Рішення № 10921662, 04.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2010 р. Справа № 50/108-10

вх. № 5168/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Чефранов С.А.,дов. від 01.10.2010 р.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Пересічанський маслоекстракційний завод", м. Харків

до ПП "Ріелті-Дизайн" ,м.Харків

про стягнення 151217,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 151217,5 грн., , яка виникла внаслідок часткового невиконання останнім умов договору поставки № 010110/1 від 01.01.2010 р.

В судовому засіданні 28.07.2010 р. представник позивача зазначив, що 01.01.2010 р. між сторонами укладений договір № 010110/1, відповідно умов якого позивач поставив на адресу відповідача 1700,516 т. товару на загальну суму 261295,00 грн., проте відповідач оплатив товар лише частково в сумі 110077,5 грн., у зв"язку з чим у нього утворилася заборгованість по оплаті поставленого товару на суму 151217,5 грн.

В судове засідання 28.07.2010 р. відповідач не з"явився, витребуваних документів не представив, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги нез"явлення відповідача та враховуючи принцип змагальності сторін та те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 04.08.2010 р.

В судове засідання 04.08.2010 р. відповідач знов не з"явився, витребуваних документів не надав, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе здійснювати розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

01.01.2010 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №010110/01 (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов"язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити лушпиння соняшника за ціною 250 грн. за кожну тону.

          Відповідно до п.3.1 та 3.2 Договору, умови поставки: EXW склад постачальника Харківська обл., смт. Пересічне, вул. Центральна 1) згідно Інкотермс 2000. Поставка товару здійснюється щодобовими партіями по 20 тон. У випадку відсутності у постачальника встановленої в цьому пункті Договору кількості товару, постачальник повідомляє покупця про конкретний об"єм щодобової партії будь-яким зручним для постачальника способом.

Відповідно до п.4.1 Договору, відповідач повинний здійснити передоплату за Товар в строк до 03 числа поточного місяця у розміру 80% вартості Товару, що планував до покупки в поточному місяці.

Згідно п.4.2. Договору у разі постачання Товару в поточному місяці на суму, що перевищувала суму передоплати, відповідач повинний здійснити кінцевий розрахунок до 03 числа поточного місяця за попередній.

Позивач належним чином виконав свої обов’язки та поставив відповідачу 1700,516 т. товару на загальну суму 261 295 (двісті шістдесят одна тисяча двісті дев’яносто п’ять грн. 00 коп.) наступними партіями:

-          28.02.2010 р. – 408,310 т. на загальну суму 102077,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000049;

-          31.03.2010 р. – 282,520 т. на загальну суму 70 630,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000110;

-          3004.2010 р. – 216,690 т. на загальну суму 54172,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000197;

-          13.052010 р. – 137,660 т. на загальну суму 34 415,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000257.

Відповідач свої зобов’язання виконав частково, здійснивши оплату 05.03.2010р. на суму 50077,50 грн., 29.04.2010 р. на суму 25000,00 грн., 07.05.2010 р. на суму 35000,00 грн., всього на суму 110 077,50 грн., що підтверджується виписками банку.

Порушення умов договору в частині сплати за поставлений товар стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК Украйни. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені цими актами, але за аналогію породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (Стаття 174 ГК України.)

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч.1 ст 626 ЦК України.)

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (Стаття 628 ЦК України)

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до стаття 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до стаття 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до стаття 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання.

Відповідно до ст..193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав умови Договору по оплаті за поставлений товар в повному обсязі, не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 151217,5 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу виграти, пов`язані зі сплатою держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 55 Конституції України, статтями 6,11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, Цивільного кодексу України, статтями 174, 179, 193,265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12,22, 33,43,47,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із Приватного Підприємства «Ріелті-Дизайн» (ЄДРПОУ 32762652, м.Харків, вул.Естакадна, б.1, ч-2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пересічанський маслоекстракційний завод.» (ЄДРПОУ 34392498, 62362, Харківська область, Дергачівський район, смт.Пересічне, вул.Центральна, 1) суму заборгованості у розміру 151217,5 (сто п’ятдесят одна тисяча двісті сімнадцять грн. 50 коп.), державне мито у сумі 1512,18 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя