Рішення № 10919222, 26.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.10                                                                                 Справа № 6/172

За позовом

Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненрго”, м. Луганськ

до Квартирно –експлуатаційного відділу міста Луганська, м. Луганськ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Луганський обласний військовий комісаріат, м. Луганськ

про стягнення 1 372 372 грн. 62 коп.

           Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача- Калашнікова Г.Л. дов. № 116-д від 15.12.09 ;

від відповідача- не прибув;

від 3-ї особи - Лукін С.Г., дов. № юк/2647 від 08.06.07;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 274 016 грн. 29 коп., інфляційних нарахувань у сумі 9 911 грн. 13 коп., 3 % річних в сумі 35 174 грн. 18 коп., пені в сумі 53 271 грн. 02 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Луганськ, вул. Оборонная,32, у зв’язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Разом з цим, слід зазначити, що у відповідача була можливість як з’явитися до судового засідання так і надати свої заперечення, що останнім зроблено не було.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін ,суд

в с т а н о в и в:

          21.07.08 між ЛМК «Теплокомуненерго»(позивач у справі), Луганським обласним військовим комісаріатом та Квартирно експлуатаційним відділом м. Луганська (відповідач у справі) було підписано договір № 1257 на постачання теплової енергії, за умовами якого позивач –«Постачальник»бере на себе зобов’язання подавати «Споживачу»(військовому комісаріату) теплову енергію, а квартирно-експлуатаційний відділ –«Платник»зобов’язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в терміни, передбачені цим договором.

Так, за розрахунком позивача, за період січень 2008 року –лютий 2010 року за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 1274 016 грн. 29 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Окрім основного боргу позивачем до стягнення заявлені інфляційні нарахування у розмірі 9 911 грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 35 174 грн. 18 коп.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, між сторонами у справі підписаний договір № 1257від 21.07.08 на виконання умов якого позивач постачав військовому комісаріату теплову енергію.

Розділом 6 договору визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами на підставі виставлених рахунків, які направляються постачальником споживачу, а останній у свою чергу надає рахунки платнику Платник –відповідач у справі повинен здійснювати оплату за надані послуги не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним.

Як вбачається із наданих позивачем матеріалів, рахунки на оплату тепловою енергії направлялися безпосередньо відповідачу, який і повинен був їх оплачувати.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивачем за період січень 2008 року –лютий 2010 року надавалися відповідні послуги, які відповідач повинен був оплатити з урахуванням умов договору на підставі рахунків за встановленими компетентними органами тарифами. Відповідачем оплата здійснених послуг в повній мірі не здійснена, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1274 016 грн. 29 коп.

Відповідач доказів оплати вказаної суми заборгованості не надав, доводи позивача в цій частині не спростував, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 35174 грн. 18 коп. за період з 26.02.08 по 01.04.2010 та інфляційних нарахувань в сумі 9 911 грн. 13 коп. за період березень 2008 року –лютий 2010 року слід визначити наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 1274 016 грн. 29 коп. і тому нарахування інфляційних та 3% річних є обґрунтованим, у зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені, за період з 26.04.2009 по 01.04.2010 в сумі 53 271 грн.02 коп. слід вказати на таке.

Як було наведено вище, відповідачем був припущений факт порушення зобов’язань щодо оплати наданих послуг, у зв’язку з чим позивач, з урахуванням положень договору та діючого законодавства має право вимагати сплати штрафних санкцій.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В той же час, розділом 8 договору встановлено що, за несвоєчасний розрахунок за теплову енергію нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Виходячи з наведених обставин справи та норм законодавства, розрахунок пені є обґрунтованим.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 32, код 07652214, на користь:

- Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракіна, б. 23 «а», код 24047779, борг у сумі 1274 016 грн. 29 коп., інфляційні у сумі 9 911 грн. 13 коп., 3% річних у сумі 35174 грн. 18 коп., пеню у сумі 53271 грн. 02 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 13 723 грн. 73 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 27.08.2010.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді           Т.В.Цибулько