Рішення № 109248170, 21.02.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2023 рокум. Ужгород№ 260/367/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

при секретарі судових засідань - Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1 ;

представника позивача - Студеняк О.С.;

представника відповідача - Радь О.І.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 лютого 2015 року позивач отримала посвідку на постійне проживання в Україні. У зв`язку із досягненням 45-го віку позивач звернулася до Головного Управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області із питанням обміну посвідки на постійне проживання, надавши до заяви необхідний перелік документів. Однак, листом за №2101.04.1-8310/21.2-22 від 05.10.2022 року Головне Управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області повідомило позивача про необхідність з`явитися для з`ясування обставин, що слугували підставою при наданні дозволу на імміграцію в Україну. 22 грудня 2022 року позивач отримала рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області №8 від 06.12.2022 року «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну», який їй був виданий 03.03.2007 року та рішення «Про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання» від 06.12.22 року. Позивач наголошує, що Головне Управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, при видачі їй 03.03.2007 року посвідки на постійне проживання в Україні керувалося положеннями Закону України "Про імміграцію", проводило перевірку законності залишення на постійне проживання на території України та будь-яких підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило, заперечень не висловлювало та визнало позивача такою, що має дозвіл на імміграцію, що мало наслідком надання посвідки на постійне проживання в Україні. Таким чином, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на те, що у ході проведення комплексу оперативно-профілактичних заходів щодо нагляду та контролю за виконанням законодавства у міграційній сфері в Ужгородському районі працівниками Ужгородського відділу № 2 ГУ ДМС у Закарпатській області 27 серпня 2022 було виявлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, під час перевірки законності перебування, встановлено, що вказана іноземка перебуває з порушенням правил перебування на території України, а саме: проживала по посвідці на постійне проживання, яка підлягає обміну у зв`язку з досягнення 45 - річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_5). Так, 08 вересня 2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до ГУ ДМС України в Закарпатській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням нею 45 річного віку. Перевіркою матеріалів справи № 20546 про надання дозволу на імміграцію встановлено, що 03 березня 2007 року рішенням УГІРФО УМВС України в Закарпатській області громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на імміграцію в Україну відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», так як нею було повідомлено, що вона перебуває у шлюбі з громадянином України понад 2 роки (чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 29.07.1996 року Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області) та 26 квітня 2007 року документовано посвідкою на постійне проживання серії; НОМЕР_2 терміном дії «безстроково». 08 вересня 2011 року УГІРФО УМВС України в Закарпатській області здійснено обмін посвідки серії НОМЕР_2 вищевказаній іноземці у зв`язку із отриманням нового паспортного документу, 10.02.2015 в порядку обміну отримала посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 . Однак, під час проведення перевірки, встановлено, що у Свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого відділом запису актів цивільного стану по Заводському району м. Саратова, який слугував підставою при наданні дозволу на імміграцію в Україну, зазначено, що чоловік заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином російської федерації. Відповідач зазначає, що 26 жовтня 2022 ОСОБА_1 письмово повідомила, про факт перебування її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у громадянстві російської федерації на момент реєстрації шлюбу. Таким чином, відповідач наголошує, що для отримання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 були повідомлені про себе неправдиві відомості. Таким чином, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 06 грудня 2022 прийнято рішення № 8 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці росії ОСОБА_1 , та рішення №21012300016938 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне місце проживання в Україні. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03 березня 2007 року рішенням УГІРФО УМВС України в Закарпатській області громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано Дозвіл на імміграцію в Україну за № 64 відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію».

08 вересня 2011 року УГІРФО УМВС України в Закарпатській області здійснено обмін посвідки серії НОМЕР_2 вищевказаній іноземці у зв`язку із отриманням нового паспортного документу, 10.02.2015 позивач в порядку обміну отримала посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 .

08 вересня 2022 громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до ГУ ДМС України в Закарпатській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням нею 45 річного віку.

Перевіркою матеріалів справи № 20546 про наданні дозволу на імміграцію встановлено, у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого відділом запису актів цивільного стану по Заводському району м. Саратова, який слугував підставою при наданні дозволу на імміграцію в Україну, зазначено, що чоловік заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином російської федерації.

05 жовтня 2022 Головним управлінням ДМС України в Закарпатській області направлено лист за № 2101.04.1 - 8310/21.2 - 22 до ОСОБА_1 із проханням звернутися до ГУ ДМС для з`ясування обставин, що слугували підставою при наданні дозволу на імміграцію в Україну.

26 жовтня 2022 ОСОБА_1 надала письмові пояснення письмово повідомила, у 1996 році її чоловік - громадянин України ОСОБА_2 виїхав на навчання в російську федерацію і у 1997 році він отримав громадянство росії, але не відмовляючись від громадянства України. у 2000 році між позивачем та ОСОБА_2 був укладений шлюб та у Свідоцтві про шлюб вказано, що ОСОБА_2 є громадянином російської федерації і в такому громадянство України не вказано. У 2005 році позивач з чоловіком - ОСОБА_2 переїхали на ПМЖ в Україну і звернулися до відділу ДМС з метою оформлення відповідних документів, де повідомили, що з метою відновлення ОСОБА_2 громадянства України необхідно надіслати паспорт російської федерації разом із заявою про вихід з громадянства в консульство російської федерації у Львові, а надалі принести квитанцію про надіслання вказаних документів до відділу ДМС, що і було зроблено позивачем та її чоловіком - ОСОБА_2 . Зокрема у наданих поясненнях позивач зазначила, що після цього працівниця відділу ДМС розпочала оформляти посвідку на тимчасове проживання для позивача. У наданих поясненнях позивач наголошує, що видана їй посвідка на постійне проживання була безстроковою.

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 06 грудня 2022 прийнято рішення № 8 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці росії ОСОБА_1 , та рішення №21012300016938 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне місце проживання в Україні.

Так, підставою для прийняття оскаржуваних рішень були висновки відповідача про те, що для отримання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 були повідомлені про себе неправдиві відомості.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон України "Про імміграцію" визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Згідно п. 36 та п. 37 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року №321 (далі - Порядок №321) після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів.

Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.

Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.

Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.

Факт постійного проживання іноземця або особи без громадянства на території України до прийняття до громадянства України перевіряється шляхом вивчення матеріалів її справи про надання дозволу на імміграцію.

У разі коли дозвіл на імміграцію виданий одним територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, а документи для оформлення посвідки подані до іншого територіального органу/територіального підрозділу ДМС у зв`язку із зміною іноземцем або особою без громадянства місця проживання, чинність дозволу на імміграцію перевіряється шляхом надсилання відповідних запитів до місця видачі дозволу, відповідь на які надається протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.

У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін`юсту в електронній формі захищеними каналами зв`язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін`юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі.

У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особу без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів.

Згідно до ст. 10 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Так, позивачеві 03.03.2007 року було видано дозвіл на імміграцію в Україну та дозволено постійне проживання в Україні, як особі, яка перебуває у шлюбі понад два роки з громадянином України.

Згідно ст. 9 Закону України "Про імміграцію" (в редакції чинній на час надання позивачеві дозволу імміграцію в Україну) заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

У відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про імміграцію" ( в редакції чинній на час надання позивачеві дозволу імміграцію в Україну для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Згідно ст. 12 Закону України "Про імміграцію" (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення про скасування дозволу на міграцію) дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Так, відповідачем було скасовано позивачеві дозвіл на імміграцію на підставі п. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалі в справи та не заперечується відповідачем, підставою для скасування позивачеві дозволу на імміграцію, слугували висновки відповідача про те, що позивачем було повідомлені про себе неправдиві відомості, оскільки у Свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого відділом запису актів цивільного стану по Заводському району м. Саратова (який слугував підставою при наданні дозволу на імміграцію в Україну) зазначено, що чоловік позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,є громадянином російської федерації.

З системного аналізу п. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" вбачається, що для скасування дозволу на імміграцію повинні бути встановлені обставини свідомого подання особою при неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, під час звернення позивача до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну від 19.12.2006 року - вказане Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , видане відділом запису актів цивільного стану по Заводському району м. Саратова (яке слугував підставою винесення оскаржуваного Рішення №8 про скасування дозволу на імміграцію в Україну) надавалося позивачем разом із такою заявою.

Так, згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого відділом запису актів цивільного стану по Заводському району м. Саратова зазначено, що ОСОБА_2 громадянин російської федерації - національність: українець, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце народження с. Кінчеш, Ужгородського району, Закарпатської області) уклав шлюб 23.09.2000 року з ОСОБА_1 - національність: росіянка.

Таким чином, під час надання позивачеві дозволу від 03.03.2007 року на імміграцію в Україну відповідач, як суб`єкт владних повноважень надавав правову оцінку Свідоцтву про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданому відділом запису актів цивільного стану по Заводському району м. Саратова, яке було подано позивачем до заяви про надання дозволу про імміграцію.

Отже, суд констатує, що на час надання позивачеві дозволу на імміграцію в Україну від 03.03.2007 року - відповідачеві було достеменно відомо, що у Свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого відділом запису актів цивільного стану по Заводському району м. Саратова зазначено, що чоловік позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (українець) є громадянином російської федерації.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про відсутність обставин надання позивачем під час звернення до відповідача із заявою про отримання дозволу на імміграцію та, відповідно, під час отримання такого дозволу - свідомо неправдивих відомостей. Доказів протилежного відповідача, як суб`єкт владних повноважень до суду не надав та такі відсутні у матеріалах справи.

Також, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду доказів подання позивачем під час звернення з відповідною заявою про отримання дозволу на імміграцію підроблених документів чи документів, що втратили чинність. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Як підтверджується копією, наявної в матеріалах справи, заяви позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну від 19.12.2006 року (яка була надана до суду в якості доказів відповідачем) вбачається, що до такої позивач подала наступні документи: ксерокопію свідоцтва про народження, ксерокопію свідоцтва про одруження, ксерокопію паспорта, ксерокопію листка вибуття, медичну довідку.

Отже, дослідивши надані позивачем документи, в тому числі і Свідоцтво про укладення шлюбу від серії НОМЕР_4 , відповідач дійшов висновку про наявність підстав для надання позивачеві дозволу на імміграцію, як дружині громадянина України, та надано позивачеві Дозвіл №64 від 03.03.2007 року на імміграцію в Україну (на підставі п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" (одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України).

08 вересня 2011 року УГІРФО УМВС України в Закарпатській області здійснено обмін посвідки серії НОМЕР_2 вищевказаній іноземці у зв`язку із отриманням нового паспортного документу, 10.02.2015 позивач в порядку обміну отримала посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_5

Крім того суд зауважує, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 29.07.1996 року Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, згідно якої він дає дозвіл на проживання в Україні його дружині - громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, в матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина України - ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , виданого 29.07.1996 року Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області (а.с. 32-36).

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку про протиправність рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 №8 від 06.12.2022 року "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну" видане ОСОБА_1 , яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 03.03.2007 року та скасовано посвідку на постійне проживання, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Згідно п. 1 ст. 5 Закону України "Про громадянство" документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України.

Суд зауважує, що доказів припинення громадянства України чоловіком позивача - ОСОБА_2 відповідач до суду не надав та такі відсутні у матеріалах справи.

Згідно Рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 06.12.2022 року відповідач зазначив, що позивачеві відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі пп. 11 п. 62 Порядку №321.

Згідно пп. 11 п. 62 Порядку №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки - в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пп. 1 п. 64 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Відповідач вказує, що зазначене рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 06.12.2022 року було винесено згідно пп. 1 п. 64, пп. 11 п. 62 Порядку №321, а саме: у зв`язку з скасуванням дозволу позивача на імміграцію в Україну.

Таким чином, з огляду на те, що суд прийшов висновку про протиправність рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 №8 від 06.12.2022 року "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну", відтак протиправним є і прийняте Рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 06.12.2022 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача оформити (видати) в порядку обміну посвідку на постійне проживання в Україні, у зв`язку із досягненням 45-го віку, то суду суд приходить висновку, що така позовна вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 62 Порядку №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Здійснюючи розгляд даної адміністративної справи в межах предмету спору та виходячи з принципу диспозитивності, відповідно до ст. 9 КАС України, суд надає оцінку оскаржуваним рішенням відповідача, які винесені останнім саме з тих мотивів, що були предметом перевірки у судовому засіданні на підставі досліджених у справі доказів та з урахуванням пояснень сторін та їх представників саме щодо цих доказів та обставин, а відтак не вправі втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень щодо оформлення (видачі) посвідки на постійне проживання позивача.

При цьому суд зауважує, що оформленню (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні передує відповідна адміністративна процедура, в ході якої суб`єктом владних повноважень можуть бути встановлені і інші обставини, відмінні від тих, що були предметом перевірки судом у даній справі.

Завданням адміністративного суду є контроль за правомірністю прийняття рішення та відповідності його чинному законодавству, а тому рішення суду про зобов`язання відповідача оформити (видати) в порядку обміну посвідку на постійне проживання в Україні є формою втручання у повноваження відповідача.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за законністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

В даному випадку, питання щодо оформлення (видачі) в порядку обміну посвідку на постійне проживання в Україні - віднесено до компетенції відповідача.

У пункту 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд зазначає, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд приходить висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2022 року про оформлення (видачу) в порядку обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв`язку з досягненням 45 річного віку, з врахуванням висновків суду зазначених у даному рішенні.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 №8 від 06.12.2022 року "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну" видане ОСОБА_1 , яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 03.03.2007 року та скасовано посвідку на постійне проживання, визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.12.2022 року "Про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання" ОСОБА_1 , зобов`язання управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2022 року про оформлення (видачу) в порядку обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв`язку з досягненням 45 річного віку, з врахуванням висновків суду зазначених у даному рішенні.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 770,00 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_7) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 №8 від 06.12.2022 року "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну" видане ОСОБА_1 , яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 03.03.2007 року та скасовано посвідку на постійне проживання.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.12.2022 року "Про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання" ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2022 року про оформлення (видачу) в порядку обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв`язку з досягненням 45 річного віку, з врахуванням висновків суду зазначених у даному рішенні.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 770,00 (сімсот сімдесят гривень) грн.

7. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 27.02.2023 року.