Рішення № 109209506, 27.02.2023, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1087/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766)

до відповідача Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області (35100, Рівненська обл., смт. Млинів, вул. Степана Бандери, 1, код ЄДРПОУ 04386338)

про відшкодування 24 272 грн 70 коп. витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів

без виклику учасників справи

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області про відшкодування 24 272 грн 70 коп. витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів за 2021 рік.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 Акціонерне товариство "Укртелеком" надало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Млинівської селищної територіальної громади на загальну суму 24 272 грн 70 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету. Однак, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вартість послуг не відшкодував.

Ухвалою від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1087/22. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд справи позивача та відповідача було повідомлено ухвалою від 26.12.2022, яка направлялась на адресу місцезнаходження позивача та відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позовній заяві, а саме м. Рівне, вул. Соборна, 271, 33024 та 35100, Рівненська обл., смт.Млинів, вул. Степана Бандери, 1 відповідно.

Дану ухвалу позивачем отримано 02.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 3301312325153. Відповідачем отримано дану ухвалу 04.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 3301312325145.

23 січня 2023 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

Як встановлено судом із поштової відмітки на конверті, відповідач 18.01.2023 направив до суду дану заяву по суті спору, тобто в межах процесуального строку, встановленого судом в ухвалі від 26.12.2022.

26 січня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

07 лютого 2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Правова позиція відповідача, викладена у відзиві

У відзиві відповідач зазначив, що підп. 17 п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 постановлено, серед іншого, ліквідувати Млинівський район.

Разом з тим, підп. 17 п. 1 цієї постанови у Рівненській області утворено Дубенський район (з адміністративним центром у м. Дубно) у складі територій, серед іншого, Млинівської селищної територіальної громади.

У розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 «про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» установлено, що Млинівська райдержадміністрація реорганізовується шляхом приєднання до Дубенської райдержадміністрації, тобто передбачене універсальне правонаступництво.

У справі № 918/636/21 позов про стягнення витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів у Млинівському районі за період 2020 року було пред`явлено Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Рівненська філія АТ "Укртелеком" до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Млинівської районної державної адміністрації. При цьому було задоволено позов.

Відповідач визнає, що йому від позивача надходили починаючи з червня 2021 року листи з актом звіряння розрахунків та розрахунками видатків пов`язаних з наданням пільг формах « 2-пільга», однак такі акти не підписувалися відповідачем.

Відповідач зазначає, що саме позивач має надати суду належні та допустимі докази, на підтвердження понесених витрат, внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) у сумі 24 272 грн 70 коп. з січня по червень 2021 року.

Розрахунок видатків за формою « 2-пільга», що надсилалися позивачем відповідачеві не могли бути взяті до уваги відповідачем з огляду на те, що нормативно-правовий акт, яким було затверджено форму даного документа був скасований 31.07.2020. З огляду на це отриманий розрахунок видатків не міг слугувати для відповідача достатнім доказом належного надання послуг на пільгових умовах у спірний період з січня по грудень 2021 року.

Відповідач звертає увагу, що ним не підписувалися акти звіряння за формою 3-тя пільга, розрахунків за надані послуги на пільгових умовах за період з червня по грудень 2021 року, які були додані до адресованих відповідачу листів, - оскільки такі листи надсилалися не відповідачу, а іншій юридичній особі.

Відповідач вказує, що ігнорував відповідні акти за формою 3-пільга, оскільки нормативно-правовий акт, яким було затверджено їхню форму втратив чинність ще 01.10.2019.

Відповідач акцентує увагу, що єдиним та допустимим доказом наявності пільг у певних категорій громадян, які мешкають на території Млинівської селищної територіальної громади за спірний період є безпосередньо відомості з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003. При цьому дані докази відсутні в матеріалах справи.

Відповідач визнає, що витрати на надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення Млинівської селищної територіальної громади Рівненської області дійсно могли бути відшкодовані за рахунок місцевого бюджету, однак у матеріалах справи відсутні відомості щодо осіб, які отримують такі пільги з відшкодування витрат на послуги зв`язку та дійсності перебування таких осіб у статусі пільговиків.

Відповідач звертає увагу на те, що кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема ст. 91 Бюджетного кодексу України.

Окрім того, відповідач просить суд врахувати при розгляді даної справи постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі № 640/21817/18 (справа щодо компенсації послуг наданих пільговим категоріям громадян за кошти місцевого бюджету), у якій норма ст. 91 Бюджетного Кодексу України трактується наступним чином: «Тобто якщо з місцевого бюджету будуть здійснюватись видатки на фінансування пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг, то орган місцевого самоврядування обов`язково має прийняти відповідне рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету на покриття гарантованих державою пільг з послуг зв`язку та інших пільг, до яких за певними категоріями відносяться й пільги з безкоштовного перевезення залізничним транспортом. Якщо органом місцевого самоврядування таке рішення не прийнято, підстав на укладання договору з ПАТ «Укрзалізниця» (її регіональними відділеннями) немає, як немає й підстав для виплати їй компенсації з місцевого бюджету. Органи місцевого самоврядування не зобов`язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Вони можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.»

Тобто, як вказує відповідач, органи місцевого самоврядування можуть робити видатки на відшкодування витрат послуг зв`язку пільговим категоріям громадян, однак виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.

Відшкодування витрат здійснюється селищною радою не в силу обов`язку, покладеного законом, а з власної ініціативи, оскільки селищна рада не є уповноваженим органом у розумінні Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117.

Відповідач звертає увагу на давній римський крилатий вислів гласить: «Est modus in rebus всьому є межа; все має свою міру» та зазначає, що в силу положень п. 20-4 ст. 91 Бюджетного Кодексу України межа зобов`язань Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області, у переліку видатків визначених даним пунктом, може становити обов`язок для органу місцевого самоврядування виключно в разі прийняти відповідного рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету.

Млинівська селищна рада Дубенського району Рівненської області може бути відповідачем у даних спірних правовідносинах лише у випадку укладення відповідного договору з оператором, шляхом взяття на себе договірних зобов`язань відшкодовувати пільги на телекомунікаційні послуги або ж у разі прийняття відповідного рішення на сесії ради (затвердження відповідної програми) та у випадку можливості здійснювати такі витрати з бюджету ОТГ. Тобто в даному випадку відшкодування витрат на послуги зв`язку є правом, а не обов`язком ради. Однак таке рішення Млинівською селищною радою Дубенського району Рівненської області не приймалося та відповідна програма про компенсацію витрат послуг зв`язку пільговим категоріям громадян з місцевого бюджету не приймалася.

Права позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач заперечує проти аргументів відповідача та вказує, що з 01.01.2021 було внесено зміни до Бюджетного кодексу України, відповідно до яких розмежовано склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (ст. 64) та складу доходів загального фонду районних бюджетів (ст. 64-1). В результаті таких змін територіальні громади отримали фінансову незалежність від районних бюджетів та перейшли на міжбюджетні відносини з державним бюджетом.

Саме представницький орган місцевого самоврядування (яким є відповідач) є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з оплати послуг зв`язку за рахунок коштів місцевого бюджету.

Зобов`язання позивача як оператора телекомунікаційних послуг та відповідача на здійснення заходів соціального захисту виникли з вимог законів України.

Саме у відповідача наявний обов`язок компенсувати надавачу телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг, оскільки розробка програми та погашення витрат на надання пільг на місцевому рівні входить до повноважень відповідача, як органу, на який покладено обов`язок фінансування видатків на пільг з оплати послуг зв`язку.

Управління соціального захисту населення районних адміністрацій є тими органами державної влади, які лише ведуть реєстр пільговиків, вносять у нього відповідні зміни, за необхідності, та із врахуванням вимог законодавства, можуть надавати відповідну інформацію із даного реєстру на запит органів місцевого самоврядування. Відтак, не лише позивач мав би бути зацікавленим у достовірності даних щодо пільговиків, але й відповідач зобов`язаний був звіряти надані Позивачем списки пільговиків задля уникнення надання (а в подальшому відшкодування з місцевого бюджету коштів) пільги тій особі, яка не має права на її отримання.

Доказів та/або посилання на докази та/або альтернативних розрахунків щодо суми заборгованості відповідачем не надано, а долучений до позовної заяви розрахунок останнім не спростовано.

