Рішення № 109206462, 07.02.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 201/12097/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,

представника відповідача Штронда А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що рішенням суду за ним визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на грошовий вклад АТ «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за договором № SАМDN 25000734277419 від 2.04.2013р. у розмірі 16 097, 22 дол. США та відсотків 7 264, 60 дол. США, проте відповідач вказані кошти не повертає.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначив, що внаслідок укладання між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ ФК «ФІНІЛОН» Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014р та переведення боргу за зобов`язаннями Банку щодо виплати коштів за договорами банківських вкладів, які є предметом у даній справі, АТ КБ ПРИВАТБАНК на цей час не несе зобов`язань за такими договорами, а ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» є Новим боржником за даними банківських вкладів.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Процесуальні дії

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2019 року справу передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року у справі № 201/8704/19 визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на грошовий вклад АТ «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за договором № SАМDN 25000734277419 від 2.04.2013р. у розмірі 16 097, 22 дол.США та відсотків 7 264,60 дол.США, після померлого ОСОБА_2 . Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 вклад 16 097, 22 дол.США та відсотки 7 264, 60 дол.США.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 201/8704/19 рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року змінено, виключено з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду висновки щодо вирішення питання про стягнення із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 вкладу 16 097, 22 доларів США та 7 264, 60 доларів США відсотків. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вказаними рішеннями суду встановлено, що 02 квітня 2013 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір №SАМDN25000734277419 (Вклад «Стандарт на 12 міс.»), згідно із яким банк зобов`язався нараховувати проценти в розмірі 9,75% річних.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (SUK v. UKRAINE, № 10972/05, § 22, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року).

Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Протоколу №1 і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ, від 2 липня 2002 року).

Тлумачення частини третьої статті 1060 ЦК України свідчить, що банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за вкладом із спливом строку, який встановлений у договорі банківського строкового вкладу.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20) зазначено, що: «в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок, що «після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. Однак при вирішенні спору судами не враховано, що виплата передбачених пунктом 1 договорів та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дій договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються. Після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються»;

У частині другій статті 1070 ЦК України визначено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Стороною відповідача не надано суду доказів розірвання договорів банківських вкладів та взагалі будь-яких доводів з цього приводу, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми вкладу та процентів за договором.

Щодо доводів АТ КБ «ПриватБанк» про переведення боргу за депозитними договорами на ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору від 17 листопада 2014 року та щодо установленої судами нікчемності цього договору

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21) зазначено, що доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитор надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655св21) та від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).

Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

За змістом статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових:

по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання;

по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками.

У справі, що вирішується судом відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить про те, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржником не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

Таким чином договір про переведення боргу між новим та первісним боржником не породив правових наслідків для кредитора - позивача, тобто не відбулося переведення боргу, а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570) про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором № SAMDN 25000734277419 від 02 квітня 2013 року у розмірі 16 097, 22 дол. США та відсотки у розмірі 7 264, 60 дол. США.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2023 року.

Суддя С. В. Вовк