Рішення № 109223318, 27.02.2023, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/207/23

Провадження по справі №2-а/276/8/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.;

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

03.02.2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, відповідно до якого просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.01.2023 року серії БАД №102586 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В позовній заяві зазначає, що 26 січня 2023 року близько 14 год. 20 хв. його зупинили працівники поліції, що рухалися на службовому автомобілі. Після зупинки працівники поліції звинуватили позивача у тому, що він під час руху не був пристебнутий паском, що не відповідає дійсності і позивач категорично це заперечив та вимагав надати докази порушення, проте працівники поліції відмовили в цьому та повідомили, що відносно нього буде винесено протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 121 КУпАП. Вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки працівником поліції не встановлені фактичні обставини справи, не зібрано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вчиненого порушення.

Ухвалою судді від 07.02.2023 року, позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк десять днів для усунення недоліків, а саме надання квитанції про сплату судового збору.

10.02.2023 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з квитанцією про сплату судового збору в сумі 536,8 грн., а 13.02.2023 клопотання про стягнення судового збору з відповідача.

Ухвалою суддівід 13.02.2023відкрито спрощенепозовне провадженняу адміністративнійсправі, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.

Позивач та його представник в судове засіданні не з`явилися, подавши до суду заяви про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 22.02.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. З відзиву на позов вбачається, що доказом встановлення вини позивача у порушенні ПДР є винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та зазначив, що твердження позивача спростовується матеріалами, які підтверджують порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема і той факт, що позивач не користувався застебнутим ременем безпеки під час руху, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 9 ст.205КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб`єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність свого рішення з використанням доказів, які були покладені в основу оскаржуваного рішення з обґрунтуванням висновків про правомірність своїх дій та порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.

Згідно ч. 3 ст. 79 КАС України, відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Так, згідно постанови від 26.01.2023 року серії БАД № 102586, винесеної поліцейським СРПП відділення поліції №4 Житомирського РУП Головного управління національної поліції в Житомирській області Торохтій І.М., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст.121КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн., а саме за те, що 26.01.2023 року о 14 год. 15 хв. в смт Хорошів по вул. Незалежності водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, обладнаним засобом пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3в ПДР України. При цьому у п. 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додається відео з нагрудного відеореєстратора за вимогою.

Разом з тим, жодних доказів на обґрунтування правомірності оспорюваної постанови відповідачем подано не було, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 8Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідност. 62 Конституції України,ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, що й було зроблено інспектором поліції. Проте, всупереч зазначеним нормам в спірній постанові не наведено обґрунтованих доводів (фото-відео фіксації правопорушення, показання свідків чи інше), порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не надані такі докази і в судове засідання.

Пунктом 24 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від23.12.2005№14«Про практикузастосування судамиУкраїни законодавствау справахпро деякізлочини протибезпеки дорожньогоруху таексплуатації транспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Так, факт вчинення позивачем правопорушення керування транспортним засобом, обладнаним засобом пасивної безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки, зафіксоване лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 102586 від 26.101.2023 року, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідачем суду не подано, зокрема і відеозапису, посилання на який є у оскаржуваній постанові.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожньогоруху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У даному випадку для підтвердження порушення позивачем пункту 2.3в ПДР відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки з відображенням позивача, який не пристебнутий ременем безпеки, його особисті пояснення, пояснення свідків тощо.

Отже, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на даних, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.

Приписами ч.3 ст.283 КпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що у оскаржуваній постанові також не наведено посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, зокрема, його марку та модель. Позивачем заперечується факт порушення правил дорожнього руху під час керування ним транспортним засобом 26.01.2023 року о 14 годині 15 хвилин в смт.Хорошів по вул. Незалежності, натомість, будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушенняправил дорожнього рухупри винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не надано.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водіємПравил дорожнього рухуУкраїни.

Суд вважає, що складання Постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, що підтверджується постановою Верховного Суду у справі №357/10134/17 від 23.10.2019, а тому подібні постанови підлягають скасуванню.

Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України,за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність події адміністративного правопорушення передбаченої ч. 5 ст. 121 КУпАП, а прийняте посадовою особою оскаржуване рішення (постанова) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписамКАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржувана постанова поліцейського СРПП відділення поліції №4 Житомирського РУП Головного управління національної поліції в Житомирській області серії БАД № 102586 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Головне управління національної поліції в Житомирській області, в структуру якого входить СРПП відділення поліції №4 Житомирського РУП, є юридичною особою публічного права з самостійним балансом та рахунками в органах Державної казначейської служби України, тобто є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, а СРПП відділення поліції №4 Житомирського РУП є структурним підрозділом ГУНП в області без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів.

У зв`язку з викладеним, судові витрати підлягають стягненню саме з Головного управління національної поліції в Житомирській області або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань відділення поліції №4 Житомирського РУП.

Аналогічна правова позиція щодо суб`єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №757/52466/18-а.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви до суду в розмірі 536,80 грн., з Головного управління національної поліції в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань відділення поліції №4 Житомирського РУП.

На підставіст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст.7, 9, 23, 213, 251, 280 КУпАП, ст. ст.2,77,241-246,255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.01.2023 року серії БАД № 102586 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП закрити.

Стягнути з Головногоуправління національноїполіції вЖитомирській областіза рахунокбюджетних асигнуваньвідділення поліції№4Житомирського РУП на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, адреса місцезнаходження: 10001, Старий бульвар, 5/37, Житомир, Житомирська область; код ЄДРПОУ: 40108625.

Головуючий суддя Д.О. Бобер