Рішення № 109239555, 27.02.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1154/22 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши справу № 927/1154/22, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртелеком,

бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 0160,

в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком,

пр-т Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради,

вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, 14017;

про стягнення 80914,29 грн;

Позивач Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії АТ "Укртелеком" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про стягнення 80 917,29 грн заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в місті Чернігові за період з 01.07.2021 по 31.08.2022.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи у суді.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, зокрема, на те, що за період з 01.07.2021 по 31.08.2022 (включно) Чернігівською філією ПАТ "Укртелеком" надавались телекомунікаційні послуги на пільговій основі пільговим категоріям населення, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

У позові зазначено також про те, що в перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодовувати такі пільги.

16.01.2023 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує.

Так, відповідач зазначає про наступне:

- видатки на пільги з послуг зв`язку здійснюються органами місцевого самоврядування у межах переданих їм фінансових ресурсів, а така передача органам місцевого самоврядування будь-яких фінансових ресурсів для здійснення видатків на пільги з послуг зв`язку відсутня;

- відсутні будь-які правові підстави для відшкодування витрат позивача за надання окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку за рахунок коштів місцевого бюджету, починаючи з 01 жовтня 2019 року, оскільки постановою КМУ від 17.04.2019 № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» внесено зміни до постанови КМУ № 117 від 29.01.2003 «Про Єдиний державний реєстр осіб, які мають право на пільги», якою виключено норми щодо подання уповноваженому органу розрахунків вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга», повноважень уповноваженого органу щодо щомісячної звірки, проведення розрахунків та подання звітів за встановленими формами, а також затвердження цих форм звітів;

- починаючи з 01.10.2019 щомісячне направлення позивачем актів за формою « 2-пільга» для проведення звіряння пільговиків, актів звіряння розрахунків за надання населенню послуги, на які надаються за формою №3-пільги взагалі не мають жодного законного підґрунтя;

- надані позивачем Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма « 2-пільга») не мають підписів належних посадових осіб (керівника та головного бухгалтера), а тому вони не відповідають встановленим правовим приписам щодо форми та змісту відповідного документу, отже, не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні норм ГПК України;

- до розрахунку позивачем включено осіб, які померли та осіб, які не мають права на пільги;

- починаючи з 1 грудня 2022 року призначення житлових субсидій та пільг, прийом громадян з цих питань та з питань внесення інформації до ЄДАРП здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

20.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив № 04-11/06 від 19.01.2023, який прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

У відповіді на відзив позивач посилається на наступне:

до головних завдань Департаменту, який є виконавчим органом міської ради, належить забезпечення на території міста Чернігова реалізації державної політики у сфері соціального захисту та соціального обслуговування населення (п. 2.1.1 Положення про Департамент) та забезпечення контролю за цільовим використанням коштів, передбачених на соціальний захист населення (п. 2.1.3. Положення про Департамент). Відповідні положення Бюджетного кодексу України визначають те, що за рахунок коштів місцевого бюджету надаються пільги з послуг зв`язку, норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначають бюджетні повноваження Чернігівської міської ради, виконавчим органом якої є відповідач. Тому посилання відповідача на відсутність субвенцій з державного бюджету, як на підставу звільнення від відповідальності, не відповідають нормам матеріального права;

з приводу відсутності порядку фінансування видатків на пільги через скасування Постанови КМУ № 256 від 04.03.2022 позивач зазначає, що відповідно до основних завдань Департаменту належить участь у розробці програми соціально-економічного розвитку міста з питань, що стосуються, зокрема, соціального захисту населення, міських програм щодо додаткових пільг та соціальних гарантій окремим категоріям громадян;

бюджетні зобов`язання щодо виплати пільг обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень;

відповідачем до відзиву на позов не надано жодного доказу вжиття заходів, спрямованих на погашення заборгованості;

функції з ведення ЄДАРП в період з 01.07.2021 по 31.08.2022 відносились до компетенції відповідача;

від Департаменту протягом часу з 01.07.2021 по 31.08.2022 не надходило жодної інформації про померлих та/або вибувших пільговиків, які проживають в м. Чернігові, а ні в письмовому вигляді, а ні на електронну пошту позивача, як і не надано жодного доказу у відповіді на претензію;

довіреності № 6447 від 27.01.2021, № 7005 від 11.10.21, № 7208 від 24.12.2021 підтверджують повноваження підписантів відповідних Розрахунків видатків.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

АТ Укртелеком надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України Про телекомунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

В Україні діє Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. за № 117, з метою удосконалення обліку цих осіб.

Обов`язок надання послуг зв`язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про телекомунікації", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", Закону України "Про охорону дитинства" та Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.07.2021 по 31.08.2022 року включно позивачем надавались пільговим категоріям споживачів, які проживають в м. Чернігові послуги зв`язку на загальну суму 80914,29 грн, а саме: в липні 2021 року в сумі 7492,52 грн, в серпні 2021 року в сумі 7465,33 грн, в вересні 2021 року 4539,47 грн, в жовтні 2021 року 6319,53 грн, в листопаді 2021 року 5657,73 грн, в грудні 2021 року 5868,98 грн, в січні 2022 року 7324,20 грн, в лютому 2022 року 7109,50 грн, в березні 2022 року 52,99 грн, в квітні 2022 року 3052,59 грн, в травні 2022 року 6786,34 грн, в червні 2022 року 6570,20 грн, в липні 2022 року- 6412,70 грн, в серпні 2022 року 6262,21 грн.

Відповідно до змісту вищенаведених законодавчих актів України, надання телекомунікаційних послуг громадянам жителям міста Чернігова, які мають право на пільги, є обов`язком позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" щомісячно направлялися Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат за відповідні місяці, що підтверджується описами вкладення в цінний лист.

Проте, Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради належним чином оформлені та підписані акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги за відповідний період позивачу не повернув.

Крім того, 21.11.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № 04-12/102 від 21.11.2022 про стягнення заборгованості по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення з 01.07.2021 по 31.08.2022 у розмірі 80914,29 грн.

Відповіддю на претензію № 04-30/13028 від 01.12.2022 відповідач не погодився з фактами, зазначеними в претензії позивача, а також зазначив, що Рішенням Чернігівської міської ради «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2022 рік» видатки за напрямом «Надання пільг з оплати послуг зв`язку» підпрограми «Надання пільг з оплати послуг зв`язку та компенсації за пільговий проїзд окремим категоріям громадян» (код 3030) програми «Соціальний захист та соціальне забезпечення» (код 3000) не передбачені.

Згідно ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У статтях 19, 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-III законодавець визначив, що пільги щодо сплати послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законом України. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Відповідно до пункту 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 №1280-IV (що був чинний на момент виниклих правовідносин) та пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Обов`язок надання послуг зв`язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань"; Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про охорону дитинства", Законом України «Про основи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якими встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для відповідних категорій осіб.

В перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до частин 1, 4 та 5 статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ та організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Залучення підприємствами, установами, організаціями соціально-культурного, житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами охорони здоров`я та освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів.

За змістом статті 81 Бюджетного кодексу України міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Відповідно до статей 82-85 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені п.1 частини 1 статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України. Відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених п.1 частини 1 статті 82 цього Кодексу.

Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу.

Держава може передати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

За пунктом 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів віднесено видатки на пільги з послуг зв`язку. При цьому незалежно від джерела фінансування видатків на пільги з послуг зв`язку, розрахунки за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян повинні проводитись саме відповідачем, враховуючи таке.

З вищевикладеного випливає, що розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг населення м. Чернігів є Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, а отже і відшкодування витрат понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, повинен здійснювати останній.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, суд зазначає наступне.

Видатки з фінансування пільг з наданням послуг зв`язку за змістом ст.ст.82, 83 Бюджетного кодексу України відносяться до видатків бюджету місцевого самоврядування і трансферти з Державного бюджету є лише одним з можливих засобів забезпечення видатків місцевого бюджету. Отже, обставина наявності/відсутності субвенцій державного бюджету на фінансування відповідних видатків місцевих бюджетів не впливає у спірних правовідносинах з оператором зв`язку ані на його право на отримання відповідних відшкодувань, ані на джерело таких відшкодувань - кошти місцевого бюджету. Своєю чергою, питання надання відповідних субвенцій для фінансування видатків місцевого бюджету є вже аспектом міжбюджетних відносин між відповідними органами суб`єктів владних повноважень, стороною яких (відносин) Позивач не є.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках відповідного бюджету, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань в світлі правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішеннях по справам «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та «Бакалов проти України» від 30.11.2004р.

