Ухвала суду № 109201999, 24.02.2023, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

24.02.2023

227/209/23

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2023 року м. Добропілля

Слідчий суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 ,за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля клопотання

прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Гаївка, Кіровоградського району, Кіровоградської області, раніше не судимого, який зареєстрований та у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,

В с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, в якому просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 42022052100001156 від 07.09.2022 за ч. 4 ст. 402 КК України строком на 60 діб без визначення розміру застави, з утриманням його на гауптвахті Військової служби правопорядку. У разі обрання альтернативного виду запобіжного заходу обвинуваченому просив з урахуванням майнового становища останнього, зокрема рівня матеріального забезпечення військовослужбовці, тяжкості кримінального правопорушення, визначити заставу у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов`язків, зазначених в клопотанні.

В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні вказаного злочину. Досудове розслідування у справі закінчено і обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 за ч.2 ст.402 КК України направлено до суду. Ухвалою суду в рамках даного кримінального провадження призначеного підготовче засідання на 21.03.2023 року. Строк тримання під вартою ОСОБА_5 за ухвалою слідчого судді закінчується 24.02.2023 року, тобто до початку підготовчого засідання у справі. Виходячи з наведеного та посилаючись на вимоги ч.6 ст.199 КПК України, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого. При цьому зазначає, що обґрунтованість висунутого обвинувачення ОСОБА_5 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, на даний час ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу не перестали існувати. Інші менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою до обвинуваченого, в силу вимог ч.7 ст.176 КПК України, застосовані бути не можуть.

Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

У судовому засіданні обвинувачений заперечував проти клопотання та просив не продовжувати строк тримання під вартою, оскільки не зважаючи на випадок, який трапився з ним, який кваліфіковано як злочин, в якому його обвинувачують, він має намір захищати свою Батьківщину та хоче продовжувати виконувати військові обов`язки по стримуванню та відсічі збройної агресії окупаційних військ РФ.

Захисник ОСОБА_4 , заперечувала проти клопотання та просила відмовити у його задоволенні. Зазначала, що прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням з порушенням строків, передбачених ст.199 КПК України. До клопотання взагалі не надано жодних матеріалів, які б підтверджували доводи прокурора щодо обґрунтованості обвинувачення, наявності ризиків. На думку захисника заявлені прокурором ризики не підтверджуються будь-якими даними та є лише припущеннями. Також вказувала, що обвинувачений не мав змоги внести заставу, оскільки після обрання йому запобіжного заходу отримує лише оклад в сумі близько 3000,00 грн. Всі інші доплати з нього зняті. Враховуючи наведене, а також те, що обвинувачений має сім`ю, а саме дружину та неповнолітню дитину, які знаходяться на його утриманні, внести заставу у визначеному в ухвалі слідчого судді розмірі він фактично не мав можливості. Крім того зазначила, що командир військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 направив до суду листа, в якому також клопоче не обирати ОСОБА_5 запобіжний захід, пов`язаний з обмеження волі останнього для можливості подальшого виконання ним обов`язків військової служби.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчим суддею встановлено таке.

Слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022052100001156 від 07.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

ОСОБА_5 було повідомлено про підозру за ч.4 ст.402 КК України та ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27.12.2022 року в рамках кримінального провадження № 42022052100001156 від 07.09.2022 року обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 з місцем дислокації м.Павлоград з 27.12.2022 року по 24.02.2023 року.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч.4 ст.402 КК України в рамках кримінального провадження № 42022052100001156 від 07.09.2022 року на теперішній час знаходиться на розгляді в Добропільському міськрайонному суді Донецької області(ЕУНСС № 227/209/23).

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03.02.2023 року в рамках кримінальної справи ЕУНСС № 227/209/23 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.4 ст.402 КК України призначено підготовче судове засідання на 21.03.2023 року.

Таким чином вбачається, що строк тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується 24.02.2023 року, тобто до проведення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч.6 ст.199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Відповідно до ст.199 КПК України:

клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.1),

клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою(ч.3)

слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу(ч.4),

слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою(ч.5).

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він в умовах воєнного стану, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, та, проходячи її на посаді командира гранатометного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14.07.2022 приблизно о 09.18 год., перебуваючи в АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, посягаючи на встановлений порядок підлеглості, порушуючи військову дисципліну, після оголошення заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_7 бойового розпорядження (наказу) командира військової частини № НОМЕР_2 ДСК від 13.07.2022, відкрито заявив, що не буде виконувати даний наказ, чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинений в умовах воєнного стану.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців,які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч.1 вказаної статті.

Враховуючи вимоги ч.5 ст.199 КПК України, прокурор під час розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою повинен довести перед слідчим суддею обставини, зазначені у частині третій цієї статті, які виправдовують подальше тримання, тобто повинен довести, що ризики, які існували під час обрання особі такого запобіжного заходу не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також те, що підготовче засідання у справі не можливо провести до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурором доведено, що підготовче засідання у кримінальній справі ЕУНСС № 227/209/23 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.4 ст.402 КК України призначено на 21.03.2023 року, а строк тримання під вартою ОСОБА_5 за ухвалою слідчого судді від 27.12.2022 року спливає 24.02.2023 року.

