Рішення № 109233414, 27.02.2023, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5412/22

Провадження №2-а/367/112/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2023 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі;

головуючого судді Чернової О.В.,

за участю секретаря Шлейко В.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу №367/5412/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 05 грудня 2022 року серії БАД №714776, винесеною поліцейським СРПП Відділення поліції №3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Кошельковим Олександром Миколайовичем, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.. Позивач вважає дану постанову протиправною та просить її скасувати, оскільки постанова складена з порушенням вимог КУпАП, в його діях відсутній склад правопорушення, умислу на вчинення правопорушення він не мав, так як на маршруті його руху був відсутній дорожній знак, який забороняє зупинку.

Крім того, позивач зазначає, що постанова не відповідає вимогам закону. З опису обставин, які працівник поліції встановив в ході розгляду справи вбачається, що позивач не дотримався вимог дорожнього знаку «Стоянка зупинка заборонена», чим порушив вимоги п. 8.4в ПДР України. Натомість в п. 8.4в ПДР України вказані заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. В частині 3 розділу № 33 ПДР України «Дорожні знаки» визначено перелік забороняючих знаків. Знак «Стоянка зупинка заборонена» в даному розділі відсутній. Отже, його притягнули до відповідальності за порушення дорожнього знаку, якого не існує

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 3493 грн. 20 коп..

Відповідач про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином на офіційну електронну адресу у відповідності до ч.7, 8 ст. 18, ст.ст.268, 269 КАС України, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Частиною 6 цієї статті визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступного.

05 грудня 2022 року поліцейським СРПП Відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Кошельковим Олександром Миколайовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 714776, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок.

Згідно з даними, що містяться у вказаній постанові, 05 грудня 2022 року о 10 годині 12 хвилин, в місті Тетіїв по вул.Цвіткова водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Фольцваген Пасат», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався дорожнього знаку «Стоянку зупинку заборонено», чим порушив вимоги п. 8.4в ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП України.

Відповідно до частини 1 статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно вимог частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, крім іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Згідно з п. п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Зі змісту постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку «Стоянку зупинку заборонено», чим порушив п.8.4в ПДР України.

Так, в п.8.4в ПДР України вказано, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, у тому числі, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно додатку 1 ПДР України в п.п.3.34, 3.35 п.3 р.33 зазначено заборонні знаки «Зупинку заборонено» і «Стоянку заборонено».

Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню, вказуючи, що напрямок його руху проходив таким чином, що заборонні знаки не були в полі його видимості, надаючи при цьому фото місцевості та схему його руху.

З аналізу положення ст.247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статтей 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженими у справі доказами встановлено факт складання відповідачем оскаржуваної постанови.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В силу пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Проте, відповідачем жодним доказом не було доведено факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, як вбачається з оскаржуваної постанови від 05.12.2022 року, в її п.7 не зазначено будь-яких додатків.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні статей 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б їх обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.

Стороною відповідача відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано, будь-яких доказів суду не надано.

Таким чином, всупереч вимогам ст.77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 05.12.2022 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, є недоведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про застосування до позивача адміністративного стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, тому відповідно до статті 9 КАС України позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Згідно з частинами першої-сьомої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених судових витрат в розмірі 3496 грн. 20 коп. позивачем надані наступні докази: Договір про надання правової допомоги від 06 грудня 2022 року, додаток до договору про надання правової допомоги від 06 грудня 2022 року, акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги згідно з яким ОСОБА_1 було надано усну консультацію, вивчення письмових матеріалів, роз`яснення прав вартістю 500 грн. 00 коп. та підготовку позовної заяви, вартістю 2500 грн. 00 коп.; квитанцію ID 3416-8973-4556-1183 від 12.08.2022 року про сплату судового збору в розмірі 496 грн. 20 коп.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у сумі 3496 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серія БАД №714776 від 05 грудня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським СРПП Відділення поліції №3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Кошельковим Олександром Миколайовичем, відносно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області, юридична адреса: місто Київ, вулиця Володимирська 15, код ЄДРПОУ 40108616, судові витрати в розмірі 3496 (три тисячі дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.В. Чернова