Рішення № 109227916, 08.02.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8718/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судових засідань Карпишиної К. С.,

учасників справи:

представника позивача - Гуртової К. В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути із відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 47833,82 грн; вирішити питання судових витрат. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач надає послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення. Надання вказаних житлово-комунальних послуг здійснює на підставі договору за адресою - АДРЕСА_1 , споживачем послуги якої є відповідач. ПАТ «АК «Київводоканал» належним чином виконав умови договору та надав послуги з постачання холодної води та послуг з водовідведення. Відповідач ухиляється від виконання умов договору у частині своєчасної сплати вартості за отримані послуги у розмірі, строки та порядку, визначених цим договором. Разом із тим, оскільки відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання, а отже прострочив виконання грошового зобов`язання, а відтак такому необхідно здійснити оплату 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України. Згідно з Закону України «Про житлово-комунальні послуги, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. ст. 625 ЦК України, умов договору просить позов задовольнити. Разом із тим, просить вирішити питання про розподіл судових витрат, згідно з ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідачем не подано відзив на позов, який містив би заперечення на нього.

04 жовтня 2022 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням суду від 29 листопада 2022 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення за період з 01 грудня 2015 року по 31 серпня 2022 року у розмірі 29450,41 грн, заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування у сумі 274,33 грн, 3% річних у сумі 3570,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 14538,67 грн. Вирішено питання судових витрат.

25 січня 2023 року ухвалою суду зачне рішення суду від 29 листопада 2022 року скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та просить такий задовольнити з підстав викладених у заявах по суті. Заперечує проти заяви представника відповідача щодо застосування строку позовної давності, адже відповідачем такий строк переривався у лютому 2020 року, що підтверджено розрахунком заборгованості, а також укладеним між сторонами договором розстрочки сплати заборгованості від 16 червня 2020 року. Відтак відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову та просить у такому відмовити повністю, застосувавши строк позовної давності до спірних правовідносин, адже позивач звернувся до суду 30 вересня 2022 року, а відтак строк пропущено за період з 01.12.2015 по 30.09.2019. Щодо періоду з 30.09.2019 по 30.09.2022, то відповідачем здійснювались оплати за отримані житлово-комунальні послуги, що підтверджено поданим позивачем розрахунком заборгованості, а відтак борг відсутній повністю. Просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, постачання яких здійснює ПАТ «АК «Київводоканал».

Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкової системи) опубліковано 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» за № 110. Відповідно до умов оферти договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкової системи), що укладається виконавцем із споживачем-фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання є договором приєднання

Таким чином, оскільки зазначений договір є публічним та договором приєднання, то відповідно відповідач приєднався до умов такого шляхом фактичного користування такими послугами.

Отже, між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами спеціального законодавства та умовами договору.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.1 договору виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 3.1 цього договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає, що позивач належним чином виконав умови договору, адже у строки та в порядку надав споживачеві послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та простроченням виконанням грошового зобов`язання у ОСОБА_1 виникла заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення за період з 01 грудня 2015 року по 31 серпня 2022 року у розмірі 29450,41 грн, заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування у сумі 274,33 грн, 3% річних у сумі 3570,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 14538,67 грн.

Попри те, такий розрахунок заперечується стороною відповідача, адже вважає, що позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 256 ЦК України).

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється.

Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 (справа №437/2726/13-ц), Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 (справа № 712/8916/17).

Із наданого до позовної заяви розрахунку убачається, що позивачем щомісячно, починаючи з грудня 2015 року по серпень 2022 року нараховувались житлово-комунальні послуги водопостачання та водовідведення за адресою - АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач не вносив плату у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

Однак, у лютому 2020 року відповідачем було внесено плату за житлово-комунальні послуги у розмірі 3185,00 грн, що підтверджено розрахунком заборгованості за грудень 2015-серпень 2020 /а.с. 25,26, тим самим визнавши борг зі сплати за житлово-комунальні послуги та перервавши перебіг позовної давності, а відтак така почалась заново.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022.

Отже, на момент звернення до суду із позовом, тобто 29 вересня 2022 року, продовжено дію карантину на усій території України, а відтак і строк позовної давності продовжено.

Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з грудня 2015 до березня 2017 року.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до серпня 2022 року трирічний строк позовної давності не пропущений оскільки на час подання позовної заяви у вересні 2022 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.

При цьому з урахуванням вищевказаних вимог законодавства, позивачем пропущений трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з грудня 2015 року по березень 2017, яка складає 4189,59 грн заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, а тому вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

За період з квітня 2017 року до серпня 2022 року заборгованість відповідача за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення складає у сумі 25260,82 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який у силу ч.4 ст.264 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає, що позивач належним чином виконав умови договору, адже у строки та в порядку надав споживачеві послуги з водопостачання та водовідведення.

Оскільки відповідачем не було погашено заборгованість, тому є підстави для стягнення інфляційний втрат та 3% річних.

Розмір інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по серпень 2022 року на суму боргу у розмірі 25260,82 грн становить у сумі 10371,01 грн; 3% річних за період з квітня 2017 року по серпень 2022 року на суму боргу у розмірі 25260,82 грн становить у сумі 3236,69 грн.

Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 39142,85 грн (25260,82 грн + 10371,01 грн + 3236,69 грн).

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки передбачені договором належним чином не виконав, прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 39142,85грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відтак позов необхідно задовольнити повністю.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2481,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2030,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення у розмірі 25260,82 грн, заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування у сумі 274,33 грн, 3% річних у сумі 3236,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 10371,01 грн, а всього у сумі 39142 (тридцять дев`ять тисяч сто сорок дві) гривні 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у сумі 2030,20 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок № 1а, код ЄДРПОУ 03327664;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення, з урахуванням перебування судді на лікарняному, складено 27 лютого 2023 року.

Суддя О. І. Якимець