Постанова № 109192418, 23.02.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6922/22

Провадження №3/461/128/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2023 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , керівника ТОВ «Мілопіта» (ЄДРПОУ 43494801), адреса: м. Львів, Староєврейська, 4/23,

за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ «Мілопіта», порушив вимоги законодавства про порядок ведення податкового обліку, а саме: завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у податкові декларації з ПДВ за період діяльності березень 2022 року в сумі 147651 грн., чим порушив вимоги п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200, п.201.12, ст. 201 Податкового кодексу України.

ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не являвся, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні. Ця засада втілена, зокрема, у статті 245 КУпАП.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, суд враховує принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, оскільки неявка в судове засідання особи, в тому числі внаслідок неотримання нею поштової кореспонденції, відсутності за місцем проживання зазначеним у протоколі тощо, нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством визначених статтею 1 КУпАП.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з`явилася в судове засідання, жодних заяв чи клопотань до суду не подала, а також повідомлялася про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, вважаю можливим провести розгляд справи у її відсутності.

При цьому, суд також виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.

Стаття 10.Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану

1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а такожсудів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Стаття 12-2. Діяльність судів, органів та установ системи правосуддя в умовах воєнного стану

1. В умовах правового режиму воєнного станусуди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України.

2. Повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Стаття 26.Правосуддя в умовах воєнного стану

1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лишесудами. На цій території діютьсуди, створені відповідно доКонституції України.

2. Скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства забороняється.

3. У разі неможливості здійснювати правосуддясудами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудністьсудових справ, що розглядаються в цихсудах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходженнясудів.

4. Створення надзвичайних та особливихсудів не допускається.

Наведені положення покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

Статтею 245 КУпАПпередбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно зпунктом 187.8статті 187цього Кодексу,а дляоперацій зпостачання послугнерезидентом намитній територіїУкраїни -дата складенняплатником податковоїнакладної затакими операціями,за умовиреєстрації такоїподаткової накладноїв Єдиномуреєстрі податковихнакладних. Датоюзбільшення податковогокредиту лізингоодержувача(орендаря)для операційз фінансовоголізингу (фінансовоїоренди)є датафактичного отриманняоб`єкта фінансовоголізингу (фінансовоїоренди)таким лізингоодержувачем(орендарем). Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно допункту 187.9статті 187цього Кодексу,є датафактичного отриманнязамовником результатівробіт (оформленихактами виконанихробіт)за такимидоговорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податковінакладні,отримані зЄдиного реєструподаткових накладних,є дляотримувача товарів/послугпідставою длянарахування сумподатку,що відносятьсядо податковогокредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманихподаткових накладних/розрахунківкоригування дотаких податковихнакладних,зареєстрованих вЄдиному реєстріподаткових накладних,таке правозберігається заним протягом365календарних днівз датискладення податковоїнакладної/розрахункукоригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені вподаткових накладних/розрахункахкоригування дотаких податковихнакладних,зареєстрованих вЄдиному реєстріподаткових накладнихз порушеннямстроку реєстрації,включаються доподаткового кредитуза звітнийподатковий період,в якомузареєстровано податковінакладні/розрахункикоригування дотаких податковихнакладних вЄдиному реєстріподаткових накладних,але непізніше ніжчерез 365календарних днівз датискладення податковихнакладних/розрахунківкоригування дотаких податковихнакладних. Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені вподаткових накладних/розрахункахкоригування дотаких податковихнакладних,зареєстрованих вЄдиному реєстріподаткових накладних,та невключені доподаткового кредитупротягом періоду365календарних днівз датискладення такихподаткових накладних/розрахунківкоригування дотаких податковихнакладних узв`язку звідсутністю фактівсписання коштівз банківськогорахунку (видачіз каси)платника податкуабо наданняінших видівкомпенсацій вартостіпоставлених (аботих,що підлягаютьпоставці)йому товарів/послуг,мають правона включеннятаких сумдо податковогокредиту узвітному податковомуперіоді,в якомувідбулося списаннякоштів збанківського рахунку(видачіз каси)платника податкуабо наданняінших видівкомпенсацій вартостіпоставлених (аботих,що підлягаютьпоставці)йому товарів/послуг,але непізніше ніжчерез 60календарних днівз датитакого списання,надання іншихвидів компенсацій. Уразі зупиненняреєстрації податковоїнакладної /розрахунку коригуванняв Єдиномуреєстрі податковихнакладних згідноз пунктом201.16статті 201цього Кодексуперебіг строків,зазначених уцьому пункті,переривається наперіод зупиненняреєстрації такихподаткових накладних/розрахунків коригуванняв Єдиномуреєстрі податковихнакладних. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно допідпункту 191.1.2пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (п. 200.1 ст. 200 ПКУ)

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно зпунктом 200.1цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. (п. 200.2 ст. 200 ПКУ).

У разіввезення товарівна митнутериторію Українидокументом,що посвідчуєправо навіднесення сумподатку доподаткового кредиту,вважається митнадекларація,оформлена відповіднодо вимогзаконодавства,яка підтверджуєсплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду. (п. 201.12 ст. 201 ПКУ)

За змістомст. 251 КУпАП,доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При оцінці доказів суд застосовує стандарт доведення поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення були учинено і особа відносно якої складено протокол про дане правопорушення є винною у його вчиненні.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважаю, що у діях ОСОБА_1 є склад вказаного вище адміністративного правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ №006471 від 05.12.2022, актом від 03.10.2022 №10350/13-01-04-07/43494801, актом неявки від 05.12.2022.

Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП доведена повністю.

Статтею 33 КУпАПпередбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягується до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 536,80 гривень.

Керуючись ст. ст.163-1, 283, 284 КУпАП, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 536 гривень 80 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.В. Стрельбицький