Рішення № 10920104, 14.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2010 р.Справа № 9/99-10-2079 За позовом: Спільного українсько-німецького підприємства «МАРКОМ»у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

До відповідача: Малого приватного підприємства „ВІРТУС”;

про стягнення 7168,91 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 07.05.2010 р. за вх. №3677 Спільне українсько-німецьке підприємство «МАРКОМ»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Малого приватного підприємства „ВІРТУС” (далі –Відповідач) 7168,91 грн.

04.06.2010 р. до суду надійшла заява Позивача про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковою оплатою Відповідачем боргу, в якій Позивач просить стягнути з Відповідача 3168,91 грн. Подана Позивачем заява відповідає вимогам статті 22 ГПК України та судом вона приймається для розгляду по суті.

Відповідач у судові засідання 02.06.2010 р. та 14.06.2010 р. не з’явився, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

08.02.2005 р. між Спільним українсько-німецьким підприємством «МАРКОМ»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (продавець) та Малим приватним підприємством „ВІРТУС” (покупець) було укладено договір поставки з відстрочкою платежу №6, за умовами п.1.1. якого продавець зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію, а продавець зобов’язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

Згідно із положеннями п.1.2. договору асортимент, кількість та ціна продукції вказуються в специфікаціях або накладних, які є його невід`ємною частиною.

За умовами п.3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах DDР –склад покупця (Інкотермс 2000) однією або декількома партіями у відповідності до специфікації або накладних на кожну партію товару.

На виконання умов договору Позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 10543,02 грн. за видатковими накладними №5У000045 від 13.01.2009р., №5У000210 від 02.02.2009р., №5У000270 від 12.02.2009р., №5У000412 від 04.03.2009 р., №5У000424 від 05.03.2009 р., №5У000529 від 20.03.2009 р., №5У000623 від 02.04.2009 р., №5У000784           від 17.04.2009 р., №5У001500 від 18.06.2009 р.

Відповідач частково оплатив вартість поставленного товару в розмірі 2920,75 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку Позивача у ПАТ «Індекс-Банк»(а.с.27). Також Відповідачем під час розгляду справи судом було сплачено Позивачу 16.04.2010 р. 2000 грн. та 07.05.2010 р. 2000 грн.

Крім того, Відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 453,36 грн., за накладними на повернення товару (а.с.25).

Відповідно до п.2.3. договору оплату кожної окремої партії товару (визначеної в накладній) по цьому договору покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника по реалізації один раз у два тижні.

Через невиконання Відповідачем зобов’язань за договором в частині оплати отриманого товару у нього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 3168,91 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, оплаті послуг адвоката віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути із Малого приватного підприємства „ВІРТУС” (65005, м. Одеса, вул. Балківська, 143, р/р 26007036594300 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 22465679) на користь Спільного українсько-німецького підприємства „МАРКОМ” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ 14364757, р/р 26005262400648 в ВАТ „ВіЕйБі банк” у м. Києві, МФО 380537) заборгованість в сумі 3168,91 грн., 102 грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.