Тобто вказане свідчить, що внесення вказаного клопотання прокурором слідчому судді в цій частині є обґрунтованим.

Але, що стосується існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, то вважаю, що прокурором в судовому засіданні вказані обставини не доведені виходячи з такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризик переховування від суду прокурор обґрунтовує тим, що обвинуваченому інкримінується тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5-10 років, тому суворість покарання свідчить, що останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування, як менш несприятливі ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою.

До вказаних доводів прокурора відношусь критично, оскільки слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний може спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди, але цього недостатньо для обрання(продовження) запобіжного заходу. При оцінці наявності ризику переховування суд має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним, обвинуваченим негативних дій.

Суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною - це одна із обставин, яка враховується судом при оцінці ризику переховування. Але, як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підозрюваного, обвинувачного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, є військовослужбовцем, проходить військову службу в умовах воєнного стану, командиром військової частини, в якій він проходить службу, незважаючи на вчинене ним кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, характеризується позитивно.

Крім того з листа командира в/ч НОМЕР_1 - підполковника ОСОБА_6 від 02.02.2023 року, який адресовано суду, вбачається, що командир військової частини просить не обирати військовослужбовцю ОСОБА_5 запобіжний захід, пов`язаний з обмеження волі останнього для можливості подальшого виконання ним обов`язків військової служби та бойового завдання в Донецькому та Луганському регіоні, пов`язаного із захистом незалежності та територіальної цілісності держави, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 як фізично, так і морально-психологічно готовий виконувати бойові завдання у надскладних умовах на «нульовій» лінії оборони.

Що стосується ризику впливу на свідків вважаю, що вказаний ризик прокурором також не доведений сторон, оскільки стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б підтверджували, що з моменту вчинення інкримінованого кримінального правопорушення чи з моменту порушення кримінального провадження, або з моменту оголошення ОСОБА_5 підозри (16.12.2022 року) та до дати обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (до 28.12.2022 року), тобто в період коли останній перебував на волі або після обрання йому запобіжного заходу, ним були вчиненні будь-які дії, які б свідчили про те, що він намагався як особисто, так і через своїх знайомих вплинути на свідків. Крім того слід зазначити, що ні в клопотанні, ані в судовому засіданні прокурор взагалі не конкретизував осіб свідків на яких з боку обвинуваченого може бути вчинений вплив. Також слід звернути увагу, що до клопотання взагалі не надано даних, які б свідчили, що у даному кримінальному проваджені взагалі є свідки, крім начальника штабу ОСОБА_7 (про що свідчить зміст обвинувального акту).

Що стосується ризику вчинення з боку обвинуваченого іншого кримінального правопорушення, то вважаю, що і цей ризик прокурором не доведено, бо наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами. Прокурор зазначаючи про існування цього ризику говорив про те, що обвинувачений вчиняючи непокору в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що потягло за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю, а також зазначав, що причиною таких дій стало бажання обвинуваченого уникнути участі в бойових діях, що може отримати своє продовження у вигляді вчинення злочину, передбаченого ст.409 КК України(ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману).

Ці доводи є лише припущенням прокурора, оскільки ці доводи не ґрунтуються на доказах, визначених у ст. 84 КПК та спростовуються листом командира військової частини в/ч НОМЕР_1 - підполковника ОСОБА_6 від 02.02.2023 року, в якому зазначено, що саме ОСОБА_5 звернувся до командира частини та виявив бажання повернутися до військової частини для проходження військової служби, а командир проаналізувавши особистість ОСОБА_5 та його професійні, ділові та моральні якості як військовослужбовця звернувся до суду та просить не обирати ОСОБА_5 запобіжний захід пов`язаний з обмеженням волі для можливості останнього продовжити виконання ним обов`язків військової служби.

В судовому засіданні з пояснень ОСОБА_5 також було встановлено, що останній має намір продовжити військову службу та не має наміру ухилятися від своїх обов`язків, а його непокора була лише одиничним випадком.

Виходячи з наведеного, а також враховуючи бездоганну характеристику ОСОБА_5 , його готовність та бажання продовжувати військову службу та виконувати бойові завдання, а також відсутність доказів існування намірів у нього вчинити інший злочин сумнівним видається посилання прокурора на існування ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що не знайшло свого підтвердження існування передбачених ст.177 КПК України ризиків, які дають підстави для застосування такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, суд вважає, що на даний момент не вбачається відповідних і достатніх підстав для подальшого утримання обвинуваченого під вартою.

Приймаючи до уваги неможливість, з огляду на положення ч.8 ст.176 КПК України, застосування судом більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений має бути негайно звільнений з-під варти.

Керуючись ст.ст. 177,178,183,199 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про продовження в рамках кримінального провадження №42022052100001156 від 07.09.2022 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Звільнити негайно обвинуваченого ОСОБА_5 з під варти.

Направити негайно копію даної ухвали прокурору, захиснику, обвинуваченому та до гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 , з дислокацією у АДРЕСА_1 для відома та виконання.

На ухвалу може бути подана скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим який тримається під вартою в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Повний текст ухвали складено 24 лютого 2023 року о 14:00 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1