Рішення № 109224075, 17.02.2023, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7544/22

Провадження № 2/359/568/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бориспільської міської ради Київської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом,-

встановив:

17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, згідно якого просила визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку та господарські споруди, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 , а саме : житловий будинок літера «А-І», погріб (під В) літера «Д», прибудова літера «а1», веранда літера «а2», гараж-літня кухня літера «Б», сарай літера «В», сарай літера «Г» ,убиральня літера «Е», сарай літера «З», огорожа «№1», хвіртка №2, ворота №3, ганок літера «а3», колодязь питний літера «К» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 заповіту не склала. Спадкоємцями за законом є її дочка ОСОБА_1 , онуки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по праву представлення після померлої їх матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 та земельна ділянка. У встановлений законом строк позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок позивачу було відмовлено через відсутні правовстановлюючі документи. З цих підстав позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав на спадкове майно з позовом про визнання права власності на вказане домоволодіння.

Ухвалою суду від 04 листопада 2022 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

24 січня 2023 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Від позивача надійшла заява з проханням слухати справу без її участі, позовні вимоги повністю підтримала та просила задовольнити.

Від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли заяви, якими просили розгляд справи проводити без їхньої участі, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Від відповідача Бориспільської міської ради Київської області надійшов відзив, в якому просили розгляд справи проводити без участі їхнього представника, відмовити у позові щодо визнання права власності на спадкове майно заявленого до неналежного відповідача Бориспільської міської ради.

Дослідивши подані заяви та матеріали справи, в тому числі належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Приписами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 27 лютого 2008 року виконавчим комітетом Рогозівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Родинні відносини між спадкодавцем ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого27 червня 1952 року Рогозівською сільською радою Бориспільського району Київської області та копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00012428114 від 10 липня 2013 року.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіт не залишила, а тому спадкування після її смерті відбувається за законом. Єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 її дочка ОСОБА_1 , онуки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по праву представлення після померлої їх матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входять: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 та земельна ділянка.

У встановлений законом строк позивач звернулась до Бориспільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 13929869 від 02.04.2008 року.

22 вересня 2022 року державним нотаріусом Скрипка А.О. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана відмова обґрунтована відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок.

Згідно довідки Рогозівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 10 червня 2009 року за № 1489, згідно погосподарської книги особистого рахунку № НОМЕР_2 дійсно житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4

10 серпня 2022 року КП БРР БР БТІ на ім`я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що будинок побудований в 1948 році. Домоволодіння складається з : житлового будинку літера «А-І», погріб (під В) літера «Д», прибудова літера «а1», веранда літера «а2», гараж-літня кухня літера «Б», сарай літера «В», сарай літера «Г» ,убиральня літера «Е», сарай літера «З», огорожа «№1», хвіртка №2, ворота №3, ганок літера «а3», колодязь питний літера «К».

З наявних в матеріалах справи документів встановлено, що спору про спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , немає. Доказів протилежного суду не надано.

Спірні правовідносини регулюються книгою шостою Цивільного кодексу України «Спадкове право». Як вбачається із статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст. 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено ч.1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно абз.3 ч.2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно ч.3 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 4 ст. 3 зазначеного Закону вказано, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Відповідно вказаних нормативних актів передбачалась державна реєстрація будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва житлового будинку та регулювало відносини пов`язані із виникненням права власності на споруджений житловий будинок у спадкодавця ОСОБА_4 виникло право власності на вказаний житловий будинок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, набула право власності на дане майно в порядку спадкування з моменту відкриття спадщини.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Зважаючи на вказане, суд вважає доведеними обставини, зазначені в позовній заяві, а відтак наявні підстави для її задоволення.

Разом з тим, позовні вимоги заявлені до Бориспільської міської ради Київської області задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Позивач звернувся із даним позовом до інших спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відповідачем зазначила Бориспільську міську раду Київської області. Однак при розгляді даної справи будь-яких клопотань про заміну вказаного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляла.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог до Бориспільської міської ради Київської області.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 та ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абз.3 ч.2 ст.331, ч.1 ст.1268, ч.1 ст.1269 та ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України, п.2 ч.1 ст.258, ч.3 ст.259, ст.ст.263-265 та ст.268 Цивільного процесуального України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бориспільської міської ради Київської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , право власності на частину житлового будинку та господарські споруди, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 , а саме : житловий будинок літера «А-І», погріб (під В) літера «Д», прибудова літера «а1», веранда літера «а2», гараж-літня кухня літера «Б», сарай літера «В», сарай літера «Г» ,убиральня літера «Е», сарай літера «З», огорожа «№1», хвіртка №2, ворота №3, ганок літера «а3», колодязь питний літера «К» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 лютого 2023 року.

Суддя Яковлєва Л.В.