Рішення № 109200374, 14.02.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2023 р. Cправа №902/737/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С. при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

за участю представників:

позивача: Бурки В.Р. (ордер серії АВ №1046318 від 12.09.2022)

відповідача: Балли В.В. (довіреність б/н від 11.08.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС ТЛС", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ", с.Ковалівка Немирівського району Вінницької області

про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення вантажів

ВСТАНОВИВ:

15.08.2022 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС ТЛС" з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" 289153,32 грн заборгованості, нарахованої в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору "транспортного перевезення вантажів" №2704/2022 від 27.04.2022, яка, згідно позовних вимог, складається з: 237603,53 грн - основного боргу; 8137,11 грн - пені; 488,23 грн - 3% річних та 41261,22 грн - штрафу.

Ухвалою від 22.08.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/737/22, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2022.

16.09.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 12.09.2022 (а.с.45-46), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" виклало свої заперечення щодо позову, зокрема, зауважило, що станом на момент подання відзиву до відповідача не надходили акт прийому-передачі №61 від 18.07.2022, рахунки на оплату тощо, у зв`язку з чим у нього не виник обов`язок оплатити надані послуги. Також відповідач заперечив щодо правомірності стягнення штрафу у зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вчасне розвантаження товару в місці призначення; окрім того, на думку останнього, позивач не виконував взяті на себе зобов`язання щодо інформування замовника про зміни в ході перевезення, що потягнуло за собою порушення строків доставки товару та виключає можливість застосування до відповідача штрафу.

Ухвалою суду від 20.09.2022 судом оголошено перерву в підготовчому проваджені у справі №902/737/22 до 25.10.2022. Вказане судове рішення обґрунтовано невиконанням сторонами вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі.

17.10.2022 позивач подав до суду письмову відповідь на відзив б/н від 14.10.2022 (а.с.57-83), в якій зауважив, що копії акту прийому-передачі №61 від 18.07.2022, рахунків на оплату направлені відповідачу на його електронну пошту як це передбачено договором, в зв`язку з чим у останнього виник обов`язок щодо оплати за отримані послуги і на момент звернення з позов до суду він є боржником, який прострочив виконання зобов`язання. Також позивач зауважив, що він повідомляв відповідача про хід перевезення товару, про що свідчить листування з представником останнього в месенджері "Viber", в зв`язку з чим вина за понаднормовий простій лежить на Товаристві з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ".

Ухвалою суду від 31.10.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.11.2022 у зв`язку з неможливістю проведення судового засідання внаслідок масштабної та тривалої повітряної тривоги по усій території України.

За результатами судового засідання, 22.11.2022, судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в судовому засіданні до 05.12.2022 з метою надання сторонам можливості реалізувати свої процесуальні права та обов`язки, зокрема, на подання усіх наявних доказів в обґрунтування позовних вимог і заперечень.

Ухвалою суду від 05.12.2022 (занесеною до протоколу судового засідання) закрито підготовче провадження та призначено справу №902/737/22 до судового розгляду по суті на 27.12.2022.

За наслідками судового засідання, 27.12.2022, судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про відкладення розгляду справи по суті до 25.01.2023. Вказане рішення аргументовано поважністю причин неявки представника відповідача.

Ухвалою суду від 25.01.2023 відкладено розгляд справи по суті до 13.02.2023. Зазначене судове рішення прийнято у зв`язку з виникнення технічних проблем, що унеможливили участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що стало завадою розгляду справи по суті.

На визначену судом дату, 13.02.2023, з`явились представники обох сторін. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, а також клопотав про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати. Представник відповідача визнав факт перевезення товару на загальну вартість 237603,53 грн, однак просив відмовити в позові в частині стягнення штрафу, пені та відсотків річних.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Суд враховує, що сторонами визнаються обставини щодо укладення договору транспортного перевезення вантажів №2704/2022 від 27.04.2022 та заявки №001 від 27.06.2022 до договору транспортного перевезення вантажів №2704/2022 від 27.04.2022, а також обставини перевезення вантажу за вказаним правочином.

