Рішення № 10922068, 20.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2010 р. Справа № 63/162-10(н.р. 29/60-09)

вх. № 5325/6-63 (н.р. 947/5-29)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Гульпак Н.О., довіреність № 967 від 28.12.2010 року; Ольховський В.М., довіреність № 12 від 09.01.2009 року; першого відповідача - не з"явився; другого відповідача - Тюрін О.В., довіреність № 39 від 23.12.2009 року

розглянувши справу за позовом Статутного територіально-галузевого об"єднання Південна залізниця в особі Служби вагонного господарства, м. Харків

до Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод", м. Попасна

про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога позивача (за уточненою позовною заявою) про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" на користь позивача - Статутного територіально-галузевого об'єднання Південна залізниця в особі Служби вагонного господарства вартості 1209 колісних пар в сумі 533182,00 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно Програми оздоровлення парку вантажних вагонів для забезпечення перевезень на залізницях України позивачем за період 1997 –2001 роки відправлено до ДП "Укрспецвагон" і ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод” 6159 колісних пар, отримано після ремонту 3890 колісних пар. Залишок не повернутих колісних пар по вагонному депо Основа складає - 203 колісні пари, по вагонному депо Куп’янськ –242 колісні пари, по вагонному депо Полтава –764 колісні пари. Зазначений залишок не повернутих з ремонту колісних пар було виявлено під час перевірок вагонних депо Полтава, Куп’янськ, Основа у липні-вересні 2008 року, проведеної Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці.

22.06.2010 року до господарського суду від представника першого відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд виключити його з числа відповідачів на підставі статті 65 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача.

Як свідчать матеріали справи, за уточненою позовною заявою, позивач не має ніяких вимог до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон", тому суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання першого відповідача про виключення його з числа відповідачів.

20.08.2010 року до господарського суду від позивача надійшов лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи висновок щодо оціночної вартості зазначеного в позові майна.

Суд, дослідивши наданий лист та додані до нього документи, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 20.08.2010 року представники позивача підтримують позов у повному обсязі та просять суд його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечує та просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог заявлених позивачем.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

За наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності структурних підрозділів позивача - вагонного депо Основа, вагонного депо Куп’янськ, вагонного депо Полтава СТГО Південна залізниця проведеної Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці, перевіркою було виявлено відсутність підтверджуючих документів на повернення Державним підприємством “Попаснянський вагоноремонтний завод” на адресу позивача 1209 колісних пар вантажних вагонів. За наслідками зазначеної перевірки позивач звернувся з позовом до суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судом встановлено, що з метою виконання “Програми оздоровлення парку вантажних вагонів для забезпечення перевезень на залізницях України”, позивачем за період 1997 –2001 роки відправлено до ДП “Укрспецвагон” і ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод” 6159 колісних пар, отримано після ремонту 3890 колісних пар. Залишок не повернутих колісних пар по вагонному депо Основа складає - 203 колісні пари, по вагонному депо Куп’янськ –242 колісні пари, по вагонному депо Полтава –764 колісні пари.

Відповідно до п.1.3. “Инструкции по осмотру, освидетельствованию, ремонту и формированию колесных пар”ЦВ/3429", що діяла на час правовідносин між підприємствами, “освидетельствование, ремонт и формирование колесных пар, а также полная ревизия букс с роликовыми подшипниками должны производиться в пунктах, имеющих соответственное оборудование и разрешение на выполнение этих работ”. Відповідний дозвіл та обладнання мали лише вагоноремонтні заводи, а оскільки вони знаходилися у відомчому підпорядкуванні Укрзалізниці (п.64 додатку 5 Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 23.05.2007 року “Про внесення змін до переліків підприємств, установ і організацій, що входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України”), то колісні пари з вагоноремонтних депо надсилалися у ремонт до заводів на без договірній основі.

Згідно вказівки Укрзалізниці № 000133 від 12.05.1999 року, після ремонту на вагоноремонтних заводах колісні пари необхідно було направляти вагонним депо залізниць, які надсилали дані колісні пари. На отримані колісні пари, які підлягали виключенню із інвентарю вагоноремонтних заводів повинні складатися акти ф. ВУ-89 у трьох екземплярах, один з яких обов’язково повинен був направлятися до тієї залізниці, яка відправляла колісні пари в ремонт.

Відповідно до телеграми Укрзалізниці № 000313 від 22.08.2000 року і телеграми Укрзалізниці № 00335 від 17.04.2001 року між ДП “Укрспецвагон”, ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод” і Південною залізницею проводилася звірка по кількості відправлених і отриманих з ремонту колісних пар вантажних вагонів за минулі роки. Залишок на квітень 2001 року не повернутих з ремонту ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод” колісних пар вантажних вагонів по Південній залізниці складав 2269 колісних пар, з них по вагонному депо Основа - 203 колісні пари, вагонному депо Куп’янськ –242 колісні пари, вагонному депо Полтава –764 колісні пари. Зазначене підтверджується наданими до суду копіями “Актів звірки взаємних розрахунків по кількості колісних пар Південної залізниці на Попаснянському ВРЗ” за період з 01.07.1997 року по 01.07.2000 року та за період з 01.01.1997 року по 01.04.2001 року, крім того, копіями квитанцій про приймання вантажу (ф.ГУ-29-О) № 45 та копіями пересильних відомостей (ф.ВУ-50).

11 грудня 2007 року ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод” припинив свою діяльність на підставі ст. 14 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. 11.12.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України і Товариством з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, згідно ст.15 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод”. Згідно з п.1.4. укладеного договору оренди цілісного майнового комплексу та п. 1.7. Статуту ТДВ “Попаснянський вагоноремонтний завод” Товариство з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод” у встановленому діючим законодавством порядку є правонаступником усіх прав та обов’язків Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод”.

В матеріалах справи міститься зведений висновок комплексної експертизи про оцінку вартості 1209 колісних пар (висновок № 1711 від 06.08.2010 року), який надано позивачем в обґрунтування позовних вимог, та який підтверджує вартість майна (колісних пар), заявленого позивачем при уточненні позову.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ст. ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набутті або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, яки діяли між сторонами відбувалися на без договорній основі, позивач дізнався про порушення його права безпосередньо під час перевірок, які відбулися у 2008 році, що підтверджується наданими до суду витягами з актів перевірок № 75-ЦКРУр-Півд(в)/01072823, № 106-ЦКРУр-Півд(а)/01073722, № 72-ЦКРУр Півд(в)/04712358, проведеними Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача - ТДВ “Попаснянський вагоноремонтний завод” вартості спірного майна - 1209 колісних пар у сумі 533182,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами, не спростованими відповідачем та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про порушення позивачем строків позовної давності, виходячи з наступного.

У ст. 253 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Згідно з ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

          У ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини, які діяли між сторонами, відбувалися на без договірній основі, терміни виконання ремонтних робіт та повернення колісних пар з ремонту сторонами узгоджені не були, позивач дізнався про порушення його права безпосередньо під час перевірки, яка відбувалася у 2008 році, що підтверджується наданими до суду витягами з актів перевірки № 75-ЦКРУр Під(В) від 18.07.2008, № 106-ЦКРУр Під(В) від 09.09.2008, № 72-ЦКРУр Під(В) від 15.07.2008, проведеної Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці.

На підставі наведеного, суд вважає, що початок перебігу строку позовної давності розпочався з моменту встановлення Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці залишку колісних пар, які знаходяться в ремонті. Посилання 2-го відповідача на листи № 13/692 від 14.08.2001 р. та № 18/1085 від 19.12.2001 р. є безпідставними, оскільки вони є внутрішньою перепискою між підприємствами та не є вимогою позивача щодо повернення 1209 колісних пар.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон", смт. Панютино про виключення його з числа відповідачів - задовольнити.

Виключити з числа відповідачів Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон", смт. Панютино.

Клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" про сплив позовної давності - відхилити.

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод” (93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Залізнична, 1, код ЄДРПОУ 34502350) на користь Статутного територіально –галузевого об’єднання Південна залізниця в особі Служби вагонного господарства (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 22637608, р/р 26007100021 у Харківській філії АБ "Експрес-Банк" МФО 350716) - 533182,00 грн. вартості 1209 колісної пари, 5331,82 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 25 серпня 2010 року