Рішення № 10921124, 19.08.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.10           Справа № 8/65-10. За позовом: державного підприємства «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Суми

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТКТ»,

м. Охтирка

про стягнення 1712 грн. 94 коп.

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Москаленко Ю.Г.

від відповідача: не прибув

при секретарі судового засідання Григор‘євої О.І.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 1712 грн. 94 коп. заборгованості, яка виникла станом на 02.08.2010р., відповідно до договору на виробництво науково-технічної продукції (послуг) № 339 від 23.03.2009р., укладеного між сторонами, в тому числі: 1524 грн. – основного боргу та 188 грн. 94 коп. – пені, а також витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, доказів сплати заборгованості не подав, в судове засідання не з’явився, тому, відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2009р. між позивачем та відповідачем у справі було укладено договір № 339 від 23.03.2009р. на виконання проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо перенесення у натуру (на місцевість) меж земельної ділянки під розробку та обслуговування Журавненського родовища скляних пісків товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТКТ» із земель запасу, що знаходиться на території Чернеччинської сільської ради, Охтирського району, Сумської області.

Згідно із пп. 2.1 п. 2 зазначеного договору, загальна вартість робіт становить 1524 грн.

Відповідно до пп. 2.2 п. 2 договору на виробництво науково-технічної продукції (послуг) № 339 від 23.03.2009р., відповідач зобов'язувався здійснити авансовий платіж в розмірі 50% від договірної ціни, а пп. 2.3 п. 2 вказаного договору визначає, що відповідач здійснює остаточні платежі за виконані роботи протягом 3-х днів з моменту підписання акту уповноваженими представниками сторін, з урахуванням індексації ціни на момент оплати.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідач на дату розрахунку зобов'язувався сплатити суму боргу, але не сплатив, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

У відповідності до акту приймання-здачі науково-технічної продукції по договору № 339 від 23.03.2009р., оригінал якого було надано суду на огляд, а копію приєднано до матеріалів справи, відповідач отримав від позивача проектно-вишукувальні роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо перенесення у натуру (на місцевість) меж земельної ділянки під розробку та обслуговування Журавненського родовища скляних пісків товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТКТ» із земель запасу, що знаходиться на території Чернеччинської сільської ради, Охтирського району, Сумської області, зазначений акт підписано сторонами у справі та скріплено їх печатками, що свідчить про належне виконання умов договору на виробництво науково-технічної продукції (послуг) № 339 від 23.03.2009р., укладеного між сторонами у справі, з боку позивача.

Відповідно до поданих позивачем доказів, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані проектно-вишукувальні роботи відповідно до договору на виробництво науково-технічної продукції (послуг) № 339 від 23.03.2009р., станом на 02.08.2010р. складає 1524 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1524 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 188 грн. 94 коп. за порушення строків оплати виконаних проектно-вишукувальних робіт, відповідно до пп. 5.3. п. 5 договору на виробництво науково-технічної продукції (послуг) № 339 від 23.03.2009р., укладеного між сторонами у справі, який визначає, що у разі прострочення виконання зобов‘язання відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 188 грн. 94 коп., передбачені умовами зазначеного вище договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, тому позовні вимоги в зазначеній частині, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем не подано письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції щодо вимог позивача, а також не подано доказів сплати заборгованості.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТКТ» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Чапаєва, б. 2, код 34802433) на користь державного підприємства «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (40030, м. Суми, вул. Кірова, б. 25, код 00704126) 1524 грн. боргу, 188 грн. 94 коп. пені, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                     КІЯШКО В.І.

Суддя                                                                       Кіяшко Віктор Іванович