Факт того, що саме до компетенції Млинівської селищної ради належать функції з виконання державних соціальних гарантій та соціального захисту населення, з оплати пільг послуг зв`язку, також підтверджується листом Управління соціального захисту населення Дубенської РДА №1845/01-15/22 від 15.11.2022.

Окрім того, позивач акцентує увагу на тому, що немає підстав для визнання документів форми « 2-пільга» та « 3- пільга» належними доказами та врахування правових позицій викладених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 по справі №917/1584/21. Адже позивач не долучав до позовної заяви такі докази як форми « 2-пільга» та « 3-пільга». Позовні вимоги ґрунтуються на Розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (помісячно), розрахунком заборгованості за 2021 рік, доказах направлення поіменних списків пільговиків (як поштою так і електронним повідомленням), зведених розрахунків видатків по категоріях пільг та актів звірок на адресу відповідача. Поіменні списки пільговиків детально і наочно демонструють хто, на якій підставі, за який період, та яку саме пільгу та на яку суму отримує пільговик від надавала послуг.

Правова позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач підтримує свої доводи, викладені у відзиві та звертає увагу, що Закон України від 20.12.2016 № 1789-УІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" доповнив п. 20-4 ч. 1 ст. 91 БК України, відповідно до якого до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються встановленим категоріям громадян.

Згадані у відзиві правові позиції Верховного Суду у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі № 640/21817/18 зовсім не вирвані з контексту, як це безпідставно та необачно зазначає представник позивача.

Так дійсно предметом розгляду справи були компенсації пільговим категоріям громадян пільгового проїзду, однак Верховний Суд у своїх висновках перелічує й інші види послуг, які відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не обов`язково мають здійснюватися. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України. В разі, якщо відповідна рада приймає таке рішення про компенсацію таких витрат пільговим категоріям громадян за наявності фінансової спроможності, то про таке має бути прийнято відповідне рішення.

На дані правові висновки Верховного Суду посилаються господарські суди в аналогічній категорії судових справ щодо звернень з позовами про компенсацію витрат зв`язку пільговим категоріям громадян. Зокрема судова справа № 911/1391/22.

Відповідач наголошує, що позивач проводить чітку тенденцію та намагається довести суду, що протягом 2021 року надсилав для звірення та підписання документи на підставі яких відповідач, на думку позивача, мав змогу перевірити дані по пільговим категорія громадян та підписати акти звіряння, тобто простіше кажучи взяти їх в роботу та опрацювання. Однак жодним чином не акцентує увагу на те, що форми таких документів вже втратили чинність, адже нормативно - правовий акт, що затверджував їхню форму скасований. Тоді постають два чіткі логічні запитання, а саме чи міг орган місцевого самоврядування підписати документи за встановленою формою, що втратила чинність і яким чином могла бути проведена звірка, якщо зазначені документи за період січень-травень 2021 року надсилалися зовсім іншій юридичній особі, а саме Млинівській районній державній адміністрації Рівненської області, що власне підтверджується доказами, які були надані Позивачем до позовної заяви.

Млинівська селищна рада Дубенського району Рівненської області не мала права використовувати в своїй роботі форми отриманих документів, адже нормативи о-правовий акт, що затверджував їхню форму був скасований. Тобто провести елементарну звірку в періоді 01.01.2021 - по 31.12.2021 та підписати акт відповідач не мав права за отриманими формами документами, адже це б могло мати зовсім інші юридичні наслідки за результатами перевірки Державної аудиторської служби України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

22 квітня 2021 року річними загальними зборами акціонерів товариства прийнято рішення про зміну найменування Товариства з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на Акціонерне товариство "Укртелеком". Вказані зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.04.2021.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги на виконання вимог Закону України від 18.11.2003 Про телекомунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Оскільки послуга зв`язку є предметом публічного договору позивач як постачальник послуги зв`язку, в силу ст. 633 Цивільного кодексу України, надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звертається.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Позивач є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. А згідно п. 89 Правил пільги надаються за умови та з дати подання повного переліку документів, які засвідчують право на їх отримання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги на послуги зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Забезпечення державних соціальних гарантій є обов`язковим як для органів місцевого самоврядування і державних органів, так і для підприємств і організацій незалежно від форми власності.

Фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг здійснюється за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, що передбачено ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», статтями 9-1 Бюджетного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», положеннями ст. 17 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», преамбули Закону України «Про охорону дитинства».

Спеціальною нормою законодавства щодо джерел фінансування для відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, є пп. 20 ст. 91 Бюджетного кодексу України, в якому зазначено, що видатки на пільги з послуг зв`язку належать до видатків місцевих бюджетів.

Згідно з ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування самостійно затверджують і виконують місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

В силу положень Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі ОТГ.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади представляють органи місцевого самоврядування, які здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, селищні ради.

Фінансування пільг з оплати послуг зв`язку за рахунок місцевих бюджетів передбачено, також, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.05.2018 № 688 «Про затвердження Типового переліку бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі «Соціальний захист та соціальне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, зокрема, беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсації громадянам із бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень та підлягають відшкодуванню.

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують відповідно до законодавства України надання пільг окремим категоріям громадян шляхом, зокрема, проведення видатків відповідно до цього Кодексу виключно із застосуванням Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

У перелічених вище законодавчих актах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян. Це - норми прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.7 Бюджетного кодексу України, одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності, відповідно до змісту якого Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

01 січня 2021 року внесено зміни до Бюджетного кодексу України, відповідно до яких розмежовано склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (ст.64) та складу доходів загального фонду районних бюджетів (ст.64-1).

В результаті таких змін територіальні громади отримали фінансову незалежність від районних бюджетів та перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.

Згідно з Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №333- адміністративно-територіальною одиницею базового рівня є громади.

Бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів.

Відповідно до принципу субсидіарності бюджетної системи України, розподіл видів видатків міждержавним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача (ст.7 Бюджетного кодексу України).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» адміністративним центром Млинівської ОТГ визначено смт. Млинів.

Відтак, представницьким органом Млинівської ОТГ є Млинівська селищна рада.

До адміністративно-територіальної реформи реалізація державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Млинівського району Рівненської області, забезпечувалася Управлінням соціального захисту населення Млинівської районної державної адміністрації, як структурним підрозділом районної держадміністрацій.

Підпунктом 17 п. З Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807-ІХ постановлено ліквідувати у Рівненській області, зокрема, Млинівський район.

Разом з тим, підп. 17 п. 1 цієї ж Постанови Верховної Ради України у Рівненській області утворено Дубенський район (з адміністративним центром у місті Дубно) у складі територій, серед іншого, Млинівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіку Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Щодо аргументів відповідача що у даній справі позов пред`явлено до неналежного відповідача, суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.09.2021 у справі № 918/636/21 за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненська філія АТ "Укртелеком" до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Млинівської районної державної адміністрації про стягнення 28 754 грн 35 коп. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28 754 грн 35 коп. витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів. При цьому позовні вимоги були обґрунтовані тим, що в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивач надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Млинівського району Рівненської області на загальну суму 50 253 грн 10 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету. Однак, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вартість послуг відшкодував частково у сумі 21 498 грн 75 коп., внаслідок чого у відповідача виник борг у розмірі 28 754 грн 35 коп.

Водночас суд зауважує, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, якою затверджено Положення про вказаний нижче реєстр, Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр) впроваджено з метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги.

Відповідно до п. 1 вказаного Положення Держателем Реєстру є Мінсоцполітики.

Згідно п. 3 Положення, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад/органи Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги, тощо.

Згідно з п. 4 Положення, уповноважені органи з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію" і "Про захист персональних даних мають право: надавати інформацію, яка міститься в Реєстрі, підприємствам та організаціям, що надають послуги, на запити та в межах їх компетенції, а також органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з метою надання пільг, передбачених законодавчими актами, пільговикам для здійснення ними своїх повноважень.

Тобто, управління соціального захисту населення районних адміністрацій є тими органами державної влади, які лише ведуть реєстр пільговиків, вносять у нього відповідні зміни, за необхідності, та із врахуванням вимог законодавства, можуть надавати відповідну інформацію із даного реєстру на запит органів місцевого самоврядування.

Водночас виходячи з системного аналізу положень Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» саме представницький орган місцевого самоврядування, яким є в даному випадку Млинівська селищна рада Дубенського району Рівненської області, є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з оплати послуг зв`язку громадянам Млинівської селищної територіальної громади за рахунок коштів місцевого бюджету.

Окрім того, суд враховує, що Управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації у листі № 1545/01-15/22 від 15.11.2022 роз`яснило Рівненській філії АТ «Укртелеком» про те, що в Управління відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та бюджетного законодавства відсутні повноваження розпорядника бюджетних коштів на відшкодування пільг послуг зв`язку. Також Управління роз`яснило, що у зв`язку із завершенням процесу децентралізації в Україні саме територіальна громада має забезпечити збереження та недопущення зменшення соціальних гарантій жителям своєї громади.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме до компетенції Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області як розпорядника бюджетних коштів, а не до компетенції Управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації як розпорядника реєстру, належать функції з відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів Млинівської селищної територіальної громади у 2021 році.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на безпідставність його посилання у відзиві на постанову Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 «Порядок використання коштів, передбачених в державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям громадян», оскільки дана постанова не стосується виплати пільг.

Відповідно до Порядку надання пільг на оплату житлово- комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату ( житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» визначено, що головним розпорядником коштів,передбачених у державному бюджеті для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердогота рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики, а розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є структурні підрозділи з і питань соціального захисту населення районних держадміністрацій.

Тобто, з 01.05.2019 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій проводять виплату пільг на оплату житлово- комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива скрапленого газу лише у грошовій формі.

Видатки на пільги з послуг зв`язку віднесено до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 20.12.2016 № 1789-VIII доповнено ч. 1 ст. 91 пунктом 20-4 та виключено із переліку субвенцію на пільги з оплати послуг зв`язку.

Пунктом 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Тобто, Млинівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування для забезпечення збереження соціальних гарантій жителям своєї територіальної громади (а саме пільги з оплати послуг зв`язку) може отримувати від управління соціального захисту населення інформацію з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, для проведення відшкодування витрат пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення Млинівської територіальної громади.

Крім того, суд зазначає, що згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

З урахуванням наведених приписів Закону України "Про місцеві державні адміністрації", суд дійшов висновку, що також районна державна адміністрація не може здійснювати видатки з місцевого бюджету, оскільки є органом виконавчої влади та розпорядником коштів державного бюджету нижчого (районного) рівня, при цьому, відповідно до бюджетної політики Держави принципом самостійності бюджетної системи України є те, що Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.

З огляду на викладене у сукупності належним відповідачем у даній справі є Млинівська селищна рада Дубенського району Рівненської області.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати як на підставі договорів (правочинів), так і безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна із сторін (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання позивача, як оператора телекомунікаційних послуг та відповідача на здійснення заходів соціального захисту населення, виникли на підставі вимог закону.

Згідно ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16, від.15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

У справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини 20.01.2012 прийняв остаточне рішення, у висновках якого зазначено: .... державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див, зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia).

У діях відповідача прослідковується однобічне, власне і на свою користь трактування норм Бюджетного кодексу України, як наслідок - ухилення від виконання обов`язку по відшкодуванню витрат позивача на реалізацію законів України у сфері соціального захисту населення.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 позивач надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям Млинівської селищної територіальної громади з урахуванням пільг, встановлених законодавством, розмір яких підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період січень-квітень 2021(том 1, а с. 9), травень 2021 (том 1, а с. 10), червень 2021 (том 1, а с. 11), липень 2021 (том 1,а.с.12), серпень 2021 (том 1,а.с. 13), вересень 2021 (том 1,а.с. 14), жовтень 2021 (том 1,а.с. 15), листопад 2021 (том 1,а.с. 16), грудень 2021 (том 1,а.с. 17).

Споживачі отримували рахунки для оплати за тарифами за мінусом пільги, а різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у Розрахунках та скеровувалась відповідачу.

Докази направлення наявні в матеріалах справи, а саме: на поштову адресу (том 1, а.с. 30-38) та на електронну пошту поіменні списки пільговиків (том 1, а.с 40-44).

