Рішення № 109233386, 27.02.2023, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/23/23

Провадження №2-а/367/1/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2023 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі

головуючого судді: Одарюка М.П.,

секретаря судового засідання: Довгополої І.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Волинської митниці про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

30 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0685/20500/22 від 26 жовтня 2022 року та закриття провадження у справі.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що постановою від 26 жовтня 2022 року його було визнано винним у порушенні митних правил і притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Суть правопорушення полягає у тому, що позивач як перевізник згідно митної декларації від 22.06.2022 року, мав у строк до 03.07.2022 року доставити товар у митницю призначення (Житомирську митницю). Тобто строк доставки товару був перевищений більш ніж на 20 діб, що має ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.4 ст. 470 Митного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що працівники Волинської митниці не надали позивачу жодних зобов`язань про доставлення автомобіля до конкретної митниці України у конкретний строк, автомобіль був товаром, а в транспортному засобі позивач не перевозив жодних товарів, він не є перевізником, позивач не був присутній під час розгляду справи.

До позовної заяви додано клопотання про поновлення строку на оскарження постанови з урахуванням того, що з 26.08.2022р. позивач виїхав до Республіки Польща, де постійно і проживає, отже, про наявність постанови він дізнався від сестри приблизно 20 грудня 2022 року, яка отримала поштовим зв`язком постанову.

Представник відповідача будь - яких доказів, відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

22 червня 2022 року була оформлена митна декларація №UA101000/2022/91432. З декларації вбачається, що особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ОСОБА_2 , автомобіль прямує до ФОП ОСОБА_3 , позивач зазначений імпортером.

26.10.2022 року в.о.начальника Волинської митниці Татарчуком М.І. була винесена постанова про притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. за ч.4 ст.470 Митного кодексу України. В обгрунтування постанови зазначено, що 23.06.2022р. Волинською митницею було взято під митний контроль, а перевізником - позивачем було взято зобов`язання доставити товар "Легковий автомобіль марки "Fiat", модель "PUNTO" до митного органу призначення - Житомирська митниця в термін до 03.07.2022р. Товар на даний час не доставлений, отже перевищено встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки товару до митного органу призначення більше ніж на двадцять діб.

Згідно ч. 1 ст. 458 Митного Кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Згідно ч.1 ст.460 Митного кодексу України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до ст. 95 Митного кодексу України, для автомобільного транспорту встановлюється такий строк транзитного перевезення: 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). При цьому до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.192 Митного кодексу України передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці.

Тобто до строку транзитного перевезення не включається час дії обставин непереборної сили.

Згідно з ст.495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Статтею 489 Митного кодексу України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.1.3 «Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку» (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004р. № 757, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2004 року за №1075/9674, перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом територією іноземних держав або транзитом через їхні території здійснюється автомобільними перевізниками згідно з вимогами міжнародних договорів України та на підставі належним чином оформлених відповідних дозволів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися принципу належного урядування (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», № 29979/04), що зобов`язує його діяти в належний і якомога послідовний спосіб. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є власна недбалість.

Одним із основоположних аспектів права особи на справедливий судовий розгляд, закріплений у статті 6 Конвенції, є принцип правової визначеності, основу якого утворює концепція передбачуваності. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серков проти України» від 07.11.2011 року, заява № 39766/05 зазначив: «34. Ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. 35. Коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються враховуючи зміни у повсякденній практиці.

При цьому, у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Рішення від 2 грудня 2010 року, Заява № 30856/03) ЄСПЛ наголосив, що: «43. Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам. Хоча Суд не може замінити своїм рішенням рішення національних судів та його повноваження щодо перевірки дотримання національного законодавства обмежені, його функцією є перевірка обґрунтування національних судів з точки зору Конвенції. Щоб захистити особу від свавілля, недостатньо забезпечити формальну можливість мати змагальне провадження для оскарження застосування положення закону в її справі. Якщо ухвалене в результаті судове рішення не містить обґрунтування або доказової бази, виникле втручання у гарантоване Конвенцією право може стати непередбачуваним та, як наслідок, не відповідати вимозі законності».

Статтею 526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставин, які мали наслідком винесення постанови, доказів дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена не у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак є підстави для її скасування, а отже позов слід задовольнити.

За змістом ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення.

При цьому, згідно частини 1 вказаної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

При цьому, п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законом обставини.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дослідивши представлені наявні докази, вважає, що притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил відбулося без повного та належного з`ясування всіх обставин справи і встановлення його вини, а тому оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі закрити, що повністю узгоджується з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку на оскарження постанови, то суд, враховуючи надані докази, те, що дійсно позивач згідно наданих документів знаходиться за межами України з червня 2022 року, а відповідачем не спростовані ці твердження, вважає за можливе задовольнити клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 10, 77, 241, 242, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Задововольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови про порушення митних правил №0685/20500/22 від 26 жовтня 2022 року.

Поновити строк на оскарження постанови про порушення митних правил №0685/20500/22 від 26 жовтня 2022 року.

Позов ОСОБА_1 до Волинської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0685/20500/22 від 26 жовтня 2022 року та закриття провадження у справі задовольнити повністю.

Скасувати постанову №0685/20500/22 від 26 жовтня 2022 року, винесену в.о. начальника Волинської митниці Татарчуком Миколою Івановичем відносно ОСОБА_1 .

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачене ч.4 ст.470 Митного кодексу України, закрити.

Повне рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: М.П. Одарюк