Рішення № 109223128, 06.02.2023, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/356/22

Провадження № 2/216/607/23

РІШЕННЯ

іменем України

06лютого 2023року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Романової В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів та про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що з відповідачем у справі він перебував у зареєстрованому шлюбі з 04 вересня 2004 року. Від шлюбу вони мають дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.04.2008 сторони розірвали шлюб. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2008 з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку на утримання сина. З 15.03.2019 по 25.03.2019 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Криворізькій клінічній лікарні №2 та був прооперований. З 01.06.2021 по 11.06.2021 він знаходився на лікуванні в Криворізькій клінічній лікарні №2 на стаціонарному лікуванні. З серпня 2020 року його було визнано інвалідом ІІІ групи та рекомендовано нагляд лікаря-онколога. Позивачу було призначено пенсію в розмірі 1197,00 грн. За час хвороби він не працював, так як за станом здоров`я не мав можливості працювати та в нього виник борг зі сплати аліментів. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.10.2018 з позивача на користь відповідача стягнута неустойка за прострочення сплати аліментів в розмірі 34579,50 грн за період з 01.05.2017 по 01.05.2018. Станом на 09.01.2019 вказана сума заборгованості (пені) 34579,50 грн сплачена повністю, що підтверджується нотаріально-посвідченою заявою відповідача. На теперішній час за станом здоров`я він не може працювати і отримує тільки пенсію в розмірі 1197,00 грн. Їхній з відповідачем син перебуває в комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради на повному державному забезпеченні з 01.07.2020 по теперішній час. За заявою відповідача 02.02.2021 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі відкрито виконавче провадження про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 частини доходів на утримання сина, хоча відповідачу відомі факти знаходження сина на державному забезпеченні, а також те, що позивач за станом здоров`я не може працювати, а пенсія складає 1197,00 грн. За таких обставин, позивач просив суд: звільнити його від сплати заборгованості по аліментам в розмірі 42301,81 грн на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зменшити розмір аліментів, стягнутих на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини доходу до зміни матеріального стану та стану його здоров`я.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2022 дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлялась належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подала суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Разом з цим, відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що додана позивачем її заява, нотаріально посвідчена 09.01.2019 про відсутність заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 09.01.2019, жодним чином не має стосунку до вирішення питання про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, оскільки примусове стягнення за її заявою до відділу ДВС, заявлено з 10.01.2019. Коштів фактично вона не отримувала і вказана заява була формальна, оскільки матір`ю позивача обіцяно допомогти з влаштуванням їхнього сина ОСОБА_3 після закінчення 9 класів до «Криворізького ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою» ДОР». За таких обставин, відповідач просила відмовити в задоволенні позовної заяви.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з виконавчим листом № 2-1871/08, виданим на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2008 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, на користь матері дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01.03.2008 року.

Згідно з заявою ОСОБА_2 від 09.01.2019 (а.с. 9) відповідач повідомила, що ОСОБА_1 станом на 09.01.2019 сплатив всю суму належних з нього аліментів, заборгованості по сплаті аліментів не має.

Постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Філіної В.О. від 23.11.2018 (а.с. 10) виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, на користь матері дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01.03.2008 року, - повернуто стягувачу ОСОБА_2 за її заявою.

Постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Бубернак Т.В. від 02.02.2021 (а.с. 14) відкрито провадження з виконання виконавчого листа №2-1871/08 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, на користь матері дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві зазначила, що позивач перестав сплачувати аліменти на утримання сина, у зв`язку з чим, вона повторно подала до виконавчої служби виконавчий лист до виконання та просила стягнути аліменти з 10.01.2019.

Вирішуючи питання стягнення аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо своєї дитини, передбаченогост. 141 СК України, а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, у відповідності до ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВРУ від 27 лютого 1991 року.

Статтею 51 Конституції Українипередбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини (ратифікованаПостановою ВР України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року), батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч.1ст. 192 СК Українирозмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 180 СК України, обов`язок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків.

Згідно з ч. 3 ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Також аналогічні рекомендації з цих підстав викладені у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно з п. 23 Пленум Верховного Суду України у постанові №3від 15.05.2006«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При цьому, з аналізу статті 192СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз`яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.

