Рішення № 109236191, 20.02.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2023 Справа №607/1288/23

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Крук А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217001 від 12 січня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУНП в Тернопільській області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217001 від 12 січня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 січня 2023 року о 23 год. 01 хв. інспектором поліції винесено постанову серії БАД № 217001 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), об`єднано за ч. 2 ст. 36 КУпАП і накладено на адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190 грн. З винесеною постановою позивач не погоджується, оскільки вважає, що нічого не порушив враховуючи наступні обставини. Його автомобіль стояв на узбіччі та не здійснював рух, під`їхали працівники поліції, повідомили, що він вчиняє правопорушення. ОСОБА_1 пояснив поліцейським, що таких дій не вчиняв та попросив поліцейського показати доказ вчинення правопорушення, оскільки нічого не порушував та за кермом не був. На всі доводи інспектор ніяким чином не реагував, відверто ігнорував права позивача та виніс відносно нього постанову. На прохання показати доказ вчинення правопорушення, поліцейський нічого не показував.

Стосовно не надання документів, позивач вказав, якщо зупинка є безпідставною, інспектор не має права вимагати у водія пред`явити документи на право керування та всі докази є не законними, на дане вказує позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.

Окрім цього, у оспорюваній постанові вказано неправильний документ, який посвідчує особу, а саме посвідчення водія НОМЕР_1 від 21 червня 1983 року, а у позивача посвідчення водія № НОМЕР_2 від 05 листопада 1999 року.

З підстав вищенаведених, ОСОБА_1 просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217001 від 12 січня 2023 року за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити; стягнути із позивача судовий збір.

Ухвалою судді від 23 січня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217001 від 12 січня 2023 року. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

07 лютого 2023 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву від ГУНП в Тернопільській області, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову через його безпідставність, з огляду на те, що 12 січня 2023 року близько 22 год. 50 хв. позивач ОСОБА_1 у м. Заліщики, вул. Шкільній керував транспортним засобом марки Land Rover модель Freelander, д.н.з. НОМЕР_3 , в темну пору доби із неосвітленим номерним знаком (заднім), чим порушив вимоги п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), також під час перевірки документів працівниками поліції не пред`явив їх, чим порушив відповідно п. 2.1 та 2.4 ПДР України, внаслідок чого скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Поліцейським СРПП ВП № 4 (м. Заліщики) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Грицюком Романом Ігоровичем було виявлено дане порушення та винесено на позивача постанову серії БАД № 217001 від 12 січня 2023 року за ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 190 гривень,

Підтвердженням порушень вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейськими відеоматеріали фіксації порушення: на відеозаписі під назвою documet_575285178786653800 з 00:39 по 01:16 хв. можна спостерігати, що водій транспортного засобу марки Land Rover модель Freelander, д.н.з. НОМЕР_3 , помітивши службовий автомобіль працівників поліції намагається уникнути зупинки транспортного засобу та в подальшому водій транспортного засобу марки Land Rover модель Freelander, д.н.з. НОМЕР_3 здійснює поворот на вулицю Шкільну у м. Заліщини та зупиняє вище згаданий поруч із готелем «Роксоланочка» у м. Заліщики та на 01:23 по 02:04 хв. цього ж відеозапису із автомобіля засобу марки Land Rover модель Freelander, д.н.з. НОМЕР_3 , із пасажирської сторони виходить невідомий чоловік. Також на відеозаписі document_5375285178786653728 (2) з 00:10 по 02:54 хв. відображено як працівники поліції наздоганяють чоловіка, яким в подальшому виявився ОСОБА_1 та звертаються до останнього із проханням пред`явити документи, що посвідчують особу, а також в подальшому пред`явити документи відповідно до п. 2.1 та п. 2.4 ПДР України, але ОСОБА_1 повідомляє, що документів, які б посвідчували особу при собі немає та заперечує факт керування транспортним засобом.

Відповідно до ст. 268 КУпАП позивач не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до адміністративної відповідальності.

Щодо встановлення особи ОСОБА_1 , працівниками поліції на місті зупинки було проведено перевірку, щодо права власності на транспортний засіб марки Land Rover модель Freelander, д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого являється ОСОБА_1 . В подальшому за допомогою Інформаційного порталу Національної поліції України було здійснено перевірку особи ОСОБА_1 , в ході якої було виявлено, що дана особа неодноразово була притягнута до адміністративної відповідальності, в тому числі за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а також у даній системі міститься фотознімок ОСОБА_1 .

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно допустив порушення вимог ПДР та норм КУпАП, а тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об`єктивних обставин справи, а тому позов до задоволення не підлягає.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без його участі у зв`язку із зайнятістю по службі.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 217001 від 12 січня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 121 КУпАП за те, що він 12 січня 2023 року о 22 год. 50 хв. на вул. Шкільній у місті Заліщики керував транспортним засобом марки Land Rover Freelander, р.н. НОМЕР_3 , в якого в темну пору доби не освітлювався задній номерний знак, чим порушив вимоги п. 2.9в ПДР України. Також під час перевірки документів водій не пред`явив документів, передбачених п. 2.1 та п. 2.4 ПДР України. На підставі ст. 36 КУпАП, працівником поліції застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати.

Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом спірної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Частиною першою ст. 121-3 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування або експлуатацію транспортного засобу з номерним знаком неосвітленим.

Згідно п. 9.2в) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною першою ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

За змістом п. 2.1а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За правилами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 Верховний Суд висловив позицію про вірність висновків суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

У спірній постанові серії БАД № 217001 від 12 січня 2023 року вказано, що до постанови додається відео з реєстратора та транспортного засобу та нагрудного відеореєстратора.

Оглядом матеріалів диску, наданого суду представником відповідача встановлено наявність трьох відеозаписів:

document_5375285178786653800, із якого вбачається, що автомобіль патрульних поліцейських слідує за транспортним засобом, однак через значну відстань між ними марку, модель та номерний знак автомобіля розпізнати неможливо. В подальшому цей автомобіль зникає з видимості камери, оскільки заїжджає у поворот. На 01.33 хв. відео, що відповідає фактичному часу 22 год. 51 хв. 49 сек. автомобіль поліцейських зупиняється біля припаркованого автомобіля, марку, модель та номерний знак якого знову ж таки не видно. Після цього із автомобіля, його передньої пасажирської сторони, виходить невідомий чоловік.

На відеозаписах document_5375285178786653783(1) та document_5375285178786653728 зафіксовано, як працівники поліції наздоганяють чоловіка, їх спілкування та його проходження тесту на визначення стану сп`яніння.

Відтак, з огляду на наявні докази, судом не встановлено, що позивач керував автомобілем Land Rover Freelander, д.н.з. НОМЕР_3 , 12 січня 2023 року о 22 год. 50 хв. на вул. Шкільній у місті Заліщики, що вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Представником ГУНП в Тернопільській області не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3КУпАП для притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

Суд звертає увагу на те, що сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі № 240/12/17).

Твердження сторони відповідача про те, що під час винесення постанови позивач не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до адміністративної відповідальності, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, згідно вказаної статті особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Згідно статті 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у даній адміністративній справі не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано до суду належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, та, зокрема, доказів вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП суд виходить з наступного.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15 березня 2019 року по справі №686/11314/17 та від 22 жовтня 2019 року по справі №161/7068/16-а.

Отож, оскільки судом не встановлено, що ОСОБА_1 вчиняв адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, відтак спірна постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП також підлягає скасуванню.

За наведених вище обставин, суд доходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217001 від 12 січня 2023 року, слід задовольнити шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином із відповідача ГУНП в Тернопільській області на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 536,80 грн.

На підставі ст.ст. 9, 121-3, 126, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 72-77, 122, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, Правилами дорожнього руху України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217001 від 12 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушеннята накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 грн - скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість вісімдесят),80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 40108720, адреса місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль, 46001.

Головуючий суддя О.Герчаківська