Рішення № 109227695, 16.02.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2526/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Зілінської М.В., Передрій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Десята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д.Л. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи: Десята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд визнати за

ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги позиву обґрунтовані тим, що 09 липня 2014 року ОСОБА_3 було складено заповіт, який був зареєстрований державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори, відповідно до якого ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у рівних долях.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадкодавцеві ОСОБА_3 на праві власності належить нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 . 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини за заповітом від 09 липня 2014 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу І.М. Симоненка, яку в подальшому перенаправлено до Десятої київської державної нотаріальної контори для відкриття спадщини, у зв`язку з тим, що 11 березня 2016 року Десятою київською нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу за заявою ОСОБА_2 . В позові зазначено, що позивач є близьким другом покійної ОСОБА_3 , йому взагалі не було відомо про жодних родичів спадкодавця, крім того остання завжди говорила, що ніяких родичів в неї немає. ОСОБА_1 була подана заява до Дніпровського управління поліції про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за якою було відкрито кримінальне провадження №42016101040000118 від 07 липня 2016 року. При відвідуванні представником ОСОБА_1 . Десятої київської державної нотаріальної контори відносно отримання інформації стосовно отримання свідоцтва про право на спадщину, йому було повідомлено, що свідоцтво зараз видати неможливо, оскільки матеріали спадкової справи були витребувані Київською місцевою прокуратурою № 4.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (т.1 а.с. 86-88).

02 грудня 2020 року представником відповідача Київської міської ради направлено на адресу суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 165-167, 174).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року відзив відповідача Київської міської ради залишено без розгляду. (т.1 а.с. 175, 204-205)

Також, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року витребувано з Київського міського бюро технічної інвентаризації належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 . (т.1 а.с. 195, 206-207)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року витребувано з Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах якої 06 грудня 2014 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину №2-1848. (т. 2 а.с. 100-101)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року витребувано з Десятої київської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію матеріалів спадкової справи №224/2016 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . (т. 2 а.с. 150-151)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

(т. 2 а.с.204-205)

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Медведєв Д.С. подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позов задовольнити та судовий збір з відповідача не стягувати.

Представник відповідача Київської міської ради у відзиві виклав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник третьої особи Десятої київської державної нотаріальної контори направляв до суду листи, в яких просив дану справу розглянути за відсутності представника, рішення прийняти згідно чинного законодавства України (т.1 а.с. 218, 248).

Третя особа ОСОБА_2 заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що 09 липня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І., за яким на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати і на що вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних долях. (т.1 а.с.48, т.2 а.с.189).

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.1 ст. 1235 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 (т.2 а.с.202).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть №973 від 14 січня 2016 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть. (т.2 а.с.183-184, 185-186)

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_2 .

Так, 20 лютого 1995 року відділом приватизації житла Харківської районної Державної адміністрації, на підставі розпорядження від 08 лютого 1995 року №7398, видано свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної власності

ОСОБА_3 (т.2 а.с.39)

24 травня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар 40/100 частин квартири АДРЕСА_2 . (т.2 а.с.38, 125)

Згідно наданої КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відповіді

від 28 січня 2022 року, згідно з даними реєстрових книг, квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_3 (60/100 частин) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 20 лютого

1995 року; ОСОБА_5 (40/100 частин) на підставі договору дарування, посвідченого

24 травня 2001 року. (т.2 а.с.37)

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 (т.2 а.с.116)

06 грудня 2014 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 - 40/100 частин квартири АДРЕСА_2 є його мати - ОСОБА_3 (т.2 а.с.135)

Цього ж числа, на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на 40/100 частин квартири АДРЕСА_2 (т.1 а.с.168-169).

Таким чином, судом встановлено, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого права.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

19 квітня 2016 року ОСОБА_1 , тобто у визначені ч.1 ст.1270 ЦК України строки, подав до органів нотаріату нотаріально посвідчену заяву від 12 квітня 2016 року про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_3 (т.2 а.с.171)

Як убачається з матеріалів спадкової справи №224/2016, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , завірена належним чином копія якої долучена до матеріалів справи (т.2 а.с.163-197), 11 березня 2016 року до Десятої київської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , в якій ОСОБА_2 зазначає, що є онуком спадкодавця (т.2 а.с.164).

Листом завідувача Десятої київської державної нотаріальної контори від 23 березня

2016 року ОСОБА_2 було запропоновано особисто прибути до нотаріальної контори. (т.2 а.с.166)

Проте, дані про прибуття ОСОБА_2 до нотаріальної контори, про подачу ним до нотаріальної контори будь-яких інших зав чи документів, у тому чисті й тих, що посвідчують особу та підтверджують спорідненість ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , в матеріалах спадкової справи відсутні.

За матеріалами спадкової справи №224/2016, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , дані про інших осіб, які б прийняли спадщину, відсутні.

07 липня 2016 року за заявою ОСОБА_1 з приводу звернення ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини, до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч.2 ст.190 КК України. (т.2 а.с.196)

Також з матеріалів справи вбачається, що вказане кримінальне провадження перебуває в провадженні Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, в межах якого, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року (справа №755/11493/16-к), слідчим Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві вилучено спадкову справу.

Постановою державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори Ткач Т.В. від 17 листопада 2022 року відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 після померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . (т.2 а.с.160).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня

2018 року у справі № 681/203/17.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.

Відповідно до положень ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, статті 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у разі їх відсутності, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_2 , на підставі заяви якого було заведено спадкову справу, не подав ані нотаріусу ані до суду документів, з яких би вбачалось, що вказана особа є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом та/або за заповітом. Дані про реєстрацію у відповідному реєстрі іншого заповіту, ніж складеного ОСОБА_3 на ім`я позивача ОСОБА_1 в матеріалах спадкової справи відсутні.

Отже, в даному випадку належним відповідачем у справі є територіальна громада в особі Київської міської ради.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 правомірно набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 : (60/100 частин) на підставі свідоцтва про право власності на житло; (40/100 частин) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, отже згідно вищезазначених норм закону стала власником даної квартири, однак через відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів та вилучення в нотаріальній конторі на підставі ухвали слідчого судді матеріалів спадкової справи, нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

В той же час обставин, які б вказували, що за життя спадкодавець набув або володів вищевказаним нерухомим майном неправомірно, або на вказане майно, окрім позивача в порядку спадкування за законом та/або за заповітом чи з інших законних підстав претендують інші особи, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Десята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню

Враховуючи, що належним відповідачем у даній справі, яким є Київська міська рада, права позивача порушені, не визнані чи оспорені не були, позивач просить з відповідача судовий збір не стягувати, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 182, 328, 331, 392, 1216-1218, 1223, 1233, 1235, 1236, 1261-1265, 1268-1270, 1297 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; адреса листування: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Київської міської ради (місцезнаходження: м.Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ЄДРПОУ: 22883141), треті особи: Десята київська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м.Київ, вул. Бажова, буд. 13/9), ОСОБА_2 (вказане в позовній заяві місце проживання: АДРЕСА_5 ), про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: