Ухвала суду № 109208774, 13.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.02.2023Справа № 910/8979/21За заявою Міністерства юстиції України

про встановлення способу виконання рішення

у справі

за позовом Київської міської ради

до Міністерства юстиції України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання

УСТАНОВИВ:

Київська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач) про витребування нежитлового приміщення № 1, 2, 3 (літ. А) загальною площею 3 351,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 11.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 по справі №910/8979/21 позов задоволено. Витребувано нежитлове приміщення № 1,2,3 (літ. А) загальною площею 3 351,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, будинок 11 з чужого незаконного володіння Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141). Стягнуто з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) 48 019 (сорок вісім тисяч дев`ятнадцять) грн. 35 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 рішення місцевого господарського суду від 04.11.2021 було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.10.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі № 910/8979/21 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у цій справі залишено в силі.

18.08.2022 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 видано накази.

01.11.2022 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року, яке залишено без змін постановою Касаційного господарського суду від 25.10.2022 року, видано накази.

09.01.2023 через відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Міністерства юстиції України надійшла заява про встановлення способу виконання рішення судів у справі №910/8979/21 та відстрочення виконання рішення суду до дати розгляду заяви.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з відпусткою судді Стасюка С.В. вказану заяву передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 розгляд заяви Міністерства юстиції України про встановлення способу виконання рішення судів у справі №910/8979/21 та відстрочення виконання рішення суду до дати розгляду заяви призначено на 13.02.2023.

13.02.2023 через відділ діловодства суду від Київської міської ради надійшли пояснення щодо заяви про встановлення способу виконання рішення суду.

В судове засідання 13.02.2023 з`явилися представники сторін та третьої особи-2. Третя особа-1 у судове засідання 13.02.2023 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Розглянувши заяву відповідача про встановлення способу виконання рішення судів у справі №910/8979/21, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, суд дійшов висновку про залишення вказаної заяви без задоволення, з огляду на таке.

В обґрунтування заяви про встановлення способу виконання рішення судів у справі № 910/8979/21 відповідач зазначає, що оскільки позивачем під час розгляду справи заявлено про відсутність наміру щодо зобов`язання відповідача повернути спірне нерухоме майно, а тому, на думку Міністерства юстиції України, для уникнення неправильного виконання рішення суду існує об`єктивна потреба у встановленні способу виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/8979/21, позов задоволено. Витребувано нежитлове приміщення № 1,2,3 (літ. А) загальною площею 3 351,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, будинок 11 з чужого незаконного володіння Міністерства юстиції України на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Київської міської ради 48 019,35 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення суду Господарським судом міста Києва 01.11.2022 видано відповідні накази.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частин 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз наведених положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України дозволяє суду дійти висновку, що встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду можлива лише за заявою стягувача чи виконавця.

При цьому, відповідно до наказу Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 № 910/8979/21 заявник - Міністерство юстиції України є боржником, а тому не може вважатись належним суб`єктом звернення із заявою про встановлення способу виконання рішення суду, що, за переконанням суду, є підставою для залишення без задоволення вказаної заяви.

Керуючись, статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

УХВАЛИВ:

Заяву Міністерства юстиції України про встановлення способу виконання рішення судів у справі №910/8979/21 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня з дня складання повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 27.02.2023.

Суддя Т.Ю. Трофименко