Відповідачу направлялися розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг у 2021 році, позаяк із матеріалів справи вбачається, що відповідачу направлялися листи № 05_461000/Р від 05.06.2021, № 06_461000Р від 05.07.2021, № 07_461000/Р від 05.08.2021, № 08_461000/Р від 06.09.2021, № 09_461000/Р від 06.10.2021, № 10_461000/Р від 06.11.2021, № 11_461000/Р від 06.12.2021, № 12_461000/Р від 06.01.2022, разом із актами звіряння розрахунків. Однак дані листи залишись без реагування, а акти залишилися не підписаними.

25 листопада 2022 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 459/20, у якій просив відшкодувати витрати на надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам, зареєстрованим на території смт. Млинів у 2021 році на загальну суму 24 272 грн 70 коп. Направлення означеної претензії підтверджується фіскальним чеком від 25.11.2022.

Суд враховує, що розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг за січень-травень 2021 року направлялися на адресу Управління праці та соціального захисту населення Дубенської РДА, однак звертає увагу, що зобов`язання відповідача з відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг у 2021 році виникли в силу закону, відтак відповідач зобов`язаний був сам як орган місцевого самоврядування для забезпечення збереження соціальних гарантій жителям своєї територіальної громади (а саме пільги з оплати послуг зв`язку) отримувати інформацію щодо кількості осіб, які мають право на пільги, а також звіряти із позивачем інформацію. Зокрема, відповідач міг ініціювати питання про отримання від управління соціального захисту населення інформацію з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, для проведення відшкодування витрат пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення Млинівської територіальної громади.

У відзиві відповідач зауважує, що списки абонентів за формою 2-пільга та акти звіряння за формою 3-пільга направлялись позивачем на адресу відповідача після втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (втратила чинність - 01.01.2020).

Щодо даного зауваження відповідача, суд зазначає, що до 31.07.2020 була чинною та діяла форма 2-пільга - Розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за № 1172/14439), яким передбачено обов`язок підприємств та організацій, що надають послуги, щодо формування та надання до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів ПВБ або ТХТ-формату.

Судом встановлено, що позивач щомісячно починаючи з червня 2021 року до грудня 2021 року у письмовій та в електронній формах направляв відповідачу Розрахунки видатків за формою №2-пільга у форматі DBF-файлів, який затверджений наказом Мінпраці № 535 від 04.10.2017 та створений з метою забезпечення надання підприємствами- надавачами послуг на електронних носіях інформації щодо наданих пільг окремим категоріям громадян та автоматизованої перевірки інформації, наданої підприємствами, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги.

Водночас відповідач зобов`язаний був проводити автоматичне звіряння інформації, зазначеної у розрахунках в електронному форматі, отриманої від позивача щодо вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян у звітному місяці.

Також зобов`язаний був щомісяця за результатами такого автоматичного звіряння, направляти електронною поштою Звіти звіряння інформації позивачеві для відпрацювання розбіжностей та їх подальшого врахування при складанні розрахунків за наступний місяць.

Суд констатує, що Розрахунки за формою № 2-га пільга приймалися відповідачем та не оспорювалися ним, оскільки Звіту звіряння інформації за вказані періоди відповідач позивачеві не направляв, відповідно ці періоди за відсутності заперечень відповідача обраховані виходячи із наявної у позивача інформації про пільговиків.

Щодо періоду січень-травень 2021 року, суд враховує, що для відповідача разом із претензією № 459/20 від 25.11.2022 було направлено розрахунок заборгованості за 2021 рік, однак відповідач у свою чергу не надав відповіді на претензію, Звіту звіряння інформації за 2021 рік відповідач позивачеві не направляв, відповідно ці періоди (січень-грудень 2021 року) за відсутності заперечень відповідача обраховані виходячи із наявної у позивача інформації про пільговиків.

Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

З огляду на викладене, а саме те, що як вбачається із матеріалів справи, відповідач не направляв щомісяця позивачеві у 2021 році Звіти звіряння інформації по пільговим категоріям громадян, а відтак у позивача була відсутня можливість відпрацювання надісланої інформації для врахування її у наступних розрахункових періодах, - у суду відсутні підстави для визнання недопустимими доказами Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг.

