Рішення № 109245614, 27.02.2023, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/250/23

Провадження №2-а/443/9/23

РІШЕННЯ

іменем України

27 лютого 2023 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І

розглянувши впорядку письмовогопровадження адміністративнусправу запозовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.01.2023 серія ЕАР № 6459259.

Обгрунтування позовних вимог.

В обгрунтуваннясвоїх вимогщодо предметаспору позивачпокликався нате,що відповіднодо постановисерія ЕАР№6459259від 26.01.2023поліцейським відділенняполіції №1Стрийського РУПГУНП уЛьвівській області,молодшим лейтенантомполіції ЛівимП.В.,на ОСОБА_1 ,винесено постановупро накладення адміністративногостягнення по справі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпеченні безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі,передбачене ч.1ст.122Кодексу Українипро адміністративніправопорушення таприйнято рішеннязастосувати штрафу розмірі340,00грн,а самеза те,що він, як водій 26.01.2023 о 12 год 17 хв в м. Ходорів, на вул. Б. Хмельницького, керував транспортним засобом ВАЗ 21099 (д.н.з. НОМЕР_1 ), не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, чим порушив п. 8.4 в. ПДР. Вважає вказану постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки про складену постанову він дізнався 09.02.2023, перевіряючи свою поштову скриньку. Органами поліції порушено порядок надсилання постанови, оскільки відповідно до ч. 3 п.5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Таким чином, органами поліції грубо порушено порядок повідомлення про винесену щодо нього постанову про накладення адміністративного стягнення, оскільки таку не надіслали рекомендованим листом протягом трьох днів. Крім того, на самій постанові зазначено, що вона винесена 26.01.2023, а її копія нібито надіслана йому через чотири дні 30.01.2023. В оскаржуваній постанові в графі «До постанови додаються» не зазначено жодного доказу, який би свідчив про те, що він скоїв адміністративне правопорушення. У зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 17.01.2023 відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву /а.с.10-11/.

Зазначена ухвала доставлена в електронний кабінет Головного управління Національної поліції у Львівській області17.02.2023 /а.с.13/.

У вказаний в ухвалі суду строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву без поважних причин.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підстав яких встановлені відповідні обставини.

Згідно зпостановою пронакладення адміністративногостягнення посправі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6459259 від 26.01.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення пункту п. 8.4 в ПДР, а саме: 26.01.2023 о 12:12 год ОСОБА_1 в м. Ходорів керував транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, чим порушив п. 8.4. в ПДР, своїми діями вчинивши, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн /а.с.5/.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого 26.08.2021 ОСОБА_1 є інвалідом І групи /а.с.6/.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв`язку з незгодою позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв`язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зіст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Пунктом 11 частини першоїстатті 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону УкраїниПро дорожній рухвід 30.06.1993 № 3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306(із змінами та доповненнями, далі -ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9.ПДРвстановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.4 «в» ПДР встановлено, що дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно ПДРдо забороннихзнаків зокремавідноситься знак3.21В`їздзаборонено.Забороняється в`їздусіх транспортнихзасобів зметою: запобіганнязустрічному рухутранспортних засобівна ділянкахдоріг зодностороннім рухом; запобіганнявиїзду транспортнихзасобів назустрічзагальному потокуна дорогах,позначених знаком5.8; організаціївідокремленого в`їздуі виїздуна майданчиках,що використовуютьсядля стоянкитранспортних засобів,майданчиках відпочинку,автозаправних станційтощо; запобіганняв`їзду наокрему смугуруху,при цьомузнак 3.21повинен застосовуватисяразом зтабличкою 7.9; запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).

Згідно доположень ч.1ст.122КУпАПадміністративним правопорушеннямє Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,.

Слід зазначити, що положенням п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред`явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено те, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зіст. 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фотоі кінозйомки, відеозапису, засобів фотоі кінозйомки, відеозапису.

Приписамист. 40 Закону № 580-VIIIвстановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Приписами ст. 251 КУпАП, встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 258 КУпАП встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283цього Кодексу.

Стаття 280 КУпАП передбачає обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме: орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз положень зазначених статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно дост. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, суд зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3ст. 283 КУпАПпрямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка враховується судом при вирішенні цих правовідносин.

Оскаржувана постанова в порушення вимог ст. 283 КУпАП не містить відомостей про технічний засіб, окрім того, відеозапис події та відеозапис процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення в матеріалах справи відсутні. Факт вчинення порушенняПДР, за який настає відповідальність на підставі ч. 1ст. 122 КУпАП, позивач не визнає.

Як встановлено судом будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, окрім самої спірної постанови, відповідачем не надано.

Відтак, в оскаржуваній постанові відсутні докази, що свідчать про вчинення позивачем 26.01.2023 порушення вимог ПДР, відповідно до положень статті 251 КУпАП.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 у справі № 338/855/17.

Суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, наявності факту порушення ОСОБА_1 не виконання вимоги дорожнього знаку 3.21 (встановлення знаку за зазначеною адресою та перебування транспортного засобу в зоні дії зазначеного знаку).

Окрім того, суд не приймає до уваги покликання позивача на п. 2.8 ПДР згідно якого водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком Водій з інвалідністю, або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступати від вимог дорожніхзнаків3.1,3.2і3.35 - 3.38, а також знака3.34за наявності під нимтаблички 7.18,оскільки в постановіпро накладенняадміністративного стягненняпо справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6459259 від 26.01.2023 вказано, що ОСОБА_1 порушено пункту п. 8.4 в ПДР, а саме не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21.

Відтак, оскільки в п. 2.8 ПДР відсутні посилання на знак 3.21, навіть не зважаючи на те, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи, відсутні підстави до застосування п. 2.8 ПДР.

Однак, враховуючи ту обставину, що на відповідача, законом покладений обов`язок щодо збирання доказів правопорушення та обов`язок доказування правомірності свого рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, останнім не надано суду докази, які б безпосередньо свідчили про наявність події правопорушення, яка б була підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, скоєння ОСОБА_1 оскаржуваного адміністративного правопорушення є недоведеним, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обґрунтованим.

За наслідкамирозгляду справиз приводурішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьу справахпро притягненнядо адміністративноївідповідальності місцевийзагальний судяк адміністративниймає право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; )скасувати рішеннясуб`єкта владнихповноважень інадіслати справуна новийрозгляд докомпетентного органу(посадовоїособи); скасуватирішення суб`єктавладних повноваженьі закритисправу проадміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (ч. 3 ст. 286 КАС України).

Відтак, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визнавати постанову протиправною, тому позовна вимога в цій частині до задоволення не підлягає.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано вагомих доказів на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122КУпАП, а відповідно до ч.2 ст.77КАС України вадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов до таких висновків.

Частинами 1, 2ст. 132 КАС Українивстановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 18 березня 2020 року (провадження №11-1287апп18, справа № 543/775/17) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановленихЗаконом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовуватистатті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5ст. 242 КАС України).

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 звільнений при подачі позову від сплати судового збору, як інвалід І групи, тому на підставіст. 139 КАС Українита враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову, слід стягнути судовий збір з Головного Управління національної поліції в Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави у розмірі 536 грн 80 коп.

Керуючись ст. ст.5,6,77,241-250,286 КАС України, суд-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6459259 від 26.01.2023 щодо накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 у виді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стягнути зГоловного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті зарахунок бюджетнихасигнувань,на користьдержависудовий збірв розмірі536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г. Равлінко