Сімейний кодекс Українипередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Позивач як на підставу для зменшення розміру аліментів посилається на погіршення стану здоров`я, у зв`язку з інвалідністю, а також не значним розміром пенсії.

Так, відповідачем було надано суду копії довідок до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (а.с. 12, 13) з яких вбачається, що ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності з 02.07.2019 по 01.08.2020, причина інвалідності загальне захворювання, а також повторно встановлено третю групу інвалідності з 01.08.2021 по 01.08.2022.

У той же час, у вказаних довідках міститься висновок про умови та характер праці, а саме: протипоказана важка фізична праця. Можлива підсобна праця охоронника, сторожа, диспетчера, інше.

Відповідно дост. 2 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико соціальної експертизи (далі МСЕК) МОЗ. Обсяг та види потрібного соціального захисту інваліда визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації.

Права громадян, у тому числі людей з інвалідністю, на працю закріплені уст. 43 Конституції, у якій, зокрема, визначено, що «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Будь-яка людина, що має будь яку групу інвалідності, має право на працю.

Обов`язок роботодавців надавати інвалідам роботу передбаченост. 172 КЗпП. Це зумовлено тим, що, згідно ізЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», держава гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та створює для інвалідів потрібні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя згідно з їх індивідуальними здібностями та інтересами.

Разом з цим, III група інвалідності встановлюється тим, хто здатен працювати в полегшених умовах.

Той факт, що відповідач не працює та має ІІІ групу інвалідності, не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, а також не звільняє його від обов`язку утримувати до досягнення повноліття дитину, батьком якої він є. Зокрема до таких висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 15 травня 2018 року у цивільній справі №234/6207/17.

Крім того, судом приймається до уваги лист відділу з питань відрахувань з пенсій управління з питань виплати пенсій ПФУ ГУПФУ в Дніпропетровській області (а.с. 16), згідно з яким, ОСОБА_1 не визнаний особою з інвалідністю, виплату пенсії припинено з 01.08.2022.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є працездатним, має реальну можливість працювати та отримувати дохід, якого б було достатньо для виконання своїх аліментних зобов`язань. Твердження позивача про те, що на даний час він не має достатнього доходу, і тому не в змозі сплачувати аліменти в розмірі, визначеному судом, суд не вважає достатнім для задоволення вимог про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів, оскільки такі обставини виникли в результаті його особистих дій/бездіяльності.

Крім того, необхідно зауважити, що посилання позивача як на підставу своїх вимог про перебування їх сина в комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради на повному державному забезпеченні з 01.07.2020 по теперішній час, є необґрунтованими, оскільки виконавчий лист не відкликано, підстави примусового виконання рішення суду не змінились, тому вказана обставина також не може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів.

При розгляді даної категорії справ необхідно також врахувати, що стягувані аліменти є власністю дитини (частина першастатті 179 СК України), а в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (статті142,181 СК України), у тому числі й на рівне утримання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

11 липня 2017 року Європейським судом з прав людини було ухвалено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

У розумінні статті 81ЦПК України та наведених вище норм СК України необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейному стані, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ст.12Закону України«Про охоронудитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 2 ст.182ЦПК України у редакції Закону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо посиленнязахисту правадитини наналежне утриманняшляхом вдосконаленняпорядку стягненняаліментів» від17.05.2017 встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем обставини не відносяться до істотних у розумінні статті 192 СК Українита не є підставою для зменшення розміру аліментів, а належних та допустимих доказів, які б свідчили, що в нього значно змінилось матеріальне становище та за своїм матеріальним станом або ж через стан здоров`я він не здатен сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі визначеному судом, позивачем не надано, враховуючи те, що мінімальний розміраліментів наодну дитинуне можебути меншим,ніж 50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими та належними доказами не підтверджені.

Суд вважає, що саме такий розмір аліментів є справедливим та таким, що сприятиме фізичному, духовному і моральному розвитку дитини.

Керуючись ст.ст. 180-183, 184, 191, 192 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 263-266, 276-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів та про зменшення розміру аліментів на утримання дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_1 ;

-відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_2 ;

-третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. В. Матусевича, 41.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