Рішення № 109192895, 16.01.2023, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/837/22

провадження № 2-о/492/10/23

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2023 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Арцизького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті, -

встановив:

Заявниця звернулася до суду з зазначеною заявою про встановлення факту смерті, посилаючись на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у 2014 році поїхав на заробітки до Російської Федерації та зник, про що було повідомлено поліцію та були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину передбаченого ст. 115 КК України і заведено ОРС «Розшук» № 012020 щодо розшуку ОСОБА_2 . В ході розшуку встановлено, що ОСОБА_2 04 жовтня 2014 року прибув до Російської Федерації через КПП «Нехотєєвка (АВТО), інформація щодо виїзду відсутня. Згідно інформації УМВС Російської Федерації по Костромській області, громадянин України ОСОБА_2 у період з 29 грудня 2014 року по 28 березня 2015 року перебував на міграційному обліку за місцем перебування у Костромській області. 30 квітня 2015 року у АДРЕСА_1 був виявлений чоловік, який був ідентифікований як ОСОБА_2 , який був доставлений в Міську клінічну лікарню № 29 імені Баумана, де помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та 28 жовтня 2015 року був похований на території Перепечинського цвинтаря м. Москви. 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 , заявницею по справі, було проведено впізнання трупа чоловіка, з фотознімком який був наданий ИІП Інтерполу Російської Федерації, в ході якого заявниці впізнала за фотознімком свого чоловіка ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, місцезнаходження зниклого ОСОБА_2 було встановлено, а ОРС «Розшук» № 012020 від 01 вересня 2016 року закрито у зв`язку з розшуком безвісті зниклого. Заявниця звернулася до Рязанського відділу РАГСу м. Москви із заявою про отримання копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю актового запису про смерть, або документу встановленої форми, виданого органом дізнання або слідства про встановлення особи померлого. Посилаючись на те, що заявниця позбавлена можливості звернутися до РАГСу Російської Федерації для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 внаслідок збройної агресії Російської Федерації відносно України, з метою оформлення спадщини після померлого чоловіка, заявниця звернулася до суду з зазначеною заявою.

У судове засідання заявниця та її представник не з`явилися, але до суду від представника заявниці надійшла письмова заява, в якій просив суд розглянути справу без його участі та без участі заявниці, заяву підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.

Представниця заінтересованої особи в судове засідання не з`явилася, але надала до суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти задоволення вимог заяви.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, перевіривши письмові докази, вважає, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки заснована на законі і доведена матеріалами справи.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 02 квітня 1986 року, виданого Арцизьким р/о ЗАГС Одеської області, між ОСОБА_1 (а.с. 9-10), заявницею по справі, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 33 (а.с. 11).

Згідно постанови Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області про закриття оперативно-розшукової справи від 28 грудня 2018 року, ОРС «Розшук» № 012020 від 01 вересня 2016 року, закрито у зв`язку з розшуком безвісно зниклого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12-13).

Як вбачається з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 грудня 2018 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був впізнаний ОСОБА_1 , заявницею по справі (а.с. 14, 15-16, 17).

Відповідно до листа № 9685 від 19 листопада 2019 року, виданого Рязанським відділом управління запису актів цивільного стану міста Москви, ОСОБА_1 , заявниці по справі, відмовлено у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , оскільки актового запису про смерть останнього в архіві відділу РАДС не виявлено, згідно відомостей, вказаних у заяві про номер актового запису про смерть № 2527, складеного 16 червня 2015 року Рязанським відділом РАДС м. Москви, актовий запис складено на невідому особу, чоловічої статі (а.с. 18, 19-20).

Згідно листа № 746/71-64 від 10 березня 2020 року, виданого Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 , заявниці по справі, відмовлено у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки для державної реєстрації смерті як невпізнаної особи необхідно пред`явити лікарське свідоцтво про смерть, яке видане закладом охорони здоров`я, або якщо державна реєстрація смерті вже проведена, необхідно звернутися до належного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з питанням внесення змін лише за наявності протоколу упізнання трупу, однак ОСОБА_1 , заявниця по справі, жодного з вище перелічених документів для державної реєстрації смерті не надала (а.с. 21-22).

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України, кожній особі гарантується право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до положень ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є зокрема смерть, яка підлягає державній реєстрації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

При розгляді заяви про встановлення факту смерті суд враховує правову позицію, висловлену у постанові Верховного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 367/2656/20, про те, що встановлення факту смерті за кордоном судами України, навіть за відсутності прямої вказівки в ЦПК - можливе.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану також на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту смерті заявниця послалася на те, що вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть свого колишнього чоловіка, оскільки, факт його смерті відбувся на території Російської Федерації та на якій неможливо отримати свідоцтво про смерть у зв`язку зі збройною агресією та масовим вторгненням збройних сил Російської Федерації в Україну, внаслідок чого було розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із встановлених судом обставин, беручи до уваги, що факт реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленому законом порядку неможливо і усунення зазначеного факту іншим шляхом, ніж судовим, не вбачається можливим, встановлення факту смерті має для заявниці важливе юридичне значення, а також те, що зазначений факт ніким не оспорюється, суд прийшов до висновку, що існують підстави для встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Москва, Російської Федерації у міській клінічній лікарні № 29 імені Баумана.

Вирішивши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги заявниці та якими доказами вони підтверджуються, проаналізувавши вищевикладені докази в сукупності, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту смерті підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, суд звертає увагу на те, що у зв`язку з недостатньою кількістю в Арцизькому районному суді Одеської області суддів (з 2017 року кількість суддів у суді зменшилася з 5 до 1), щодо яких має здійснюватися автоматизований розподіл справ, внаслідок чого навантаження на одного суддю виходить за межі фізичних можливостей.

В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 року) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів - всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.

У пункті 33, 35 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст. 6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати.

Отже, у судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал, тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, що призвело до надмірного навантаження, яке утворилося на суддю, яка одна здійснює правосуддя в Арцизькому районному суді Одеської області замість п`яти суддів, унеможливило розгляд наявної справи у строки, передбачені ЦПК України.

Керуючись ст. 2, 3, 4, 23, 76-80, 258, 259, 264, 265, 273, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Москва, Російської Федерації у міській клінічній лікарні № 29 імені Баумана.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.