Суд підкреслює, що долучені до матеріалів справи позивачем Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг підписані посадовими особами позивача, є належними та допустимими доказами на підтвердження надання соціальних послуг, компенсація вартості яких є предметом даного спору, оскільки такі містять інформацію про обсяг наданих позивачем послуг на пільгових умовах, з огляду на що не має значення, що наказ урядового органу, яким така форма ("2-пільга") запроваджувалася як обов`язкова, скасований.

Суд констатує той факт, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього.

Як наслідок, уповноважений на те державою орган відповідач як розпорядник бюджетних коштів - в силу закону, зобов`язаний ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Як встановлено судом, між сторонам відсутній договір про відшкодування означених витрат. Відтак позивачем в період починаючи з 01.01.2021 до 31.12.2021 надано було телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення Млинівської селищної територіальної громади з урахуванням пільг, встановлених законодавством, а не Договором.

Тобто, споживачі отримували рахунки для оплати за тарифами за мінусом пільги, а різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у Розрахунках видатків та зведених розрахунках та скеровувалась відповідачу.

Тому, безперечно, відповідач зобов`язаний був звіряти надані позивачем списки пільговиків задля уникнення надання пільги тій особі, яка не має права на її отримання.

При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство України взагалі не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 сума нарахованої компенсації за надання послуг зв`язку пільговим категорія населення становить:

-січень-квітень 2021 року: 8 671 грн 66 коп.;

-травень 2021 року 2 122 грн 38 коп.;

-червень 2021 року 2 061 грн 97 коп.;

-липень 2021 року 2 164 грн 88 коп.;

-серпень 2021 року 2 113 грн 81 коп.;

-вересень 2021 року 2 046 грн 20 коп.;

-жовтень 2021 року 1 930 грн 42 коп.;

-листопад 2021 року 1 634 грн 02 коп.;

-грудень 2021 року 1 527 грн 36 коп.

Всього нараховано 24 272 грн 70 коп.

Станом на день подачі позовної заяви залишилися невідшкодованими витрати за надані у 2021 році телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в сумі 24 272 грн 70 коп.

Непідписання відповідачем актів звіряння розрахунків, не може бути підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов`язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями населення послуг.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Суд зауважує, що за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 зобов`язання сторін у даній справі виникали безпосередньо із Законів України і не залежали від їх бажання або як помилково вважає відповідач не залежали від укладення договору з оператором чи від прийняття відповідного рішення на сесії ради (затвердження відповідної програми) та у випадку можливості здійснювати такі витрати з бюджету ОТГ. Тобто у даному випадку відшкодування витрат є обов`язком, а не правом відповідача, як безпідставно вважає останній.

Варто зазначити, що АТ "Укртелеком" як оператор телекомунікацій надає послуги зв`язку споживачам на підставі публічного договору, тому між сторонами склались правовідносини щодо надання послуг зв`язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі у 2021 році.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися обов`язки, щодо надання пільговим категоріям громадян телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Суд підкреслює, що оператор телекомунікацій зобов`язаний за змістом законодавчих приписів у сфері державних соціальних стандартів і гарантій, надавати окремим категоріям громадян пільги з послуг зв`язку. Позивач виконав свої зобов`язання, яким кореспондується обов`язок відповідача відшкодувати такі пільги. Поряд з цим, суд зазначає, що зобов`язання відповідача щодо відшкодування витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, що проживають на його території виникли безпосередньо із закону, а відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, відсутність Договору між ним та оператором чи відсутність рішення органу місцевого самоврядування з даного приводу не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, а також Договору.

Зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов висновку, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача 24 272 грн 70 коп. витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Решта доводів відповідача до уваги судом не приймаються як безпідставні, з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011 у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), аналіз якої свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, відповідно судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 8316 від 14.12.2022 покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Укртелеком" до Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області про відшкодування 24 272 грн 70 коп. витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.

2. Стягнути з Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області (35100, Рівненська обл., смт. Млинів, вул. Степана Бандери, 1, код ЄДРПОУ 04386338) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 24 272 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн 70 коп. витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано "27" лютого 2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич