Рішення № 109223156, 23.02.2023, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1810/22

Провадження № 2/273/186/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: судді Васильчук О. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірванняшлюбу тастягнення аліментів,-

В СТ АН ОВ ИВ:

14.10.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстровано 16 січня 2020 року Баранівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький), актовий запис № 4, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку ( доходу) відповідача щомісячно і до його повноліття, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу .

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, щовона та відповідач зареєстрували шлюб 16 січня 2020 року, від шлюбу мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні.

Після реєстраціїшлюбу першідекілька місяціввони проживалинормально,а затимїхні стосункипочали погіршуватися,оскільки уних звідповідачем кардинальнозмінилися поглядина сімецнежиття тасімейні цінності,вони пересталирозуміти один одного,втратили взаєморозуміннята повагу,постійно сваряться.Протягом останнього року вони неодноразово мали намір розлучитись , але приймали рішення зберегти сім`ю заради сина, але позитивних наслідків це не дало. Остаточно припинили сімейно-шлюбні відносини три місяці тому. Примирення і збереження сім`ї вважає неможливим.

Добровільно вирішити питання про сплату аліментів та їх розмір вони вирішити не змогли. Син проживає разом з позивачкою і знаходиться на її утриманні. Відповідач працює неофіційно, отримує неофіційну заробітну плату, аліменти нікому не платить, інших неповнолітніх дітей не має, а тому може сплачувати аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини заробітку ( доходу).

Ухвалою судді Баранівського районного суду від 19.10.2022 року відкрито спрощене позовнепровадження посправі танадано відповідачу строкдля поданнявідзиву напозовну заяву,справу призначенодо розглядупо сутібез повідомленнясторін,роз`ясненовідповідачу наслідкинеподання відзивуна позову встановленийсудом строк(а.с.14 15).

Відповідачу ОСОБА_2 , було направлено копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження, копію позовної заяви з додатками, за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, а саме: АДРЕСА_1 , які останній отримав 26.01.2023 року (а.с.20).

Згідно вимог ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст.274Цивільного процесуальногокодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст.279ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм об`єктивну та неупереджену оцінку, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено,що 16січня2020року Баранівськимрайонним відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану Центрально-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Хмельницький),між сторонамипо справібув зареєстрованийшлюб,про щоскладено актовийзапис №4 (а.с. 8).

Позивач та відповідач є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 9 ), який проживає разом з матір`ю .

Малолітня дитина перебуває на утриманні позивача. Відповідач не виконує батьківського обов`язку по його утриманню, участі у йоговихованні не бере.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним Кодексом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст.51 Конституції України та ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За нормами ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна зі сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача, так і відповідача.

Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя не можливе, позивач має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, відповідач в цій частині не заперечує, оскільки відзиву на позов не подав, а також враховуючи, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам обох сторін, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення.

Спору про місце проживання дитини у сторін не має.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з ч. 1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд звертає увагу, що відповідач доказів виконання своїх обов`язків по утриманню дитини не надав, а тому суд приходить до висновку про його не виконання та порушення права позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача коштів на утримання дитини (аліментів).

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з 01.01.2023 року і протягом всього року в розмірі 2272 грн., а для дітей віком від шести до 18 років 2833 грн.

Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, те, що відповідач здорова, працездатна особа та має можливість надавати матеріальну допомогу, а дитина потребує такої допомоги. Суд бере до уваги, що відповідач доказів надання допомоги, неможливості утримувати дитину , відомостей про незадовільний стан здоров`я суду не надав, на утриманні інших дітей не має. Тому, суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов`язок батьків по її утриманню, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно.

При визначені розміру аліментів судом враховані всі обставини, передбачені ст.182 СК України.

Разом з тим, суд вважає за доцільне, ухвалюючи рішення у даній справі, роз`яснити сторонам право звернення до суду в подальшому із позовом про зміну (збільшення, зменшення) розміру аліментів, у випадках, передбачених ст.192 СК України.

При поданні позову позивачкою сплачено 992,40 грн. судового збору, які підлягають до стягнення з відповідача на її користь, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України.

На підставі ч. 1 п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач при подачі позову до судупро стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір необхідно стягнути із відповідача на користь держави.

Як передбачено частинами 1-3 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст.. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 4 та 5 ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, клопотання, запиту, надання консультацій, тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

В матеріалах справи наявні: копія договору № 16/22 ЦС від 12.10.2022 року про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Нурієвим Р.Т. та ОСОБА_4 , квитанція від 12.10.2022 року (а.с. 2, 11,12), а тому вимога про стягнення з відповідача витрат за надання правничої допомоги в сумі 1000 гривень підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 55 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ч.3 ст. 105, ч.1ст. 110, ст.ст.112 180- 183, ч.1 ст.191 Сімейного Кодексу України, відповідно до ст.ст.2, 4, 5, 10, 13, 27, 76-83, 89, 95, 141, ч.2 ст.247 , 258, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 16 січня 2020 року Баранівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький), актовий запис № 4, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище ОСОБА_6 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку ( доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.10.2022 року - дня пред`явлення позову до суду і до повноліття сина ОСОБА_7 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 992,40 грн. сплаченого нею судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1000,00 грн. сплачених нею витрат за надання правничої допомоги.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. (Реквізити для сплати судового збору: код класифікації доходів бюджету: 22030101, рахунок: UA708999980313181206000006713, назва рахунку: Судовий збір (ДСА України, 050), назва отримувача: ГУК у Житомирській області /ТГ м. Баранівка/22030101, код отримувача : 37976485 ) .

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. В. Васильчук