Ухвала суду № 109213270, 22.02.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15140/22

1-кс/308/656/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представників власника майна адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження № 42022070000000227, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.10.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження № 42022070000000227, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.10.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В обґрунтування клопотання представник власника майна посилається на те, що 24.11.2022 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області задоволено клопотанням прокурора у вищевказаному кримінальному провадженні та накладено арешт на майно, зокрема транспортний засіб Iveco Magirus р.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та напівпричіп Schmitz SCS 24L-1362EB р.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник власника майна, вказує, що у кримінальному провадженні № 42022070000000227 від 31.10.2022, розпочатому за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України орган досудового розслідування здійснює досудове слідство щодо можливих протиправних дій посадових осіб Закарпатської митниці Держмитслужби, які можливо призвели тяжких наслідків у вигляді ненадходження до бюджету митних платежів. При цьому не зрозумілими є твердження про наявність якихось злочинних дій з боку посадових осіб митниці, так як вбачається зі змісту оспорюваної ухвали слідчого судді факт порушення митного законодавства був виявлений безпосередньо посадовими особами Закарпатської митниці та за вказаним фактом складено відповідний протокол про порушення митних правил. Разом з цим, вказує, що при накладенні арешту, не звернуто увагу на те, що порушення митного законодавства допущено або підприємством «KASKADARO LTD» або ТОВ «ВІНЗДОР ЕКСПРЕС», однак точно не ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , на транспортні засоби яких накладено арешт. Враховуючи викладене, транспортний засіб Iveco Magirus р.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп Schmitz SCS 24L-1362EB р.н.з. НОМЕР_2 жодним чином не може бути використаний як доказ для встановлення обставин зазначеного кримінального провадження, так як доведення таких обставин здійснюється на підставі документів, які оформлялися посадовими особами митниці, а тому вказані транспортні засоби як доказ не відповідають критерію належності, передбаченому ст. 85 КПК України. Окрім цього, представник власника майна зауважує, що транспортний засіб Iveco Magirus р.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп Schmitz SCS 24L-1362EB р.н.з. НОМЕР_2 не містить ознак, які б могли віднести їх до речових доказів у кримінальному провадженню № 42022070000000227 від 31.10.2022, оскільки вказані транспортні засоби не були знаряддям вчинення злочину, не зберегли на собі сліди злочину та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. В той же час вказаний транспортний засіб транспортний засіб Iveco Magirus р.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп Schmitz SCS 24L-1362EB р.н.з. НОМЕР_2 , зберігається на штраф майданчику, який знаходиться на відкритому просторі, через що на даний автомобіль впливають різні природні явища, які спричиняють пошкодження у вигляді корозійного стану, що завдає власнику значного збитку. На підставі наведеного, просить скасувати в частині арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2022 року по справі №308/15140/22, а саме: на майно, належне ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - транспортний засіб Iveco Magirus р.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп Schmitz SCS 24L1362ЕВ р.н.з. НОМЕР_2 .

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна підтримав та просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2022, в частині накладення арешту на транспортний засіб та причіп. Вказав про перешкоджання законній діяльності перевізника. Представник власника майна адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна підтримав, вказав, що таке майно не підпадає під визначення речового доказу за ст. 98 КПК України, даний злочин є службовим, власник майна не має відношення до майна, що перевозилось, підозра у провадженні нікому не оголошена.

Власник майна ОСОБА_4 підтримав позицію адвоката. Повідомив, що здійснює підприємницьку діяльність з 2000 року, ніколи не притягався до відповідальності, здійснює тільки перевезення завантаженого товару.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання.

Заслухавши думку представників власника майна, власника майна, прокурора, розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомостіпро якевнесено доЄдиного реєструдосудових розслідувань 31.10.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2022 клопотання задоволено. З метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт на: товари виявлені під час огляду вказаного транспортного засобу із причепом, р.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , всього- 19128 одиниць товарів; транспортний засіб Iveco Magirus р.н.з. НОМЕР_1 , на праві власності належить та зареєстрований за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; напівпричіп Schmitz SCS 24L-1362EB, р.н.з. НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Відповідно до ч. 3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р. для з`ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Слідчим суддею встановлено, що на даний час необхідність в арешті майна, а саме: на користування та розпорядження транспортним засобом Iveco Magirus р.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепу Schmitz SCS 24L-1362EB, р.н.з. НОМЕР_2 відпала.

Виходячи із вищезазначеного, враховуючи зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає клопотання про скасування арешту майна обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині скасування арешту у частині заборони користування та розпорядження вказаними транспортними засобами. Між тим наведені транспортні засоби залишаються речовими доказами у рамках даного кримінального провадженні, а отже арешт має бути залишений без змін в частині заборони відчуження.

Відповідно до ч.1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: зокрема у разі скасування арешту.

Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження № 42022070000000227, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.10.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України задовольнити частково.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2022 року (справа № 308/15140/22) на транспортний засіб Iveco Magirus р.н.з. НОМЕР_1 ; напівпричіп Schmitz SCS 24L-1362EB, р.н.з. НОМЕР_2 , а саме: у частині заборони користування та розпорядження вказаними транспортними засобами.

В задоволені решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2023 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1