Ухвала суду № 109206514, 09.02.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3528/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2023 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (попередня назва - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування») про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ПрАТ «СК «АХА Страхування»: 1) суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування автотранспортних засобів від 22 травня 2014 року в розмірі 202 707,84 грн.; 2) моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою від 30.03.2015 р. (суддею Трегубенко Л.О.) відкрито провадження за вищевказаним позовом.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18.09.2015 року вищевказаний позов задоволено частково.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 10.02.2016 року вищевказане рішення районного суду залишено без змін, а апеляційна скарга представника відповідача - відхилена.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.10.2016 року була задоволена касаційна скарга представника відповідача, скасовані рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 10.02.2016 року з направленням справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу справ від 20.10.2016 р. вищевказану справу передано в провадження судді Декаленко В.С.

В лютому 2017 р. позивач зменшив свої вимоги та просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування автотранспортних засобів від 22 травня 2014 року в розмірі 98 850,72 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 29.05.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ст.207 ч.1 п.3 ЦПК України (2003 р.) залишено без розгляду в зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання.

03.10.2017 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва вищевказана ухвалу о районного суду скасовано за апеляційною скаргою позивача та справу направлено для розгляду до суду першої інстанції.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.10.2017 р. дана справа розподілена на суддю Супрун Г.Б.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.11.2018 р. дана справа розподілена на суддю Войтенко Т.В.

Ухвалою від 26.11.2018 р. вищевказана справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача поданий відзив, в якому сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.11.2019 р. вищевказана справа передана для розгляду судді Ларіоновій Н.М.

В серпні 2020 р. представником відповідача подано клопотання про зміну назви відповідача з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на ПрАТ «Страхова компанія «АРКС».

Представником відповідача були подані письмові пояснення відзив, в якому ПрАТ «СК «АРКС» просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою від 25.02.2021 р. було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Каченюка О.І. та по справі призначена судово-автотоварознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України, із зупиненням провадження у справі.

26.09.2022 р. провадження у справі поновлено в зв`язку із надходженням клопотання експерта та поверненням матеріалів справи.

В судове засідання позивач та/або його представник позивача повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи без їх участі не подавали.

Представник відповідача, будучи у встановленому порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку із неможливістю прибути до суду через зайнятість в іншому процесі.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням статі 223 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з таким самим позовом (частина 2 статті 257 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Відповідно до ст.2 ч.1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №310/12817/13 від 22 травня 2019 року, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його представник, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку смс-повідомлення та про доставку електронного листа на номера телефонів та електронну пошту, зазначені ними в матеріалах справи (том 3 арк.спр.173-175), через відсутність бюджетного фінансування на відправку поштової кореспонденції засобами поштового зв`язку судову повістку на 09.02.2023 р. неможливо було відправити), в судове засідання, призначене на 23.11.2022 р., не з`явились, про причини неявки су не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подали. В зв`язку з чим, враховуючи першу неявку сторони позивача, на підставі ст.223 ч.2 ЦПК України, суд відклав судовий розгляд на 09.02.2023 р.

В судове засідання, призначене на 09.02.2023 р., позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку смс-повідомлення та про доставку електронного листа на номера телефонів та електронну пошту, зазначені ними в матеріалах справи (том 3 арк.спр.197-199), при цьому через відсутність бюджетного фінансування на відправку поштової кореспонденції засобами поштового зв`язку судову повістку на 09.02.2023 р. неможливо було відправити, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляду справи за відсутності позивача не подано.

Відповідно до ст.130 ч.5 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Більш того, інформація про дату та час судового засідання є відкритою для учасника справи та міститься на офіційному сайті судової влади в мережі Інтернет.

Отже, позивач, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 09.02.2023 р., не з`явився, що є повторністю (тобто двічі поспіль), заяву про розгляд справи за відсутності позивача не подавав.

При цьому, в умовах зверхнадмірного навантаження на районний суд та очікуваннями учасниками справ судових засідань по 3-5 місяців, сторона позивача, яка є найбільш зацікавленою в розгляді справи, жодного разу після поновлення провадження не з`являлася в судові засідання, рухом справи не цікавилась, заяв про участь в режимі відеоконференції не подавалось.

При цьому, в призначені дати судового засідання, які відбувались вже під час введення в країні воєнного стану) районний суд працював в штатному режимі та здійснював розгляд всіх справ, зокрема і цивільних.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21.

Отже, підстави для ще одного відкладення судового розгляду відсутні, а тому суд не вважає за необхідне відкладати розгляд справи за клопотанням представника відповідача, оскільки має місце повторна неявка сторони позивача в судове засідання, що зумовлює вирішення питання про залишення позову без розгляду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, обставини, які експерт просив вирішити у своєму клопотанні, підлягали з`ясуванню у учасників справи саме в судовому засіданні, при цьому судова експертиза була призначена за клопотанням саме сторони позивача.

Від судового експерта Київського НДЕКЦ МВС України, якому було доручено проведення експертизи, надійшло до суду повідомлення про неможливість проведення експертизи, оскільки не було виконано клопотання експерта.

Отже, нез`явлення позивача в судове засідання, з урахуванням категорії справи та встановлення обставин, для з`ясування яких призначалась експертиза, перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.43 ч.2 п.2 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ст.44 ч.1 ЦПК України позивач, як учасник судового процесу, повинен добросовісно користуватись процесуальними правами та не зловживати ними.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності та його нез`явлення, з урахуванням неможливості проведення експертизи, яка призначалась судом за клопотанням саме сторони позивача, перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку, що вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку. А відтак, позивач не позбавлений доступу до правосуддя та має право повторно звернутись до суду в установленому законом порядку з таким же самим позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257 ч.1 п.3, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (попередня назва - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування») про стягнення страхового відшкодування - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.