Рішення № 109229146, 17.02.2023, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1449/22

Провадження №2/173/164/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2023 р. м.Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Бурхана С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представник позивача адвокат Таргоній В.М, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 150000 грн., завданої смертю матері позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17.02.2021 близько 05:33 год. на ст. Верхівцеве Кам?янського району Дніпропетровської області поїзд №83 сполученням Маріуполь-Київ під керуванням машиніста ОСОБА_2 скоїв наїзд на ОСОБА_3 , яка від отриманих травм померла.

Постановою слідчого СВ відділення поліції №3 Кам?янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 18.03.2021 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021040430000066 від 18.03.2021 року, було закрите. Позивач зазначає, що зазнала моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини - смертю матері, яка настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, порушенням звичного способу життя, пов`язаного зі смертю та похованням матері, втратою єдиного з батьків, оскільки батько позивача помер ще в 2004 році. Внаслідок чого позивач нервувала та втратила душевний спокій. Все це викликало в неї негативні емоції, переживання та душевний біль, в зв`язку з чим їй заподіяна моральна шкода в розмірі 150 000 гривень.

Від представника відповідача АТ «Укрзалізниця» до суду надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, оскільки нещасний випадок з матір?ю позивача стався не з вини відповідача, а причиною нещасного випадку стало нехтування постраждалою правил встановлених на залізниці, що виразилось у переході залізничної колії у невстановленому місці. Крім того, позивач не надала доказів, якими підтверджується завдання моральної шкоди та її розмір, а тому у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.10.2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно відповідачу надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки від сторін не надходило клопотань про розгляд справи у загальному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 ЦПК України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 ЦПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2021 року приблизно о 05:33 год. на ст. Верхівцеве Кам?янського району Дніпропетровської області поїзд № 83 сполученням Маріуполь-Київ під керуванням машиніста ОСОБА_2 скоїв наїзд на ОСОБА_3 , яка від отриманих травм померла.

17.02.2021 року за фактом цієї події були внесені відомості до ЄРДР за № 12021040430000066 та розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

Копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 19.02.2021 року підтверджується, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 57 років.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 36 від 18.02.2021 року смерть ОСОБА_3 настала на станції "Верхівцеве" Придніпровської залізниці 17.02.2021 року. Смерть настала внаслідок нещасного випадку поза виробництвом внаслідок травмування залізничним потягом.

Відповідно до висновку експерта №36-Е від 17.02.2021 року причиною смерті ОСОБА_3 є шок, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла, сумісна відкрита тупа травма з множинними переломами кісток склепіння та основи черепу, кісток тулуба та кінцівок, травматична ампутація правої нижньої кінцівки. Пішохід травмований при зіткненні з поїздом або іншим залізничним транспортним засобом пересування.

Постановою слідчого СВ відділення поліції №3 Кам?янського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.03.2021 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021040430000066 від 17.02.2021 року було закрите у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

За наведених вище обставин та з досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що між наїздом на ОСОБА_3 та смертю останньої наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою загиблої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.11.1993 року.

На підставі вищевказаного судом встановлено, що позивач наділена правом вимагати відшкодування їй спричиненої моральної шкоди в результаті смерті її матері, яка сталася внаслідок наїзду потягу.

Досудовим розслідування встановлено та не заперечується сторонами, що потяг №83, внаслідок наїзду якого сталася смерть ОСОБА_3 належить АТ "Укрзалізниця". Машиніст вказаного потягу, ОСОБА_2 , перебував у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця», а тому АТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем у справі, оскільки є володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачці спричиненої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Звертаючись з позовом до АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи, позивач ОСОБА_1 зазначала про те, що через загибель її матері вона зазнала неймовірних душевних страждань, що негативно відобразилося на її емоційному стані та призвело до необхідності докладати зусиль для зміни звичного для неї способу життя та життєвих зв`язків.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України та чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

За змістом ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Пункт 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України вказує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За змістом до ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки потяг відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач.

Відсутність в діях заподіювача шкоди - володільця джерела підвищеної небезпеки складу кримінального правопорушення, відсутність суспільно-небезпечних протиправних дій працівника залізничного транспорту не мають правового значення для правильного вирішення справи.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 450/4163/18.

Обставин непереборної сили або умислу потерпілого судом не встановлено.

Отже, у спірному випадку дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу, або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 1193 ЦК України закріплено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Суд враховує, що виникненню та спричиненню шкоди могла сприяти груба необережність потерпілої ОСОБА_3 , яка, знехтувала "Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України", затверджених наказом міністерства транспорту України від 19.02.1998 року № 54 та переходила залізничну колію за перехідною площадкою, що прямо заборонено п.2.1 зазначених Правил. Вказані обставини, на думку суду, необхідно враховувати під час визначення розміру завданої моральної шкоди.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не проживала однією сім`єю з потерпілою, а тому не має права на відшкодування завданої моральної шкоди, з огляду на вищевказані положення ч. 2 ст. 1168 ЦК України. Згідно з цією нормою позивач має право на відшкодування завданої шкоди як донька померлої і умовою для відшкодування завданої шкоди не є факт спільного проживання.

Так само не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем не надано докази погіршення її стану здоров`я у зв`язку зі смертю матері. По-перше, позивач не зазначає у позові як підставу для відшкодування моральної шкоди погіршення стану здоров`я і відповідно не має обов`язку надавати докази на підтвердження цієї обставини. По-друге, погіршення стану здоров`я не є єдиною можливою умовою для відшкодування завданої моральної шкоди, а є лише однією з обставин, яка враховується судом під час встановлення обставин завдання моральної шкоди та визначення її розміру.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, які позивач зазнала внаслідок смерті близької людини, характер та тривалість її немайнових втрат, які зруйнували нормальні життєві зв`язки, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди. Сам факт загибелі ОСОБА_3 при встановлених судом обставинах є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача як доньки, яка втратила мати враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Також суд бере до уваги відсутність вини відповідача в настанні смерті ОСОБА_3 та те, що смерть останньої сталася саме внаслідок її власної грубої необережності та порушення нею вимог "Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України", затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 54 від 19 грудня 1998 року.

На підставі вищевикладеного та враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань, понесених позивачем, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 50 000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди .

Відшкодування моральної шкоди у цьому розмірі, на думку суду, буде співмірним із спричиненою ОСОБА_1 моральною шкодою, та відповідатиме принципам розумності і справедливості і не матиме наслідком збагачення останньої за рахунок відповідача.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Оскільки згідно ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 150 000 грн., судом стягнуто 50 000 грн., тобто позовні вимоги задоволені на 33% (50 000 х 100 : 150 000 =33%), що є підставою для стягнення на користь держави із відповідача 1 000 грн. судового збору (1073,60 х 33 : 100 =354,29).

Керуючись ст.16, 22, 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1188 ЦК України, ст.12, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 50 000 ( п?ятдесят тисяч) грн. як відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) на користь держави судовий збір в сумі 354 (триста п?ятдесят чотири) грн. 29 коп.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Бурхан