Наразі, практика Європейського суду з прав людини є джерелом права для національних судів у відповідності до ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-ІV та ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом положень Законів, що передбачають надання пільг відповідним категоріям населення, право на пільгове отримання послуг зв`язку відповідних категорій населення і кореспондуючий такому праву обов`язок Позивача з надання відповідних телекомунікаційних послуг, встановлений ч.3 ст.63 ЗУ «Про телекомунікації» (діяв впродовж розглядуваного періоду формування стягуваної заборгованості) не перебувають у залежності від ухвалення місцевою радою певної програми з фінансування надання таких послуг.

У цьому контексті суд зважає на те, що у відповідності до п.2.1.6., п.4.4. Положення про департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням міської ради 28.01.2021 № 4/VІІІ-4 завданнями Департаменту є участь у розробці програми соціально-економічного розвитку міста з питань, що стосуються соціального захисту населення, міської програми щодо надання додаткових пільг та соціальних гарантій окремим категоріям громадян. Департамент має право вносити на розгляд міської ради та її виконавчого комітету проєкти рішень з питань, що належать до компетенції Департаменту.

Матеріали справи не містять доказів вжиття Відповідачем заходів у межах означених функцій, спрямованих на вирішення питання щодо фінансування відшкодування витрат Позивача, щодо яких заявлені позовні вимоги, тоді як відповідно до правової позиції, сформульованої Європейським судом з прав людини в п.п.70, 71 рішення по справі «Рисовський проти України» від 20.11.2011 щодо принципу «належного урядування», державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

За змістом п.20-4 ст.91 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування витрат на пільговий зв`язок окремим категоріям громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Однак, з приводу аргументів відповідача, що фактично саме держава має забезпечувати виконання своїх соціальних зобов`язань, суд зазначає наступне:

-за усталеною практикою Європейським судом з прав людини в контексті розглядуваних правовідносин між Позивачем та Відповідачем, які охоплюються ст.1 Першого протоколу Конвенції, Управління виконує функцію держави (розмежування між органами державної влади та місцевим самоврядуванням у даному випадку не має значення), що узгоджується із приписами ст.ст.172, 173 Цивільного кодексу України;

-у відповідності до п.п.2.1.5 п.2.1. Положення про Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради саме на нього покладено виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок державного бюджету, а також за визначеними у відповідних рішеннях міської ради програмах соціального захисту населення, то визначення його у якості належного платника (Відповідача) цілком відповідає принципу субсидіарності, вказаному в п.2 ч.1 ст.82 Бюджетного кодексу України.

Проблеми, які виникають у держави через бюджетну децентралізацію в таких відносинах (у тому числі - щодо розмежування функцій та повноважень між державними органами та органами місцевого самоврядування відносно забезпечення належного функціонування державних програм соціального захисту та підтримки) в контексті означеного принципу «належного урядування», не тільки не звільняють Позивача від виконання встановленого державою обов`язку з надання послуг пільговим категоріям населення (без права стягувати з них оплату), але й не звільняють державу, в особі Відповідача як уповноваженого органу, від обов`язку здійснити відповідну компенсацію у відповідності до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Доводи Відповідача про неналежність представлених Позивачем доказів на підтвердження надання послуг відповідним пільговим категоріям населення через втрату чинності постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», наказу Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг « 2-пільга» та виключення п.12 Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117, судом відхиляються, оскільки:

-за змістом п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 Департамент є уповноваженим органом, на яке було покладено обов`язок з ведення Реєстру пільговиків та автоматизованого використання його відомостей і для цілей здійснення виплат, що кореспондується із 2.2.43. п.2.2. Положення про департамент соціальної політики Чернігівської міської ради;

- п.4 цього Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, передбачає право уповноваженого органу на отримання інформації від підприємств, що надають послуги та надавати відповідну інформацію таким підприємством з метою надання ними пільг тоді як п.п.2.2.45 п.2.2. Положення про департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, серед іншого, безпосередньо визначає функцію Відповідача з ведення бухгалтерського і статистичного обліку, складання звітів у визначені строки, подання у встановленому порядку відповідним органам звітності з усіх видів діяльності за затвердженими формами, несення відповідальності за їх достовірність;

Таким чином, скасування певних форм звітності, без подальшого запровадження інших та за умов чинності обов`язку з проведення звіряння між Позивачем і Відповідачем для цілей проведення розрахунків з відшкодування та повноважень останнього з ведення та актуалізації відомостей щодо пільговиків відповідної територіальної громади, зумовлюють висновок суду про відповідність поведінки Позивача з надання Відповідачеві відомостей про надані ним послуги пільговикам у розглядуваний період принципу справедливості, добросовісності і розумності (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України), достовірність яких за змістом (а не за формою, адже у розглядуваному періоді її не було запроваджено) Відповідачем належними і допустимим доказами не спростована.