З урахуванням наведеного, зазначені обставини не потребують доказування.

Так, 27.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОСС ТЛС" (надалі за текстом також - Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" (надалі за текстом також - Замовник) укладено договір транспортного перевезення вантажів №2704/2022 від 27.04.2022 (надалі за текстом - договір).

За умовами п.1.1 договору, в порядку, строки та на умовах, встановлених нормами чинного законодавства України та положеннями даного Договору, Перевізник приймає на себе зобов`язання організувати надати Замовнику послуги пов`язані з перевезенням (доставкою) переданих Замовником вантажів, а Замовник зобов`язується прийняти надані Перевізником Послуги та оплатити Перевізнику їх вартість.

Відповідно до п.1.3. договору територія надання послуг - митна територія України та/або міжнародні перевезення. Маршрути визначаються в товарно-транспортних накладних або подорожніх листах, CMR при міжнародних перевезеннях.

З огляду на розділ 2 договору сторонами погоджені такі умови надання транспортних послуг:

- асортимент і кількість Вантажу, вимоги до технічних характеристик транспортних засобів, що використовуються для надання Послуг в рамках даного Договору, місце і умови навантаження, пункт призначення, маршрут, терміни (строки) та інші умови надання Послуг в рамках даного Договору, обумовлюються Сторонами у відповідних Транспортних заявках (Додаток 1 до даного Договору), що з дати їх підписання та скріплення печатками Сторін є невід`ємною складовою частиною даного Договору (п.2.1. договору);

- відправка Транспортних заявок Замовником Перевізнику в рамках даного Договору допускається з використанням факсу та/або електронної пошти (з подальшим обміном оригіналами) за наступними адресами: kirmachmv@ukr.net (п.2.2. договору);

- факт прийняття Перевізником Вантажу в рамках даного Договору підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (п.2.3. договору);

- факт належного надання Послуг в рамках даного Договору підтверджується відповідними Актами прийому-передачі Послуг, що оформлюються по кожній з виконаних Транспортних заявок (п.2.4. договору);

- після здійснення відповідного перевезення Перевізник надає Замовнику два примірники Акта прийому-передачі Послуг, який останній зобов`язаний протягом трьох робочих днів з моменту отримання підписати і один примірник підписаного Акта повернути Перевізнику. У випадку наявності у Замовника заперечень щодо якості послуг у відповідному перевезенні, наданих Перевізником, Замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі, надати Перевізнику свої обґрунтовані заперечення. За умови неповернення Замовником підписаного Акта прийому-передачі Послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо якості послуг, наданих Перевізником, в строк, визначений цим пунктом Договору, вважається, що послуги надані Перевізником в повному обсязі і прийняті Замовником без зауважень (п.2.5. договору).

Згідно з п.4.1.-4.3. договору, вартість Послуг по кожній Транспортної заявці становить суму витрат і суму винагороди Перевізника та встановлюється Сторонами окремо по кожній з Транспортних заявок виходячи з розрахунку вартості перевезення однієї тони Вантажу за узгодженим Сторонами у такій Транспортній заявці маршруті.

Замовник здійснює оплату Послуг за даним Договором на підставі таких документів: - Рахунку-фактури (в оригіналі); - Товарно-транспортної накладної (CMR) (копії) з наступним обов`язковим наданням оригіналу); - Акту виконаних робіт (копії з наступним обов`язковим наданням оригіналу).

Оплата Послуг здійснюється Замовником в строк, що не перевищує десять робочих днів з дати отримання Замовником від Перевізника підписаних сканованих копій відповідного Акту прийому-передачі наданих Послуг, відповідного рахунку - фактури та належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт належного надання Послуг за цим Договором.

