Ухвала суду № 109217759, 27.02.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 лютого 2023 р. справа № 400/3687/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку письмового провадження, розглянув заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,

провизнання протиправним та скасування рішення від 06.03.2020 року № 126/03.18-р; зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. У рішенні суд вирішив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.03.2020 року № 126/03.18-р про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 27.02.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді згідно з довідкою Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 року № 8-15/45/2020 з 19.02.2020 року, з урахуванням фактично сплачених сум;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.;

- у встановленні місячного строку для виконання рішення суду, відмовити.

Рішення суду набрало законної сили з 04.12.2020 року.

На виконання рішення суду, 22.12.2020 року судом виготовлені виконавчі листи.

18.01.2023 року позивач подав заяву про встановлення судового контролю, в якій просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 03.11.2020 року. Заява позивача мотивована тим, що рішення суду виконується не в повному обсязі.

Вирішуючи заяву, суд враховує наступне.

Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 823/175/17, від 23.06.2020 року у справі № 802/357/17-а.

Згідно ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

З вищезазначеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, але його виконання забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2019 року у справі № 826/9960/15 дійшла наступного висновку: " ... Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»; далі - Закон № 1404-VIII).

При цьому в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку приписами Закону № 1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, якою визначено особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця."

Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження" внаслідок невиконання відповідачем рішення у добровільному порядку.

Так, позивач надав копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2021 року (ВП № 67403533), при цьому, доказів того, що процедуру примусового виконання рішення суду завершено без його фактичного виконання, позивачем не надано.

Отже, позивач, стверджуючи про умисне невиконання відповідачем рішення суду в повному обсязі, яке набрало законної сили, не надав до суду доказів відсутності результату по завершенню процедури примусового виконання рішення суду.

Як вказує позивач у заяві, відповідачем добровільно здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, при цьому, не в повному обсязі.

Суд звертає увагу позивача, що фактично позивач не згодний із виконанням рішення суду відповідачем у певний спосіб, що не узгоджується із порядком встановлення строку подання звіту про виконання рішення, врегульованого ст. 382 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.

Керуючись статтями 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз