Рішення № 109207416, 27.02.2023, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/556/23 провадження №2-о/489/40/23

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

при секретарі судового засіданні Ткаченко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Інгульський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), про встановлення факту смерті,

встановив:

У лютому 2023 року заявник звернувся до суду з заявою в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15:00 год., місце смерті: АДРЕСА_1 .

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що він є онуком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті ОСОБА_2 проживав на тимчасово окупованій території України за адресою: АДРЕСА_1 . Причина смерті - хронічна легенева недостатність, яка стала наслідком емфіземи легень.

10.02.2023 він звернувся до Інгульського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) з приводу отримання свідоцтва паро смерть, проте йому було відмовлено з підстав відсутності оригіналу медичної довідки про смерть ОСОБА_2 . Отримати оригінал такої довідки не має можливості, так як вона знаходиться на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту смерті необхідне для вступу в спадщину.

У судове засідання заявник та представник заінтересованої особи не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Заявник надала до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив вимоги заяви задовольнити.

Заінтересована особа про причину неявки свого представника в судове засіданні не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням приписів статті 317 ЦПК України про невідкладність розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе проводити її розгляд за відсутності усіх учасників.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини, приходить до наступного.

Відповідно до статей 315, 317 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України передбачені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхнім представником до суду за межами такої території.

Судом встановлено, що згідно копії паспорту серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно відмітки в паспорті місце його проживання було зареєстроване: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про смерть №15 від 08.02.2023, виданої Горностаївською центральною лікарнею, діючої на тимчасово окупованій території України, причина смерті: хронічна легенева недостатність, емфіземи легень.

Згідно паспортних даних заявника ОСОБА_1 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Антонівка Горностаївського району Херсонської області

Факт родинних відносин між заявником та померлим ОСОБА_2 , якому ОСОБА_1 є онуком, підтверджується: копією свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_2 ; копією свідоцтва про одруження його матері ОСОБА_3 , яка після одруження змінила своє прізвище на ОСОБА_3 (свідоцтво серії НОМЕР_3 ); копією свідоцтва про народження матері заявника ОСОБА_3 , батьком якої записано ОСОБА_2 (свідоцтво серії НОМЕР_4 ).

Як вказує заявник, встановлення факту смерті ОСОБА_2 йому необхідно для вступу в спадкові права.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, Горностаївська селищна територіальна громада Каховського району Херсонської області перебуває в тимчасовій окупації з 24.02.2022.

Згідно зі статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до статті 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Таким чином, місце смерті ОСОБА_2 на дату смерті було тимчасово окупованою територією України.

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (частина друга статті першої, четвертої Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до положень частини другої статті 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. Згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Також, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila § cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку»", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, медичними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

За викладених обставин надану заявником довідку про смерть, з врахуванням наведеної вище практики ЄСПЛ, як виняток, приймаються судом до уваги під час розгляду даної справи як така, що підтверджує факт смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Суд враховує, що проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 не вбачається за можливе в будь-якому органі реєстрації актів цивільного стану на території, підконтрольній українській владі, оскільки відсутній належний документ, який відповідно до законодавства, підтверджує факт її смерті.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті ОСОБА_2 в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом реєстрації актів цивільного стану.

З урахуванням вищевикладеного, з метою захисту прав заявника, суд вважає заяву про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України такою, що підлягає задоволенню, оскільки лише такий спосіб забезпечити можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть особи, видане державним органом України.

Згідно пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України,

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Антонівка Каховського району Херсонської області, що відноситься до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа: Інгульський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ 20917634, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр.Миру,46/1.

Повний текст судового рішення складено 27.02.2023.

Суддя І.В.Коваленко