З огляду на пп.5.7.1.,5.7.3. договору у випадку понаднормативного простою транспортних засобів Перевізника з вини Замовника, Замовник зобов`язаний сплатити Перевізнику штраф у розмірі: 50 (п`ятдесят) євро - на території України і 100 (сто) євро - на території інших держав, за кожну розпочату добу (починаючи з 00.01 год. доби, що слідує за добою, коли транспортний засіб було подано Перевізником на завантаження та починаючи з 00.01 год. доби, що слідує за добою, коли транспортний засіб було подано Перевізником на розвантаження) простою, що включає вихідні та святкові дні.

У випадку порушення строків оплати наданих Послуг, сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого перевезення, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Приписами п.9.1.,9.2.,9.3.,9.10. договору визначено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 1 календарного року з дати його підписання Сторонами.

У випадках, не передбачених цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством України.

Факсимільні, скановані екземпляри Договору, Додатків, Транспортних заявок, Додаткових угод до даного Договору, підписані уповноваженими представниками Сторін, мають силу оригіналу до моменту обміну Сторонами оригінальними екземплярами таких документів.

Факсові (Електронні) копії документів, які мають відношення до даного договору, мають юридичну силу доки Сторона не надасть іншій оригінальний примірник документа. Сторони визнають і підтверджують, що листування за Договором може вестися в електронній формі за допомогою електронної пошти. При цьому Сторона-відправник і Сторона-одержувач вважаються належним чином ідентифіковані, якщо електронні відправлення здійснюються з Підтверджених Сторонами e-mail адрес вказаних в реквізитах Сторін Договору. Кожна із Сторін гарантує, що якщо роздруківки електронного листування Сторін, яка здійснюється відповідно до цього пункту Договору, будуть представлені однієї зі Сторін в якості доказу в суді або для інших цілей, інша Сторона не стане заперечувати, що вона була учасником цього листування і що листування велося уповноваженим її представником. Документи, що надійшли за допомогою електронної переписки, прирівнюються до оригіналів і підтверджують позицію Сторони щодо спірного питання, в тому числі і в судовому порядку.

Всі повідомлення або інші документи, які направляються Сторонами відповідно до умов цього Договору, будуть вважати отриманими іншою Стороною:- в разі направлення засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою - в день передання відповідного документу, якщо відправник зможе належним чином довести направлення такого документу; - в разі направлення засобами поштового зв`язку - на четвертий календарний день з дати відправлення. У випадку, якщо відповідне відправлення не може бути вручене адресату (адресат відмовляється від отримання відправлення, змінив адресу та не повідомив нову тощо), то в цьому випадку датою отримання буде вважати дата, зазначена поштовим відділенням, про закінчення строку зберігання такого поштового відправлення і повернення його відправнику. При цьому всі документи, які будуть надсилатись Сторонами засобами поштового зв`язку, повинні пересилатись листом з оголошеною цінністю; - в разі направлення кур`єром - дата встановлення відмітки представником іншої Сторони про отримання документу.

27.06.2022 між позивачем та відповідачем підписано заявку №001 до договору транспортного перевезення вантажів №2704/2022 від 27.04.2022 (а.с.12).

З огляду на зміст заявки №001 до договору від 27.06.2022 (а.с.12) сторони дійшли згоди щодо наступних умов надання транспортних послуг:

- вантаж: олія соняшникова нерафінована (наливом);

- вага: 24 тонни;

- провізні документи: CMR;

- дата завантаження: 28.06.2022;

- адреса завантаження: Україна, Вінницька обл., м.Вінниця, Немирівське шосе, 26-Д;

- адреса розвантаження: 5140, Болгарія, м.Лясковець, вул.Оборише, 5;

- дата вивантаження: 05.07.2022;

- сума фрахту: 320,00 євро/тонна по курсу НБУ на дату завантаження;

- форма оплати: 2 дні після розвантаження по сканкопіям документів.

Також заявкою №001 до договору від 27.06.2022 погоджено, що норма часу завантаження/розвантаження і митне оформлення 48 годин з моменту подачі автомобіля. Перевізник зобов`язується доставити ввірений йому Експедитором вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на те особі (вантажоодержувачу) за вказаним терміном доставки.

В матеріалах справи наявна копія митної декларації від 29.06.2022 (форма МД-2) №UA401020/2022/028091 та доповнення до вказаної декларації (форма МД-6) (а.с.153-154), зі змісту якої слідує, що експортером є відповідач; товаром, що експортується: олія соняшникова нерафінована наливом, масою 24020 кг; одержувачем є KEHLIBAR EOOD; умови поставки: DAP; ціна товару 40353,60 доларів США; принципалом є Товариство з обмежено відповідальністю "КРОСС ТЛС".

28.06.2022 позивачем складено рахунок на оплату №58, згідно з яким вартість послуг з перевезення за договором становить 237603,53 грн (а.с.15).

Також в матеріалах господарської справи міститься два аркуші міжнародної товарно-транспортної накладної серії А №128237 від 29.06.2022 (а.с.162-163), з огляду на зміст якої олія соняшникова масою 24020 кг отримана одержувачем (KEHLIBAR EOOD) 15.07.2022, олія соняшникова масою 24020 кг - одержувачем (КРИСТЕРА АД) 18.07.2022.

29.06.2022 відповідачем складено рахунок-фактуру №400422/11 (а.с.147) для KEHLIBAR EOOD за контрактом №400422 від 27.04.2022 на 24,020 тон олії соняшникової загальною вартістю 40353,60 доларів США.

18.07.2022 позивачем складено акт надання послуг №61, який відобразив факт надання міжнародних транспортних послуг по перевезення вантажу "... за маршрутом м.Вінниця, Вінницька обл. - м.Лясковець, Болгарія DAF AP0771IM/AP4384XO Згідно транспортної заявки №001 від 27.06.2022...", вартість яких склала 237603,53 грн (а.с.169). Також 18.07.2022 позивачем складено рахунок на оплату №67 від 18.07.2022 з платіжними реквізитами для оплати штрафу "... за простій автомобіля м.Лясковець, Болгарія DAF AP0771IM/AP4384XO ..." за договором в розмірі 32359,03 грн (а.с.17).

Також 18.07.2022 позивачем складено податкову накладну №62, в якій відображено послугу з перевезення товару за заявкою №001 від 27.06.2022 на загальну вартість 237603,53 грн (а.с.121).

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов до таких висновків.

Спір між сторонами у справі виник у зв`язку з невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором транспортного перевезення вантажів №2704/2022 від 27.04.2022.

Надаючи оцінку договору транспортного перевезення вантажів №2704/2022 від 27.04.2022 суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору), договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вимоги ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст.2 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (в редакції чинній на момент укладення договору) (надалі по тексту також - Закон) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Статтею 5 Закону визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ст.6 Закону). Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст.7 Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст.12 Закону перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

З огляду на наведені вище положення законодавства, суд зазначає, що чинне законодавство розмежовує створення електронного документа (договору тощо) за правилами, наведеними в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг", та укладення договору шляхом його оформлення як єдиного письмового документа, електронна копія якого надсилається засобами електронного зв`язку, що відповідає правилам, передбаченим частинами першою-третьою статті 207, частинами першою, другою статті 639 ЦК України.

При цьому у разі створення договору як електронного документа на нього також поширюються наведенні правила укладення договору; а якщо автором документа створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Аналогічні висновки щодо застосування норм Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", ст. 207, 639 ЦК України наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №870/32/21.

Враховуючи наведене, суд констатує, що договір між позивачем та відповідачем укладено в простій письмовій формі у спрощений спосіб за правилами, вказаними у частинах 1, 2 ст.639 ЦК України.

За своєю правовою природою зазначений правочин є договором перевезення вантажу.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Аналогічні норми наведено в ст.307 Господарського кодексу України. Так, в ч.1 ст.307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст.916 Цивільного кодексу України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо вчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого за ним рахується заборгованість за договором у розмірі 237603,53 грн.

Матеріалами справи підтверджено факт надання послуг перевезення зокрема за аркушами міжнародної товарно-транспортної накладної серії А №128237 від 29.06.2022 (а.с.162-163), митною декларацією від 29.06.2022 (форма МД-2) №UA401020/2022/028091 та доповненням до вказаної декларації (форма МД-6) (а.с.153-154). Суд враховує, що відповідачем факт надання послуг перевезення за договором не заперечується.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Надаючи оцінку твердженням сторін стосовно моменту виникнення права вимоги позивача за договором, суд виходить з того, що сторонами в п.4.3. договору досягнуто згоди, що оплата послуг здійснюється Замовником в строк, що не перевищує десять робочих днів з дати отримання Замовником від Перевізника підписаних сканованих копій відповідного Акту прийому-передачі наданих Послуг, відповідного рахунку - фактури та належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт належного надання Послуг за цим Договором.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що визначення строку, з якого у відповідача виникло грошове зобов`язання за договором перевезення стосовно оплати, пов`язано з настанням події щодо отримання ним від позивача документів, визначених п.4.3 договору.

На підтвердження виконання зазначеної умови договору позивач надав паперову копію листа, де міститься інформація про направлення з його електронної пошти (kirmachmv@ukr.net) на електронну пошту sannaoil14@gmail.com рахунку на оплату №58 від 28.06.2022, рахунку на оплату №67 від 18.07.2022 та акту про надання послуг №61 від 18.07.2022. Відповідач отримання цих документів заперечив, пояснивши, що адреса електронної пошти, за якою вони направлялись, Товариству з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" не належить, ним не використовується.

Надаючи оцінку таким твердженням сторін, суд зауважує, що положеннями договору визначено право сторін на використання електронної пошти для обміну листами задля виконання своїх обов`язків за договором. Однак в розділі договору "Реквізити і підписи сторін" зазначені такі засоби зв`язку відповідача: sannaoil@gmail.com, натомість позивачем направлялись рахунки на оплату та акт про надання послуг на іншу електронну адресу "sannaoil14@gmail.com".

З-поміж іншого суд зауважує, що доказів направлення відповідачу товарно-транспортної накладної (як того вимагає п.4.3. договору) до моменту звернення з цим позовом до суду позивачем не надано.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази направлення позивачем та/або отримання відповідачем до моменту звернення з цим позовом до суду усіх перелічених в п.4.3 договору документів як на адресу електронної пошти (sannaoil@gmail/com) так і за адресою місцезнаходження останнього (вул.Рубанського, буд.91, с.Ковалівка, Нимірвський р-н, Вінницька обл., 22830).

Разом з цим, до позовної заяви б/н від 15.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОСС ТЛС" долучені: міжнародна товарно-транспортна накладна серії А №128237 від 29.06.2022 (а.с.13), акт надання послуг №61 від 18.07.2022 (а.с.14), рахунок на оплату №58 від 28.06.2022 (а.с.15).

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин сторін у справі суд враховує висновки Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження №61-175сво21) вказано, що "оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України."

У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі №3-127гс11 зроблено висновок, що "оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту."

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач жодних дій щодо оплати за отримані послуги перевезення до моменту звернення позивача з цим позовом до суду не вчинив.

Враховуючи те, що позовна заява містить увесь перелік документів, визначений п.4.3. договору, та отримана відповідачем, суд доходить висновку, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" обов`язку щодо оплати за послуги перевезення згідно договору №2704/2022 від 27.04.2022 та заявки №001 від 27.06.2022 станом на час розгляду справи в суді настав, в зв`язку з чим позов в частині стягнення 237603,53 грн заборгованості підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно заявлених до стягнення 8137,11 грн пені та 488,23 грн 3% річних суд зауважує наступне.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

У відповідності до ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З огляду на положення пп.5.7.3. договору у випадку порушення строків оплати наданих Послуг, сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого перевезення, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Також згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи (а.с.20), періодом за який нараховується пеня та 3% річних визначено з 22.07.2022 по 15.08.2022.

Суд враховує, що згідно з пп.1.12. п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що строк виконання відповідачем обов`язку щодо оплати за отримані послуги перевезення пов`язаний з подією щодо отримання ним копії позовної заяви у цій справі, а матеріали справи не містять доказів в обґрунтування правомірності здійсненого розрахунку пені та 3 % річних до цього моменту (з 22.07.2022 по 15.08.2022), позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Під час розгляду спору в частині заявленого позивачем до стягнення 41261,22 грн штрафу суд враховує таке.

Обґрунтовуючи нарахування штрафу позивач зазначає, що ним було своєчасно доставлено товар до точки вивантаження, однак через вину відповідача було допущено простій транспортного засобу, що є підставою для стягнення штрафу з останнього.

Заперечуючи проти позову в цій частині відповідач зауважив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів своєчасного доставлення вантажу до точки вивантаження, окрім того позивач не виконав свого обов`язку, визначеного пп.3.1.12. договору, та не повідомив відповідача про обставини, які спричинили простій.

Надаючи оцінку твердженням сторін, з огляду на встановлені обставини, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Так, за умовами договору п.5.7.1. у випадку понаднормативного простою транспортних засобів Перевізника з вини Замовника, Замовник зобов`язаний сплатити Перевізнику штраф у розмірі: 50 (п`ятдесят) євро - на території України і 100 (сто) євро - на території інших держав, за кожну розпочату добу (починаючи з 00.01 год. доби, що слідує за добою, коли транспортний засіб було подано Перевізником на завантаження та починаючи з 00.01 год. доби, що слідує за добою, коли транспортний засіб було подано Перевізником на розвантаження) простою, що включає вихідні та святкові дні.

Заявкою №001 до договору від 27.06.2022 погоджено дату вивантаження: 05.07.2022, а також те, що норма часу завантаження/розвантаження і митне оформлення 48 годин з моменту подачі автомобіля. Перевізник зобов`язується доставити ввірений йому Експедитором вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на те особі (вантажоодержувачу) за вказаним терміном доставки.

За умовами договору на Перевізника покладені такі зобов`язання:

- забезпечити своєчасне подання транспортних засобів, у тому числі дотримуватися встановлених відповідними Транспортними заявками термінів (строків) доставки Вантажу, а також інших істотних умови надання Послуг в рамках даного Договору (пп.3.1.5. договору);

- здійснювати оперативний контроль за ходом перевезення вантажу, інформувати Замовника про всі зміни в ході перевезення, які тягнуть або можуть потягнути за собою порушення строків доставки вантажу або незабезпечення його збереження (пп.3.1.12. договору).

Згідно з договором Замовник за договором зобов`язався:

- своєчасно здійснювати завантаження, розвантаження і передачу Вантажу Перевізнику, забезпечити своєчасне оформлення всіх необхідних для Перевезення документів, в т.ч. але не обмежуючись, товарно-транспортні накладні, митне оформлення вантажів тощо (пп.3.2.1. договору);

- не допускати простою транспортних засобів Перевізника (пп.3.2.5. договору).

З огляду на наведені положення договору, на позивача покладено обов`язок інформувати відповідача про усі обставини, які можуть призвести до простою транспортних засобів позивача.

Обґрунтовуючи вину відповідача позивач зауважує, що він повідомив замовника про затримку в розвантажені доставленого товару через месенджер "Viber", однак останній не вжив жодних заходів по недопущенню простою транспортного засобу.

Аналізуючи положення договору суд зазначає, що сторонами передбачена можливість використання електронної пошти для обміну листами, натомість можливість використання месенджерів для обміну повідомленнями з метою виконання своїх зобов`язань за договором не визначена.

Разом з тим, з огляду на те, що в розділі договору "Реквізити і підписи сторін" зазначені також такі засоби зв`язку сторін як номери мобільних телефонів, суд вважає, що листування на такі номери за допомогою месенджерів можуть здійснюватись та в подальшому оцінюватись судом.

Суд враховує, що Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 зазначили, що надані скрін-шоти з телефону та планшету, роздруківки з застосунку "Viber" є належними та допустимими доказами у справі, що досліджуються судами у їх сукупності з іншими доказами та яким має бути надана оцінка.

Також Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 23.09.2021 у справі №910/17662/19 зазначив, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Стосовно наданої позивачем роздруківки листування в месенджері "Viber" (а.с.111-120) суд зауважує, що зазначене листування велось позивачем з фізичною особою, яка зареєстрована в месенджері "Viber" за номером мобільного телефону НОМЕР_1 . Разом з тим, в розділі договору "Реквізити і підписи сторін" зазначені такі засоби зв`язку відповідача: НОМЕР_2. Враховуючи те, що номер фізичної особи, з якою велось листування в месенджері "Viber" не відповідає тому, що вказаний в договорі, а також тому, що вказаний в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (НОМЕР_3) і в матеріалах справи відсутні докази, які можуть підтвердити її повноваження діяти від імені відповідача, суд не бере до розгляду такий доказ.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке інше листування між позивачем та відповідачем стосовно обставин, які могли призвести до простою транспортного засобу позивача, суд констатує, що позивачем не виконано свої зобов`язання, визначені пп.3.1.12. договору, що виключає покладення на позивача штрафу за понаднормовий простій транспортного засобу позивача, так як матеріалами справи не доведено вини відповідача у такому простої. Будь-яких інших доказів, які підтверджують вину позивача у понаднормовому простої транспортного засобу позивача, останнім не надано.

З огляду на наведене вище, в позовній вимозі стосовно стягнення 41261,22 грн штрафу слід відмовити.

Разом з тим суд зауважує, що в позовній заяві та додатку до неї міститься розрахунок суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, однак зміст позовних вимог не містить вимоги про стягнення такої суми.

Частиною 1 ст.14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що позивачем не наведено жодних пояснень стосовно зазначених обставин, суд не розглядає таку вимогу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається відшкодування судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 3564,05 грн.

З огляду на платіжне доручення №453 від 15.08.2022 (а.с.7) при зверненні з цим позовом до суду позивачем сплачено 4337,31 грн. Разом з тим, ціною позову в цій справі є 287490,09 грн (237603,53 - основний борг, 8137,11 грн - пеня, 488,23 - 3% річних, 41261,22 грн - штраф), а тому позивачу слід було сплатити 4312,35 грн судового збору. Отже, судовий збір сплачений в розмірі більшому, ніж встановлено законом, і розмір переплати складає 24,96 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи відсутність відповідного клопотання позивача, питання повернення надлишково сплаченого судового збору судом не вирішується.

Представник позивача в судовому засіданні (13.02.2023) заявив усне клопотання про призначення судового засідання для вирішення питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення.

Так, відповідно до ст.221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Таким чином, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представника позивача адвоката Балли В.В. та призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" (вул.Рубанського, буд.91, с.Ковалівка, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22830, ідентифікаційний код: 39720928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС ТЛС" (вул.Плеханівська, буд.112, офіс1, м.Харків, Харківська обл., 61001, ідентифікаційний код: 44214037) 237603,53 грн основного боргу та 3564,05 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 8137,11 грн пені, 488,23 грн 3% річних, 41261,22 грн штрафу - відмовити.

4. Судовий збір в розмірі 748,30 грн залишити за позивачем.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/737/22 на 06.03.2023 о 10 год. 30 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2), про що повідомити сторони.

7. Копію рішення направити згідно переліку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24 лютого 2023 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "КРОСС ТЛС" (kirmachmv@ukr.net);

3 - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС ТЛС" адвокату Баллі В.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

4 - Товариству з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" (sannaoil@gmail.com);

5 - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" адвокату Бурці В.Р. (ІНФОРМАЦІЯ_2)