Ухвала суду № 109192221, 24.02.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2935/23

1-кс/308/774/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання заступника начальникавідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів слідчогоуправління Головногоуправління Національноїполіції вЗакарпатській областістаршого лейтенантаполіції ОСОБА_6 ,погоджене прокуроромЗакарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 , про обрання відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луг, Рахівського району, Закарпатської області, громадянина України, українця, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України,

- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

Із клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів вбачається, що у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.02.2023 невстановлена досудовим розслідуванням особа розуміючи що для виконання поставлених перед собою цілей спрямованих на організації незаконного переправлення осіб, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації через державний кордон України, власноруч залучила ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 , з метою подальшого спільного вчинення вище вказаного злочину.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.02.2023 у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення осіб, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації через державний кордон України та сприяння їх вчиненню порадами, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою з невстановленим досудовим розслідуванням особою та ОСОБА_7 .

Так, 21 лютого 2023 року ОСОБА_7 в телефонній розмові запропонував ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 18.11.1980 здійснити їх незаконне переправлення через державний кордон України, поза пунктами пропуску, і повідомив, що для цього їм погрібно прибути в с. Луг, Рахівського району Закарпатської області.

Далі ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з відома невстановленої досудовим розслідуванням особи та ОСОБА_4 , вчинив організаційні дії спрямовані на переправлення через лінію державного кордону України на територію Румунії поза пунктом пропуску ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , а саме визначив місце та час незаконного переправлення ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , через держаний кордон, надав останнім інформацію щодо найбільш зручних маршрутів руху до державного кордону, здійснив пошук транспортного засобу та місця тимчасового перебування ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 .

21.02.2023 ОСОБА_7 , діючи з відома невстановленої досудовим розслідуванням особи та ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, в телефонній розмові із ОСОБА_8 , вказав йому та ОСОБА_9 , на наступний день 22.03.2023 прибути до с. Великий Бичків, Рахівського р-ну, Закарпатської області, приблизно о 15.00 год, що і було зроблено останніми.

Близько 16.00 годин, 22.02.2023 ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , прибули у с. В. Бичків, де ОСОБА_7 , в телефонному режимі надав їм вказівку викликати таксі та рухатись в с. Луг Рахівського району, після чого вказані громадяни, за вказівкою ОСОБА_7 , викликали таксі та поїхали в домовлене місце, де їх зустрів гр. ОСОБА_4 , та приблизно через годину руху прибули до місця проживання ОСОБА_7 , а саме будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де вже знаходився гр. ОСОБА_7 , де останній разом з ОСОБА_4 , вказали ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , зайти в середину будинку, та у ході розмови зазначили, що ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , поведуть через кордон, поза пунктом пропуску на територію Румунії особисто ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , та вкажуть на найбільш зручний маршрут та місце перетину, а також те що сам незаконний перетин державного кордону буде відбуватися близько вечора 22.02.2023, до цього часу необхідно перебувати у будинку.

Надалі, 22.02.2023 близько 20:00 год. ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, отримавши попередню змову невстановленої досудовим розслідуванням особи та ОСОБА_4 , на спільне вчинення злочину з метою доведення свого протиправного умислу спрямованого на переведення ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 через державний кордон вийшли із останніми з будинку за адресою: АДРЕСА_2 , передав останнім по одному рятувальному жилету з маркуванням «Abс motors» коричневого кольору, та попрямував разом з іншими до українсько-румунського кордону, однак неподалік кордону був викритий та затриманий працівниками правоохоронних органів у порядку ст. 208 КПК України, що мало місце 22.02.2023 о 20 годині 30 хвилин в с. Луг, Рахівського району, навпроти будинку № 600, на перехресті центральної дороги та провулка Свинячий потік на відстані приблизно 50 метрів від р. Тиса, по якій проходить Українсько-румунський кордон.

