Ухвала суду № 109200843, 02.02.2023, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/4611/22

Провадження № 2-п/756/10/23

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м.Києва від 22 листопада 2022 року, у цивільній справі №756/4611/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.05.2017 в розмірі 33 205,10 грн. та судовий збір у сумі 2 481,00 грн.

16.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м.Києва від 22 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій заявник просить скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року та призначити справу до розгляду в спрощеному порядку.

Вимоги заяви мотивовані тим, що про існування рішення про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором він дізнався 09.12.2022, отримавши це рішення електронним повідомленням на свою адресу електронної пошти. При цьому, зазначається, що він не був повідомлений про розгляд справи у суді, не був присутнім у судових засіданнях. Також, заявник зазначає, що заочне рішення підлягає скасуванню, оскільки вважає, що в нього відсутня заборгованість за кредитним договором, зазначена в позовній заяві, оскільки 18.06.2021 в нього було викрадено кредитну картку разом з мобільним телефоном, про що він звернувся до поліції з відповідною заявою і було відкрито кримінальне провадження за цим фактом. Зазначає, що 19.06.2021 він повідомив про втрату картки АТ КБ «ПриватБанк», а 06.08.2021 погасив свої кредитні зобов`язання перед банком, сплативши 16000,00грн. З моменту крадіжки кредитної карти кредитним лімітом не користувався. Перелічені факти, вважає, істотно впливають на правову оцінку обставин справи та відповідно мають суттєве значення для винесення рішення по справі.

У судовому засіданні заявник (відповідач) доводи заяви підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити заяву про скасування заочного рішення.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд заяви належним чином, шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом на адресу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк».

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про перегляд заочного рішення, вислухавши пояснення заявника, приходить до висновку про те, що заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.06.2022 Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08.07.2022 було відкрите спрощене провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2022.

Судове засідання призначене на 19.09.2022 було відкладено на 22.11.2022, у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи повідомленнями, надісланими на електронну адресу відповідача та смс -повідомлення на номер мобільного телефону.

Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернулась до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

У судове засідання призначене на 22.11.2022 відповідач не з`явився, дані про отримання ним судової кореспонденції відсутні.

Позивач разом з позовною заявою подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення у справі представник не заперечував.

22 листопада 2022 року у справі було ухвалене заочне рішення про повне задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не з`явився в судове засідання в якому було ухвалене заочне рішення та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин, оскільки відсутні дані які б свідчили про обізнаність відповідача щодо наявності спору на розгляді в суді, а також дати та часу проведення судового розгляду.

При цьому, зі змісту положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України вбачається, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, в даному випадку суд, дійшовши висновку про наявність поважних причин неявки в судове засідання та не повідомлення суду про причини неявки, не вбачає у заяві про перегляд заочного рішення суду посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, до заяви про перегляд заочно рішення жодного доказу в розумінні положень ст. 76 ЦПК України не додано. У судовому засіданні заявником також не було надано суду належних і допустимих доказів, в обґрунтування поданої заяви про перегляд заочного рішення, які б могли вплинути на зміст прийнятого рішення.

Суд вважає, що пояснення та докази, на які посилається в своїй заяві відповідач, зводяться лише до правової позиції відповідача щодо предмету спору та фактичної переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, тобто заявник фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи і відповідно застосованими судом нормами чинного законодавства України.

Крім того, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За таких обставин, посилання сторони відповідача не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а є підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі.

Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22.11.2022 без задоволення.

Керуючись статтями 76, 259-261, 287-289, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м.Києва від 22 листопада 2022 року, у цивільній справі №756/4611/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що заочне рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 06 лютого 2023 року.

Суддя М.М. Ткач