Рішення № 109216766, 23.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2023 року справа №320/10673/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП в Київській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області, щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області внести зміни у наказ №88 о/с від 19.03.2021, у якому зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 різницю надбавки за стаж служби в Національній поліції України за період з 22.09.2016 по 22.03.2021 з врахуванням вислуги років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів у розмірі 28684,00 грн.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з врахуванням перерахунку надбавки за стаж до місячного грошового забезпечення, а саме за 11 повних років у розмірі 37212,00 грн.;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 95 днів невикористаної щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 22.09.2016 по 22.03.2021, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення у розмірі 66200,75 грн.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 кошти за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 22.03.2021 станом на постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення та діб фактичної затримки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, протиправно відмовлено у зарахуванні йому до вислуги років у Національній поліції вислугу років у податковій міліції, період з 01.09.2009 по 07.04.2016 (6 років 07 місяців 05 днів) та не проведено перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції, з урахуванням вислуги років в податковій міліції. Також позивач зазначив, що, на його думку, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено йому одноразову грошову допомогу та грошову компенсацію за 2016-2021 роки невикористаної щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 відкрито спрощене провадження у справі без проведення судового засідання, витребувано докази у справі від сторін.

19.10.2021 до суду надійшли витребувані від відповідача докази у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 клопотання Головного управління Національної поліції в Київській області про продовження строку для виконання вимог ухвали суду від 07.09.2021 в частині надання доказів у справі - задоволено. Продовжено Головному управлінню Національної поліції в Київській області строк для виконання вимог ухвали суду від 07.09.2021, протягом десяти календарних днів з дня отримання даної ухвали.

22.10.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено стаж служби та часи робіт, які зараховуються до стажу служби в поліції. Перелік є вичерпним. Служба у податковій міліції у цьому переліку відсутня. Відповідач також зазначив, що в наказі про звільнення позивача не міститься відомостей про виплату компенсації за 2017-2021 роки невикористаної щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки, а позивач вказаний наказ не оскаржив, тому, на думку відповідача, погодився із ним. Разом з тим, відповідач зазначив, що грошова компенсація нараховується та виплачується лише за невикористану в році звільнення відпустку. Щодо стягнення на користь позивача коштів за весь час затримки розрахунку при звільненні, відповідач зазначив, що вказана вимога обмежена строком звернення до суду та, на його думку, позивачем пропущено даний строк, оскільки відповідачем проведено розрахунок із позивачем 29.03.2021, а до суду останній звернувся 25.08.2021. На підтримку своєї позиції щодо не зарахування позивачу стажу у податковій міліції, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 520/903/19.

14.11.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що служба в податковій міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому зараховується до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Також позивач зазначив, що не використання ним відпусток - не означає припинення права на відпустку, отже при звільненні позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був курсантом з 01.09.2009 по 30.09.2013 в Національному університеті державної податкової служби України (факультет податкової міліції) (а.с.38).

Позивач працював з 30.09.2013 по 06.02.2015 слідчим другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, з 06.02.2015 по 07.04.2016 слідчим другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, що підтверджується послужним списком позивача (а.с.38).

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 22.09.2016 №552 о/с по особовому складу ОСОБА_1 призначено згідно частини першої статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» (як переможця конкурсу) слідчим слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції (а.с.34).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.03.2021 №88 о/с по особовому складу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено капітана поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого слідчого відділу Обухівського районного управління поліції, 22.03.2021, встановивши щомісячну премію за березень 2021 року у розмірі 82,727 відсотка (а.с.35).

У вказаному наказі, зокрема, зазначено наступне:

Станом на день звільнення:

вислуга років для виплати надбавки за стаж служби складає 04 роки 06 місяців 00 днів;

стаж служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - немає;

час навчання - немає;

усього вислуги років - 04 роки 06 місяців 00 днів.

Кількість днів для відрахування з грошового забезпечення за надмірно використану частину відпустки у році звільнення - 09.

Позивач стверджує, що при обрахуванні трудового стажу в поліції, відповідачем не ураховано стаж роботи позивача в органах податкової поліції, який становить 06 років 07 місяців 05 днів.

06.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести зміни в наказ від 09.03.2021 №88 о/с та зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції 04 роки 06 місяців 00 днів, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 06 днів та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції, з урахуванням вислуги років в податковій міліції (а.с.25-26).

У відповідь, листом «Про надання відповіді» від 27.04.2021 №Д-378 відповідач проінформував позивача, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зарахування до стажу служби в поліції проходження служби в органах податкової міліції (поліції) немає (а.с.27-30).

На запит позивача від 07.04.2021, відповідач листом від 30.04.2021 №Д-387 повідомив позивача, що у щорічній черговій відпустці за 2016 та 2019 рік та у додатковій відпустці, відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частини другої статті 92 Закону України «Про Національну поліцію», за 2018, 2020 та 2021 роки позивач не перебував (а.с.46).

Листом від 13.08.2021 №29/Д-349 відповідач, у відповідь на заяву позивача від 05.07.2021, повідомив про те, що виплата працівникам (у тому числі поліцейським) у разі звільнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки, визначеної статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» не передбачена, а отже для нарахування такої компенсації законних підстав немає (а.с.57-59).

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому відсоткової надбавки за вислугу років, не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, неврахування до стажу служби час роботи в податковій міліції неправомірними та такими, що порушують його права та інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Київській області, щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Київській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів та зобов`язання Головного управління Національної поліції у Київській області внести зміни у наказ №88 о/с від 19.03.2021, у якому зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів, суд зазначає, що спірним питанням є наявність або відсутність правових підстав для включення цього періоду до стажу служби в поліції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 2 Закону № 580-VIII завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію"та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII, порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Приписами пунктів 3-6 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VІІІ, який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (в редакцій на момент проходження служби позивача у податковій міліції) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Відповідно до статей 24, 26 Закону №509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію».

Аналізуючи повноваження, завдання та функції цих органів і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Таким чином, взаємозастосування зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що служба у податковій міліції за своє суттю є службою в органах внутрішніх справ України.

Вказане підтверджується тим, що позивачу під час проходження служби у податковій міліції (при зарахуванні позивача як курсанта) було присвоєно спеціальне звання молодшого начальницького складу «рядовий податкової міліції» на підставі наказу Національного університету Державної податкової служби України від 10.08.2009 №1242 (а.с.32).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.09.2013 № 3090-о ОСОБА_1 присвоєно перше спеціальне звання начальницького складу як випускнику факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України: лейтенант податкової міліції (а.с.31).

Після закінчення навчання 30.09.2013, позивач був прийнятий на службу слідчим другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Отже період, проходження навчання курсантом в Національному університеті Державної податкової служби України є періодом проходження служби позивача в податковій міліції.

Вказані правові висновки, також, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18.

З огляду на викладене, період навчання курсантом Національного університету ДПС України з 01.09.2009 по 30.09.2013, який по суті є проходженням служби в податковій міліції, та подальша служба позивача в податковій міліції з 30.09.2013 по 07.04.2016 підлягають зарахуванню до стажу служби в поліції.

Посилання відповідача у відзиві, зокрема, на постанову Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №520/903/19 є необґрунтованим, оскільки предметом спору у цій справі є врахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі Національної юридичної академії «імені Ярослава мудрого» (цивільний університет). Отже, правовідносини у справі, що розглядається та у справі №520/903/19 не є подібними.

Таким чином, судом встановлено протиправні дії Головного управління Національної поліції у Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції та зобов`язання Головного управління Національної поліції у Київській області зарахувати ОСОБА_1 стаж служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції.

Оскільки судом встановлено протиправні дії відповідача щодо неврахування позивачу стажу служби у податковій міліції, то позовна вимога про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Київській області внести відповідні зміни у наказ №88 о/с від 19.03.2021, підлягає задоволенню, як похідна.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції у Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 95 днів невикористаної щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 22.09.2016 по 22.03.2021, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення у розмірі 66200,75 грн., суд зазначає наступне.

У період з 22.09.2016 по 22.03.2021 позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області.

Копією посвідчення від 21.05.2018 серії НОМЕР_1 підтверджується набуття позивачем статусу учасника бойових дій (а.с.24).

Відповідно до копій витягів з наказів ГУ НП в Київській області (а.с.46-52) від 12.03.2018 №143 о/с, від 27.06.2018 №347 о/с, від 06.09.2019 № 474 о/с, від 20.01.2020 № 10 о/с, від 17.03.2020 № 36 о/с, від 16.02.2021 № 14 о/с та листа ГУ НП в Київській області від 30.04.2021 №Д-387 про розгляд запиту, ОСОБА_1 під час служби в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, в період з 22.09.2016 по 22.03.2021 використані/не використані такі відпустки:

невикористана щорічна чергова відпустка за 2016 рік.

за 2017 використав 13 діб щорічної чергової відпустки;

за 2018 рік використав 30 діб щорічної чергової відпустки; додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2018 рік не використав;

за 2019 рік не використав щорічну чергову відпустку, використав 14 діб додаткової оплачуваної відпустки, як учасник бойових дій, за 2019 рік;

за 2020 рік використав 15 діб щорічної чергової відпустки; додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2020 рік не використав;

за 2021 рік використав 14 діб щорічної чергової відпустки; додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2021 рік не використав.

Позивач зазначає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної чергової основної відпустки та додаткової відпуски як учаснику бойових дій за період з 22.09.2016 по 22.03.2021.

Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що грошова компенсація нараховується та виплачується лише за невикористану в році звільнення відпустку.

Отже спірним питанням є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

З приводу вказаного питання, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Згідно частини першої статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Частинами 1-4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 8 - 11 статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначаються положеннями Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).

Приписами пункту 8 розділу III Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

Водночас, нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент звільнення позивача зі служби в поліції позивач мав невикористані дні щорічної чергової відпустки у період з 2016-2021 роки. Крім того, на момент звільнення відповідачем грошова компенсація за невикористані дні щорічної чергової відпустки позивачу нарахована та виплачена також не була.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку із тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно та без наявних для цього правових підстав не здійснив йому при звільненні виплату компенсації за невикористані дні відпустки за 2015 рік.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування, суд зазначає таке.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року.

Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.

Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що полягає в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Суд зауважує, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд зазначає, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону №504/96-ВР.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні основної відпустки.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зазначеними у постановах від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.

За цих обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічної чергової відпустки, проте відповідач протиправно під час звільнення останнього її не виплатив.

Також, суд зауважує, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із реалізацією права позивача на грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що при звільненні позивача з 22.03.2021 зі служби в поліції грошова компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2018 рік, 2020 рік та 2021 рік у кількості 14 днів за кожен рік, відповідачем нарахована та здійснена йому не була.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Як зазначено вище, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Положеннями статті 4 Закону України «Про відпустки» передбачено, зокрема, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Так, відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Як зазначалося вище, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

Водночас, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (положення пункту 8 розділу III Порядку №260).

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У даному випадку, суд зазначає про те, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №360/4127/19, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20 та від 31.05.2021 у справі №200/13837/19-а, від 11.11.2021 у справі №360/1874/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам при звільненні позивача зі служби в поліції протиправно не було здійснено нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за 14 днів невикористаної ним додаткової відпустки як учаснику бойових дій за спірні періоди.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення даної позовної вимоги шляхом визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки у період з 22.09.2016 по 22.03.2021та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, 2020 рік та 2021 рік.

Водночас суд відмовляє у зазначенні в резолютивній частині конкретної кількості днів невикористаної відпустки та суми грошового забезпечення станом на день звільнення, оскільки у даному випадку ці вимоги є передчасними, враховуючи те, що у даній справі встановлено нові обставини щодо обчислення стажу служби в поліції, що вплине на перерахунок грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням пункту 3 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З метою належного захисту прав позивача суд вирішив вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Національної поліції у Київській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки у період з 22.09.2016 по 22.03.2021 та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, 2020 рік та 2021 рік.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 різниці надбавки за стаж служби в Національній поліції України за період з 22.09.2016 по 22.03.2021 з врахуванням вислуги років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів у розмірі 28684,00 грн.; стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з врахуванням перерахунку надбавки за стаж до місячного грошового забезпечення, а саме за 11 повних років у розмірі 37212,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд не захищає права та інтереси на майбутнє, а здійснює розгляд справи на підставі та в межах адміністративного позову, та захищає порушені права та інтереси, що відповідає частині 2 статті 9 КАС України.

З урахуванням пунктів 3, 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Для покладення на відповідача обов`язку вчинити певні дії, необхідним є встановлення під час розгляду справи протиправної бездіяльності, в даному випадку бездіяльності в частині не проведення перерахунку і виплати грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в податковій міліції з 01.09.2009 по 07.04.2016 та перерахунку і виплати різниці надбавки за вказаний стаж.

Як встановлено судом відповідач взагалі відмовив у зарахуванні стажу служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції.

Тобто, перерахунок і виплата різниці надбавки за стаж служби з врахуванням вислуги років у податковій міліції та грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в податковій міліції (його правильність або неправильність) ще не впливають на права та інтереси позивача, не відомий їх розмір, через відсутність самого факту перерахунку стажу.

За викладених обставин позовні вимоги в цій частині (встановлення порядку перерахунку та встановлення суми виплат) задоволенню не підлягають через їх передчасність.

В той же час, після проведення відповідних перерахунків та нарахування/ненарахування відповідних сум позивач не позбавлений права оскаржити їх розмір до суду.

Також суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 коштів за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 22.03.2021 станом на постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення та діб фактичної затримки, оскільки у даному випадку ця вимога є передчасною, враховуючи те, що виконання рішення у даній справі призведе до збільшення стажу служби в поліції, що вплине на перерахунок грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідачів не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області зарахувати ОСОБА_1 стаж служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції.

4. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області внести зміни у наказ №88 о/с від 19.03.2021 в частині обчислення стажу службу в поліції, з урахуванням висновків суду у даному рішенні.

5. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки у період з 22.09.2016 по 22.03.2021 та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, 2020 рік та 2021 рік.

6. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки у період з 22.09.2016 по 22.03.2021 та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, 2020 рік та 2021 рік.

7. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 23.02.2023.

Суддя Кушнова А.О.