009 року; платіжне доручення №425 від 08.07.2009 року призначення платежу - податок з власників транспортних засобів та самохідних шасі за 2 квартал 2009 року; платіжне доручення №839 від 05.10.09 року призначення платежу - податок з власників транспортних засобів та самохідних шасі за 3 квартал 2009 року - були сплачені поточні зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім того, з аналізу норм Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ними спірного рішення.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи.

При розгляді даної справи судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001631702/0 від 22.06.2010 року прийняття без належного обґрунтування та не на підставах, передбачених чинним законодавством України, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 22.06.2010 року за № 0001631702/0.

Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 липня 2010 року.

Суддя І.С.Чалий