23.02.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженню с. Луг, Рахівського району, Закарпатської області, раніше не судимому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , - повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Слідчий вказує, що Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: показаннями свідка ОСОБА_10 , та ОСОБА_9 , протоколами впізнання особи за фотознімками проведенимжм із свідками ОСОБА_10 , та ОСОБА_9 протоколом затримання ОСОБА_4 , матеріали НСРД, іншими зібраними в ході проведення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину, ОСОБА_4 як підозрюваного у кримінальному провадженні, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтовує це тим, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, максимальна міра покарання за які передбачена у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років. Також, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, України, які виправдовують необхідність обрання ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу, а саме: - ОСОБА_4 розуміючи невідворотність покарання за вчинені ним тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Злочин, який інкримінуються ОСОБА_4 , є тяжкими і передбачає можливість призначення покарання останньому у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, Закарпатська область межує з Республікою Польща, Угорщиною, Словаччиною та Румунією, відтак вказаний факт, а також обізнаність ОСОБА_4 із ділянкою кордону, враховуючи обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість злочину та невідворотність покарання за його вчинення, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза пунктом пропуску. Зазначає, що вказаний ризик також може мати місце, у зв`язку із тим, що в умовах прямої збройної агресії російської федерації через ведення бойових дій на певній території України, деякі правоохоронні та контролюючі органи втратили можливість здійснювати свої функції визначені Законом, що в разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, надасть останньому змогу, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, переховуватись від суду на тимчасово непідконтрольній України території чи незаконно перетнути державний кордон України до російської федерації поза пунктом пропуску. Слідчий зазначає, що наявний та обґрунтований ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Вказує, що у сторони обвинувачення є підстави вважати, що підозрюваний буде здійснювати тиск та вплив на свідків з метою дачі ними завідомо неправдивих показів чи відмови від дачі показів, зокрема на ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , чиї покази лягли в основу підозри ОСОБА_4 чинити на них психологічний тиск чи здійснювати фізичний вплив щоб вони змінили або відмовився від своїх показів, або схилити їх до дачі неправдивих показань про обставини вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень. Також слідчий вказує, що враховуючи, що досудове розслідування ще триває, а відтак ОСОБА_4 може впливати на ще невстановлених та не допитаних про обставини кримінального правопорушення свідків, а також на понятих, експертів та спеціалістів які будуть залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз. ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто перешкодити явці свідків чи заявника до органу досудового розслідування та в суд, для проведення слідчих дій та дачі показів. ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у якому підозрюється.

Враховуючи вищенаведене, просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав повністю, просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні, заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що підстав для обрання такої тяжкої міри запобіжного заходу немає, ризики відсутні, його мама хворіє та потребує належного догляду. Просив застосувати більш м`ягкий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав пояснення свого захисника.

Заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У провадженні СУ ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021070000000324 від 22.11.2022 року.

22.02.2023 о 20:30 годині ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

23.02.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Таким чином, підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам): 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , згідно доданих до матеріалів клопотання обґрунтовано підозрівається у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, підозру про що останньому вручено 23.02.2023 року.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду від 22.02.2023 року, повідомленням про виявлення кримінального правопорушення (протиправного діяння, що містить ознаки злочину) від 18.11.2022 року №5/3332-22вих., протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 23.11.2022 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.11.2022 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 23.02.2023 року, протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 22 лютого 2023 року та іншими матеріалами провадження.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є визначальною підставою для обрання йому найбільш суворого запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Доводи прокурора про необхідність обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення уникнення можливості незаконного впливу на свідків, експерта та можливих очевидців скоєних правопорушень, вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя вважає не переконливими, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на конкретних фактах.

При вирішенні даного клопотання, слідчий суддя бере до уваги, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває вже значний час, зокрема з 22.11.2022 року та підозрюваний ОСОБА_4 мав змогу, впливати на свідків чи сховати, знищити та спотворити будь який доказ, однак, органом досудового розслідування, на час розгляду даного клопотання, не надано жодного підтвердження вчинення підозрюваним таких дій.

При цьому, слідчим суддею враховується і той факт, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, відповідальність за яке, передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та усвідомлюючи неминучість покарання, підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду, таким чином наявні ризики, передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, у судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Так, при вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Також при обранні конкретного виду запобіжного заходу ОСОБА_4 , слідчим суддею враховуються й вимоги положення 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та Практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно з висновком, викладеним ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, сторона обвинувачення повинна продемонструвати дані, які свідчать з достатнім ступенем переконливості, що арештованому необхідно знаходитися під вартою.

У контексті достатності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як найбільш суворого, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "В. проти Швейцарії" від 26 січня 1993 року дійшов висновку, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки в залежності від суворості можливого покарання. ЇЇ треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховуватись від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. У рішенні у справі «Мамедова проти РФ» від 01 червня 2006 року Суд констатував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови).

Тому, посилання прокурора на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину не може безумовно свідчити про те, що підозрюваний у випадку застосування до нього іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від органів досудового слідства або суду. Більш того, прокурор не вказав риси особистості або поведінки підозрюваного, які б виправдали його висновок про наявність небезпеки, що ОСОБА_4 має намір незаконно впливати на свідків, експерта та можливих очевидців скоєних правопорушень. Окрім цього, слідчим суддею береться до уваги й те, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий, а відтак ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення є необґрунтованим.

Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, який, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання скарг або заяв з боку сусідів не надходило, раніше не судимий, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_4 та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, прокурором доведено обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту слід відмовити.

Разом з тим, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п.1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування від органів досудового розслідування та суду і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування засобу електронного контролю, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для потреб досудового розслідування та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою; заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Керуючись ст. ст. 176, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у рамках кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР за №12021070000000324 від 22.11.2022 року, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луг, Рахівського району, Закарпатської області, громадянина України, українця, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;

2) заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Встановити строк дії ухвали про тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом до 22 квітня 2023 року включно.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного Рахівське відділення поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 24.02.2023 року о 15 год. 00 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_1