Рішення № 109206605, 24.02.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3276/22

2/760/631/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства »Київський метрополітен» про визнання протиправним та скасування наказів про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити заробітну плату, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом і просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача № 223-ТЧ-1/К від 07 лютого 2022 року про відсторонення його від роботи та поновити його на роботі;

- зобов`язати відповідача виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконно відсторонення.

Посилається в позові на те, що з 05 січня 2018 року працює слюсарем по ремонту третього розряду дільниці пневматичного і кузовного устаткування рухомого складу КП» Киїївський метрополітен» СП « Електродепо`Дарниця».

07 лютого 2022 року йому було вручено наказ про відсторонення з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої COVID-19.

Вважає наказ незаконним наступних підстав.

Ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції не передбаченого його такого обов`язку, а також права відповідача відсторонювати його від роботи.

З урахуванням цього, норм національного та європейського законодавства, вважає дії роботодавця незаконними і просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 14 лютого 2022 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 14 листопада 2022 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

19 грудня 2022 року до суду надій відзив відповідача , яким останній проти позову заперечує.

Посилається на те,що 04 жовтня 2021 року Міністерством охорони здоров`я України виданий наказ № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 07 жовтня 2021 року № 1306/36928.

Пунктом 9 наказу передбачено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, підлягають працівники комунальних підприємств, установ і організацій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096, з 08 листопада керівники державних органів (державної служби), підприємств, установ та організацій повинні були забезпечити відсторонення від роботи працівників, щодо яких визначена обов`язковість профілактичних щеплень, і які відмовились або ухиляються від їх проведення.

12 листопада 2021 року на виконання доручення Київської міської державної адміністрації від 11 листопада 2021 року, службою охорони праці КП «Київський метрополітен» до працівників підприємства, в тому числі і позивача, було доведено інформацію щодо внесення працівників метрополітену до Переліку осіб, які підлягають обов`язковому профілактичному щепленню.

З зазначеним листом позивач був ознайомлений 15 листопада 2021 року.

17 січня 2022 року КП «Київський метрополітен» виданий наказ № 10-Н «Про організаційні заходи», підпунктом 1.1. пункту 1 якого наказано керівникам структурних підрозділів підприємства у термін до 20 січня 2022 року визначити працівників, які, відповідно до наказу МОЗ підпадають під категорію осіб, що підлягають обов`язковому щепленню, або не мають одного з документів, виданих закладами охорони здоров`я: довідка з медичним висновком щодо наявності протипоказань до вакцинації, довідка або СОVID-19- сертифіката про одужання.

Підпунктом 1.4. пункту 1 наказу передбачено керівникам структурних підрозділів підприємства з 01 лютого 2022 року до закінчення дії карантину або до усунення причини відсторонення, відсторонити від роботи працівників, які підпадають під категорію осіб, що підлягають обов`язковому щепленню або не мають одного з документів, виданих закладами охорони здоров`я.

Пунктом 2 наказу передбачено, що на час відсторонення від роботи оплата праці працівників здійснюється з урахуванням частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Судом встановлено, що наказ був доведений до відома позивача в телефонному режимі в зв`язку з перебуванням у відпустці.

В зв`язку з відмовою від щеплення та відсутності протипоказань наказом від 07 лютого 2022 року № 223-ТЧ- 1/К позивач був відсторонений від роботи.

24 лютого 2022 року КП «Київський метрополітен» видав наказ №53-Н «Про відміну наказу від 17 січня 2022 року № 10-Н» .

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядишюмної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року, № 83; 7) органів місцевого самоврядування; 8) закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності; 9) комунальних підприємств, установ, організацій.

Відповідно до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону УкраїниПро захист населення від інфекційних хворобта частини третьої статті 5 Закону УкраїниПро державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону УкраїниПро оплату праціта частини третьої статті 5 Закону УкраїниПро державну службу; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

В ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вказано, що перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким є Міністерство охорони здоров`я України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» було затверджено Календар профілактичних щеплень в Україні, Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

В той же час, даний наказ не регулює правовідносини, що виникли у сфері профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, оскільки стосується лише щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, про що чітко вказано у п. 1 цього Календаря профілактичних щеплень в Україні.

У п. 2 цього Календаря вказано, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Відтак, спеціальним, підзаконним нормативним актом для спірних правовідносин, який виданий у межах компетенції Міністерством охорони здоров`я України, є не наказ Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153.

В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію, навіть якщо щеплення обов`язкове змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За змістом ч.2 даної статті держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта вказаної статті).

Згідно з ч.1 ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Поняття «законодавства» визначено рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Пунктом 8 Положення визначено, що накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові в справі №130/3548/21 від 14 грудня 2022 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, зауважує,що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України та інших нормативних актів.

Відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

З урахуванням цього, суд вважає, що відсторонення позивача від роботи відповідає вимогам закону.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно наметі законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Європейський суд з прав людини в пункті 266 рішення від 08.04.2021року в справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13)» зазначив, що

оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії.

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

В пункті 272 рішення ЄСПЛ справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» Суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

З урахуванням цього суд вважає, що наказом про відсторонення позивача від роботи його права порушені не були, а обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Крім того, суд також зважає на те, що відсторонення від роботи не є звільненням з роботи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №130/3548/21 від 14 грудня 2022 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Що стосується стягнення заробітної плати за час відсторонення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата -це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Так як під час відсторонення, правомірність якого встановлена судом, працівник тимчасово не виконує роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

З урахуванням цього вимоги позивача в цій частині також є безпідставними.

З огляду на викладене вище, суд проходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 46, 94 КЗпП України, Законом України « Про оплату праці», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 48, 51, 76 - 82, 95, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства »Київський метрополітен» про визнання протиправним та скасування наказів про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити заробітну плату відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.А. Шереметьєва