Ухвала суду № 109247543, 27.02.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення без розгляду позовної заяви

27 лютого 2023 року Справа №200/4736/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку від 22.02.2023 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, в особі Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації, третя особа Національний фармацевтичний університет Міністерства охорони здоров`я України, в особі Вченої ради Д.64.605.01 Національного фармацевтичного університету про визнання дій протиправними, скасування частиково наказу в та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, в особі Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації (далі відповідач), третя особа Національний фармацевтичний університет Міністерства охорони здоров`я України, в особі Вченої ради Д.64.605.01 Національного фармацевтичного університету та просить суд:

Визнати протиправними та скасувати рішення експертної ради з теоретичної і профілактичної медицини та фармації відповідача від 22.11.2021 про скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.605.01 Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров`я України від 06.05.2021 про присудження наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук і відмову у видачі диплома про науковий ступінь ОСОБА_1 , а також правову підставу для даного рішення, а саме висновок Міністерства освіти і науки від 22.11.2021 щодо дисертації та атестаційної справи на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати п.2 та 3 наказу відповідача №89 від 01.02.2022 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до деяких наказів Міністерства освіти та науки України»:

Зобов`язати відповідача розглянути питання про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.605.01 Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров`я України від 06.05.2021, протокол №12, про присудження наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук ОСОБА_1 за спеціальністю 15.00.02 «Фармацевтична хімія та фармакогнозія», у порядку, передбаченому п.п.7 п.2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VІІ та п.29 «Порядку присудження наукових ступенів», затвердженого постановою КМУ №567 від 24.07.2013.

Ухвалою суду від 07.02.2023 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 до строку звернення до суду з адміністративним позовом. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, в особі Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації, третя особа Національний фармацевтичний університет Міністерства охорони здоров`я України, в особі Вченої ради Д.64.605.01 Національного фармацевтичного університету про визнання дій протиправними, скасування наказу в частині та зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Надано позивачу п`ять днів для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Виправлено недоліки позовної заяви у спосіб: подати до Донецького окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку із зазначення підстав поважності пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом надати докази поважності причин пропуску такого строку.

Від представника позивача на адресу суду 22.02.2023 надійшла заява про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що суд при постановленні даної ухвали фактично прийняв позицію відповідача у справі, оскільки встановив, що саме на стороні позивача лежить так званий обов`язок доведення відсутності факту "не міг дізнатися", тобто переклав тягар доведеності причин пропуску на сторону позивача. Зазначає, що відповідач жодне із прийнятих відносно позивачки рішень їй не направляв ані поштою, ані електронною поштою, навіть не повідомляв по телефону. При цьому усі контакти позивачки як відповідачу, так і третій особі були відомі, що вказує, що суб`єкт владних повноважень не виконав одну із своїх основних функцій - належного повідомлення заявника про прийняте індивідуальне рішення стосовно нього.

Також вказує, що позивачка звернулася до адміністративного суду 21.10.2022, хоча за мотивами суду вже 28.07.2022 дізналася про причини відмови їй у видачі диплому, тобто отримала мотиви прийняття оскаржуваного рішення. Пояснює, що позивачка бажала отримати усі можливі докази для підготовки позову у порядку звернення громадянки для чого відвідала відповідача у м. Києві, де і дізналася, що прийом там не ведеться.

Представник позивача зазначає, що лише після розуміння факту неможливості отримання доказів, позивачка через представника почала підготовку позовної заяви, складання якої і зайняло час до 21.10.2022, що пов`язано як з предметом позову, його підставами, дослідженням наукових матеріалів та 2 законів України та 6 підзаконних нормативно-правових актів, 3 з яких вже втратили свою чинність. Саме з цим пов`язує представник позивача строки підготовки позовної заяви. Оскільки це було зроблено в межах 6 місячного строку з дня, коли позивачка дізналася про мотиви прийнятого щодо неї рішення відповідача (підстав його винесення), то і позовна заява була подана в межах строку звернення до адміністративного суду після отримання мотивів прийнятого рішення.

У заяві також зазначає, що посилання суду в ухвалі від 07.02.2023 на "Порядок присудження наукових ступенів", затвердженим постановою КМУ від 24.07.2013 № 567 не є релевантним в даній справі, оскільки він не містить обов`язку шукача звертатися до органів видачі дипломів із відповідними заявами, він містить лише загальні вимоги проходження затвердженого диплому шляху у відповідача. Тобто станом на час перевірки диплому позивача жодний нормативний акт не встановлював обов`язку саме позивача дізнаватися про те як проходить процедура підтвердження диплому у відповідача. Вказує, що позивач знала про те, що така перевірка здійснюється (вказаний факт зазначений у позовній заяві), однак за її словами, представники третьої особи їй у весь час до початку 2023 року пропонували почекати.

Представник позивача вказує, що позивач деталей строків розгляду відповідних робіт чітко не знала та розраховувала на те, що відповідальними особами третьої особи по справі все вирішяться як скоріше та питання буде вирішено на користь позивачки.

Представник позивача просить відмітити, що позивачка не є спеціалістом в області адміністративної процедури, у тому числі у департаменті вищої освіти відповідача та про більшість фактів дізналася лише під час підготовки позовної заяви.

Крім того вказує, що про сам спірний наказ від 01.02.2023 позивачка дізналася 20.02.2022, оскільки вона як і усі має роботу, сім`ю та інші справи, тому кожного дня не слідкує ні за сайтом Міністерства освіти та науки, ні за іншими пошуковими базами законодавства. Вказує, що про наказ позивачка дізналася 20.02.2022, він мотивів його прийняття не містив, з 24.02.2022 до кінця травня 2022 року позивачка змінила місце проживання та вказане питання вона не вирішувала через воєнний стан та не розуміння поточного стану та майбутнього держави.

Надаючи правову оцінку заяві представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2ст. 122 КАС України).

Згідно з ч. 6ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Позивач у заяві зазначає, що суд при постановленні даної ухвали фактично прийняв позицію відповідача у справі, оскільки встановив, що саме на стороні позивача лежить так званий обов`язок доведення відсутності факту "не міг дізнатися", тобто переклад тягар доведеності причин пропуску на сторону позивача, що є позицією суду, яку сторона позивача сприймає, однак з якою не погоджується, оскільки під час надання відповідних заяв стороною відповідача у підготовчому провадженні та під час судового засідання 07.02.2023 року фактично було встановлено, що відповідач жодне із прийнятих відносно позивачки рішень їй не направляв ані поштою, ані електронною поштою, навіть не повідомляв по телефону. При цьому усі контакти позивачки як відповідачу, так і третій особі були відомі, що вказує, що суб`єкт владних повноважень не виконав одну із своїх основних функцій - належного повідомлення заявника про прийняте індивідуальне рішення стосовно нього.

З цього приводу суд зазначає, що у випадку звернення сторони з заявою про поновлення строку звернення до суду, обов`язок доведення поважності причин пропуску строку покладається саме на ту сторону, яка про це просить. Довід сторони позивача про те, що відповідач не повідомляв позивача про прийняте рішення ані поштою, ані електронною поштою, навіть не повідомляв по телефону, суд міг би прийняти як поважну причину у тому випадку, якщо б це й обов`язок відповідача було б передбачено законодавчо.

Суд звертає увагу, що позивач був ознайомлен з спірним рішенням, однак, як зазначає позивач, не був ознайомлен з мотивами прийняття спірного рішення.

Позивач зазначає, що оскільки позовна заява була виготовлена в межах 6 місячного строку з дня, коли позивачка дізналася про мотиви прийнятого щодо неї рішення відповідача (підстав його винесення), то і позовна заява була подана в межах строку звернення до адміністративного суду після отримання мотивів прийнятого рішення.

По суті позивач не наводить причин для поновлення строку, а вказує які дії вчинялись для підготовки позову у шестимісячний строк після отримання відповіді з роз`ясненнями мотивів.

У п. 2. спірного рішення зазначено: скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д.64.605.01 Національного фармацевтичного університету МОЗ України від 06.05.2021, протокол №12, про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 15.00.02 «Фармацевтична хімія та фамакологія» у зв`язку з порушенням вимог п.12. Порядку присудження наукових ступенів щодо опублікування праць, які відображають основні наукові результати дисертації, з відповідної галузі науки та вимог п.п. 2.2. п.2 наказу Міністерства освіти і науки молоді та спорту України від 17.10.2012 №1112 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2012 № 1851/22163, щодо необхідності наявності за темою дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук не менше п`яти публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України та інших держав.

У п.3 рішення висловлено зауваження стосовно дисертації здобувача наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук ОСОБА_1 :

а) за порушення вимог п.3.1 Положення про спеціалізовану вчену раду щодо якості підготовки висновку про дисертацію, зокрема про кількість і обсяг публікацій та про повноту опублікованих матеріалів дисертації голові спеціалізованої вченої ради ОСОБА_2 , доктору фармацевтичних наук, професору; членам комісії ради з попереднього розгляду дисертації: ОСОБА_3 , доктору хімічних наук, професору; ОСОБА_4 , доктору фармацевтичних наук, професору, ОСОБА_5 , доктору фармацевтичних наук;

б) за порушення вимог п.3.2 Положення про спеціалізовану вчену раду щодо якості відгуку офіційного опонента, зокрема про відображення в публікаціях здобувача наукових положень, висновків і рекомендацій сформульованих у дисертації, офіційним опонентам: ОСОБА_6 , доктору фармацевтичних наук, професору; ОСОБА_7 , кандидату фармацевтичних наук.

Таким чином, спірне рішення містить мотиви прийняття такого рішення, а саме відсутність необхідної кількості публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України та інших держав.

У зв`язку з чим, суд не приймає довід позивача, що строк звернення до суду повинен починатись з дати коли позивач отримав відповідь з роз`ясненнями мотивів скасування рішення спеціалізованої вченої ради.

Позивач зазначає, що посилання на "Порядок присудження наукових ступенів", затвердженим постановою КМУ від 24.07.2013 № 567 не є релевантним в даній справі, оскільки він не містить обов`язку шукача звертатися до органів видачі дипломів із відповідними заявами, він містить лише загальні вимоги проходження затвердженого диплому шляху у відповідача.

З цього приводу суд зазначає, що дійсно вказаний порядок не містить обов`язку здобувача звертатися до органів видачі дипломів із відповідними заявами, однак він встановлює обов`язок відповідача, надати копію висновку у місячний строк на прохання здобувача.

При цьому, зміна судової практики, дослідженням наукових матеріалів та Законів України та підзаконних нормативно-правових актів, стосовно оскарження до суду тих чи інших видів правовідносин не є перешкодою для звернення до суду з позовною заявою.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

У зв`язку з вищенаведеним, суд не може прийняти довід представника позивача, що позивач знала про те, що така перевірка здійснюється (вказаний факт чітко зазначений у позовній заяві), однак за її словами через відповідальну особу третьої особи по справі, яка не надала згоду на розголошення своїх даних в даному процесі позивачці, їй увесь час до початку 2023 року повідомлялося "Чекайте, щось ці міністерські нероби заплуталися: щось ці плути додатково вивчають; щось їм там ще не подобається" тощо. Позивачка не бажала конфліктних ситуацій та чекала підтверждення. При цьому вона деталі строків розгляду відповідних робіт чітко не знала та полагалася на зазначену вище відповідальну особу третьої особи по справі, розраховуючи, що все вирішиться як умога скоріше та питання буде вирішено на користь позивачки. Просить суд відмітити, що позивачка не є спеціалістом в області адміністративної процедури, у тому числі у департаменті вищої освіти відповідача та про більшість фактів дізналася лише під час підготовки позовної заяви.

Щодо тверджень, як поважність пропуску строку на звернення до суду про те, що позивач не є фахівцем у галузі права, то суд зазначає наступне.

Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в ч.1 ст.68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в ч.2 ст.68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

Доводи представника позивача не підкріплені належними та допустимими доказами та залежать виключно від належної організації роботи між позивачем та представником позивача, що в свою чергу не позбавляло права позивача на звернення за правничою допомогою завчасно.

Аналогічна правова позиція викладена також у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 18.06.2021, справа № 522/5974/17.

Також, Верховний Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Інші доводи, що вказані як підстав для поновлення строку звернення до суду, судом дослідженні в ухвалі суду від 07.02.2023 даної справи та визнанні неповажними.

Судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку. Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що він не мав змоги звернутись до суду у визначений строк.

Наведені представником позивача у заяві від 22.02.2023 причини пропуску строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, за наведених обставин та з огляду на ненадання позивачем належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, викладені представником позивача обставини у заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об`єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.

Отже судом встановлено, недоліки зазначені в ухвалі суду від 07.02.2023 позивачем не усунуті, оскільки суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду, які викладенні у клопотанні представника позивача від 22.02.2023.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.

Частиною 3, 4 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а тому наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову.

Відповідно до ст.171 ч.15 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, дана позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 171, 248, 294 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України, в особі Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації (пр. Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135, Ідентифікаційний код юридичної особи: 38621185), третя особа Національний фармацевтичний університет Міністерства охорони здоров`я України, в особі Вченої ради Д.64.605.01 Національного фармацевтичного університету (вул. Пушкінська, буд. 53, м. Харків, 61002, Ідентифікаційний код юридичної особи: 02010936) про визнання дій протиправними, скасування наказу в частині та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шинкарьова