Припущення іншого, тобто неможливість отримання відшкодування витрат за надані послуги пільговикам через невизначеність відповідними уповноваженими органами форми відповідних звітних документів після скасування попередньої форми таких документів було б несумісним із згадуваним вище принципом «належного урядування».

Ухилення від відшкодування державою в особі відповідного органу (в розглядуваному випадку Відповідача) витрат, понесених Позивачем у зв`язку із наданням послуг пільговій категорії споживачів, є фактичним примушенням Позивача всупереч ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України до безплатного надання таких послуг (фінансування їх за рахунок власних коштів) або до відмови/обмежені у надані таких послуг пільговій категорії населення, що не відповідає ст.3 Конституції України, заважаючи на чинність законів, якими ці пільги запроваджені та гарантуються.

Враховуючи наведене, суд не вбачає належних підстав для звільнення держави в особі Відповідача від виконання обов`язків щодо компенсації останньому його втрат, внаслідок надання послуг пільговій категорії осіб у відповідності до приписів діючого законодавства України, адже таке звільнення (відмова у задоволені вимоги щодо відшкодування) за своєю сутністю тотожне позбавленню «майно» у розумінні норми, закріпленої другим реченням першого пункту ст.1 згадуваного вище Першого протоколу в контексті правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в п.46 рішення у справі «Жовнер проти України».

З приводу заперечень Відповідача щодо наданих Позивачем Розрахунків видатків суд зазначає наступне.

Додатком до Наказу Міністерства соціальної політики № 535 від 04.10.2007 форма « 2-пільги» підписується керівником та головним бухгалтером підприємства (організації), що надає послуги.

Як убачається з наданих Позивачем Розрахунків видатків останні підписані директором департаменту обслуговування споживачів Тереховим В.А. та начальником відділу бухгалтерського та податкового обліку Хрипченко І.І.

Відповідно до наданих Позивачем довіреностей № 6447 від 27.01.2021, № 7005 від 11.10.21, № 7208 від 24.12.2021 Терехов В.А. (з правом першого підпису) та Хрипченко І.І (з правом другого підпису) уповноважені представляти інтереси ПАТ «Укртелеком», зокрема підписувати будь-які документи, що стосуються відшкодування витрат ПАТ «Укртелеком» по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення (без обмежень по сумі).

Отже, заперечення Відповідача не приймаються судом до уваги.

Щодо заперечень Відповідача стосовно того, що до Розрахунків позивачем включено осіб, які померли та осіб, які не мають право на пільги суд зазначає наступне.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як убачається з матеріалів справи, Відповідач щомісяця надавав відповідь на листи Позивача щодо надання інформації, яка міститься в Реєстрі. Інформації щодо осіб, які померли та/або вибули дані листи не містять. У відповіді на претензію Відповідач також не надав жодної інформації стосовно осіб, які померли та/або вибули.

Відповідачем до відзиву на позов також не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вищевказаних обставин, як не надано і контррозрахунку.

Відтак, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача вартості витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з 01 липня 2021 року по 31 серпня 2022 року в розмірі 80914,29 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів та заперечень суд зазначає наступне.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 481,00 грн.

Керуючись ст. 7 Закону України Про судовий збір, ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртелеком, код 21560766 в особі Чернігівської філії АТ Укртелеком, код 01189425 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, код 43649464 про стягнення 80914,29 грн задовольнити повністю.

2.Стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, 14017, код 43649464 на користь Акціонерного товариства Укртелеком, бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код 21560766 (ІBAN № НОМЕР_1 в АТ «Райфайзен банк», м. Київ), заборгованість в сумі 80914,29 грн, судовий збір в сумі 2481 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен