Рішення № 109194877, 24.02.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/36729/21

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 23.02.2021 №Ф-2621-51 про сплату боргу (недоїмки)на суму 37788,74 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 10 серпня 2022 року призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб.

Ухвалою від 27 вересня 2022 року у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Житомирській області про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 - відмовлено.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС у Житомирській області заперечує щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції зазначило, що станом на 13.05.2022 заборгованість зі сплати єдиного внеску відсутні. Позивачем сформовано та подано додаток 5 (лівкідаційний) від 24.09.2021 з нульовими показниками.

ОСОБА_1 у 2017-2021 роках був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебував на обліку в контролюючому органі як платник податків, але не повідомив до 01.03.2021 контролюючий орган про своє бажання списати наявний борг, проігнорував вимогу закону та не скористався правом списати заборгованість.

Після з`ясування позиції учасників справи та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 24.07.2015 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено відповідний запис.

Так, згідно з ІТС «Податковий блок» у позивача була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка складає 37788,74 грн., в тому числі.

23 лютого 2021 року податковим органом винесено вимлгу про сплату боргу.

23.09.2021 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Житомирській області із заявою про списання заборгованості з єдиного внеску.

Листом від 06.10.2021 року №8780/я/99-00-13-04-09 Головне управління ДПС у Житомирській області повідомило позивача проте, що за результатами розгляду його заяви від 23.09.2021 року контролюючим органом проведена перевірка з питань відповідності умовам, визначеним пунктом 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, що надають право на списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені з єдиного соціального внеску, на підставі заяви платника. Перевіркою встановлено невідповідність умовам, визначених п.9-15 Закону №2464-VI щодо списання недоїмки, оскільки до 01.03.2021 року не були виконані наступні умови: не припинено підприємницьку діяльність (діяльність припинена 13.07.2021 року), не подано заяву про списання недоїмки.

Позивач вважаючи таку бездіяльність відповідача, що виразилась у неприйнятті рішення про списання недоїмки по сплаті єдиного внеску протиправною звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) внесено зміни до Закону №2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначені права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Суд зауважує, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

Суд звертає увагу на твердження відповідача, зазначені у відзиві та у листі відповідача від 04.08.2021 року №55945/6/04-36-24-06, стосовно пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI.

З 03.06.2020 року Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-15 згідно із Законом №592-IX від 13.05.2020 року, яким, із урахуванням змінам, внесених згідно із Законом №786-IX від 14.07.2020 року, в редакції Закону №1072-IX від 04.12.2020 року, визначено наступне:

« 9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

- платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;

- суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.

Податковий орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу, що ключовими умовами для списання несплаченої станом на 1 грудня 2020 року суми недоїмки, нарахованої платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) від його діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, є подання до 1 березня 2021 року:

- державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності;

- до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Разом з тим судом встановлено, що позивачем подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності лише 13.07.2021 року, тобто вже після 22.09.2021 року, що унеможливлює списання недоїмки відповідно до п.9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI.

Крім того, унеможливлює списання недоїмки відповідно до п.9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI також не подання позивачем до податкового органу звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року.

В той же час судом встановлено, що заява про списання суми (недоїмки) подана позивачем до Головного управління ДПС у Житомирській області лише 22.09.2021 року, тоді як повинна була бути подана до 01.03.2021 року. При цьому суд зауважує, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено поновлення строку подання заяви щодо списання суми недоїмки з єдиного соціального внеску.

Доводи позивача, що він не мав можливості подати до податкового органу заяву про списання суми недоїмки вчасно через те, що на території України встановлений карантин та позивач перебував на лікарняному через захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19 спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.

Законом України від 04.12.2020 року №1072-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» внесено зміни до пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про єдиний внесок. Цими змінами фактично продовжуються процедури, передбачені при списанні сум недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів і пені на виконання вимог Закону України від 13 травня 2020 року №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі-Закон №592) зі змінами, внесеними Законом України від 14 липня 2020 року №786-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців».

Коло суб`єктів, які мають право на таке списання, не змінюється: це фізичні особи - підприємці (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Однак встановлюється новий період, протягом якого такі платники можуть звернутися за списанням - це можна зробити до 1 березня 2021 року. Таким чином, усі, хто з будь-яких причин не зміг звернутися до контролюючих органів за списанням або виконати необхідні для цього умови у термін, попередньо визначений Законом №786 (який сплив 31 серпня 2020 року), зможуть це зробити.

Отже, позивач знав про виникнення у нього такого права та мав достатньо часу для того щоб припинити свою підприємницьку діяльність, подати звітність відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону та звернутися до контролюючого органу із відповідною заявою за списанням суми недоїмки з єдиного внеску, проте у період з 03.06.2020 по 28.02.2021 року позивачем не вчинено будь-яких дій, спрямованих на виконання умов для проведення означеного списання, що характеризується пасивною поведінкою останнього.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт не дотримання позивачем умов, визначеним пунктом 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, що надають право на списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені з єдиного соціального внеску, на підставі заяви платника, а саме у не припиненні підприємницької діяльності, не поданні заяви про списання недоїмки (заява подана 23.09.2021 року), не наданні звітності з єдиного внеску за 2017-2020 роки до 01.03.2021 року, знайшов своє підтвердження при розгляді цієї справи, відповідно відмова контролюючого органу у списанні суми недоїмки з єдиного внеску позивачу є правомірною.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність відмови позивачу у списанні суми недоїмки з єдиного внеску на підставі пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 2464-VI.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (с. Щиглівка,Коростишівський район, Житомирська область,12513, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова